2. Субєкти ринку банківських металів

Ринок банківських металів в Україні є органічною складовою фінансового ринку. Його визначають як сферу обміну або місце зустрічі покупців i продавців товарів i послуг, або сукупність угод купівлі i продажу товарів тощо. Ринок банківських металів представляє собою асоціацію, пул, консорціум чи іншу форму об'єднання комерційних банків та інших покупців та продавців, а також учасників, які виконують роль посередників між покупцями та продавцями банківських металів.

Розглянемо детальніше структуру та суб'єктів ринку банківських металів в Україні.

До основних учасників ринку банківських металів належать:

6. Золотовидобувні компанії. Вони постачають на ринок основну частину золота та інших металів, тому є провідними учасниками ринку реальних дорогоцінних металів. За масштабом своєї діяльності їх можна розділити на дві категорії:

2. невеликі компанії, які не мають можливості вести переговори безпосередньо з брокерськими конторами;

3. великі корпорації, які ведуть переговори у всіх сферах ринку дорогоцінних металів. Ці компанії проводять свої операції в масштабах достатньо значних для миттєвої зміни ціни, внаслідок чого їх діяльність знаходиться під пильною увагою інших учасників ринку.

   2. Професійні брокери і дилери. Вони купують золото та інші дорогоцінні метали з метою перепродажу їх іншим банкам. Іноді банки закуповують метал для поповнення своїх резервів. Англійський банк ("Bank of England") з перших днів свого існування (1694р.) є центром торгівлі благородними металами і сьогодні залишається основною установою, яка контролює Лондонський гуртовий ринок зливків золота. Після каліфорнійської та австралійської "золотих лихоманок" в 50-х роках XIX ст. Ринок дорогоцінних металів розширився і з'явились брокерські контори, які спеціалізувались на операціях із золотом в зливках. Одним із перших, які виникли в цей період були:

"MoccataAGoldsmkh" (пізніше поглинута банком "Standart Chartered Bank");

"Samuel Montaque" (поглинута банком 'Mdland Bank PLC");

"Sharps ріхієу" (поглинута банком "Deutsche Bank").

Ці компанії під різними назвами функціонують і в даний час [3, с.164].

В минулому їх діяльність передбачала імпорт золота, яке вони купували у зарубіжних видобувних компаніях, і продаж зливків Англійському банку. Ці фірми стали першими брокерами на ринку золота, виступаючи в якості посередників між продавцями і покупцями і заробляючи комісійні при укладенні угод.

Лондонська асоціація ринку золота (ЛАРЗ), яка представляє інтереси учасників на гуртовому ринку, поділяє їх на дві категорії: учасники, які формують ринок (маркет-мейкер - market-maker) і звичайні учасники.

Фірми-маркет-мейкери зобов'язані при зверненні своїх клієнтів та інших маркет-мейкерів котирувати ціну на метал впродовж усього свого робочого дня. При цьому маркет-мейкери котирують одночасно ціну купівлі і ціну продажу металу.

Брокери виступають посередниками і сприяють укладенню торгівельних угод, "з'єднуючи" між собою покупців і продавців дорогоцінного металу. Брокери діють за дорученням своїх клієнтів і за їх рахунок. Вони отримують винагороду у вигляді комісійних при укладенні угоди. В ролі брокерів можуть бути банки, фірми та окремі особи.

Брокери володіють сховищами, які дозволяють їм здійснювати посередницькі операції в порядку консигнаційної торгівлі дорогоцінними металами. При цій формі власник металу (консигнант) передає його брокеру (консигнатору) для продажу. Право власності на дорогоцінний метал зберігається за продавцем. Брокер іноді за рахунок покупця чи продавця доводить золото до необхідної покупцеві кондиції (форми).

Дилери - учасники ринку, які купують дорогоцінний метал від свого імені за свої кошти чи кошти, отримані у вигляді кредиту. На міжнародних ринках дія невелика група дилерів, на внутрішніх - їх склад значно ширший.

Дилерів міжнародного ринку дорогоцінних металів відносять до економічної еліти світу. У ролі дилерів виступають великі банки або компанії, пов'язані з банками. Щоб вести дилерські операції, потрібні великі суми грошей, які не можуть бути сконцентровані без постійного руху позичкового капіталу (банківського кредиту). Кількість дилерських фірм, які визначають політику міжнародного ринку, складає приблизно 20. частина найбільш авторитетних дилерів отримує право виступати в ролі маркет-мейкерів.

2. Центральні банки. Вони виступають як крупні інвестори, які володіють великим об'ємом металу, а також в їх функцію входить встановлення правил гри на золотому та фінансовому ринках. Також, вони є величезними продавцями і покупцями металу. Найбільшим впливом володіє центральний банк США - Федеральна резервна система ("US Federal Reserve System" - USFED). За ним прямує центральний банк Німеччини - Бундесбанк ("Deutsche Bundesbank") і Великобританії - Банк Англії ("Bank of England", який називають Old Lady).

Центральні банки інших країн також відіграють важливу роль на ринку дорогоцінних металів, оскільки значну частину національних резервів країни зберігають у золоті. В минулому, на долю центральних банків припадало приблизно половини закупівель цього металу, який поступав на ринок золота, однак з 1971р. після того, як припинилась можливість обміну доларів США на золото, банки стали "чистими" продавцями.

Центральні банки деяких золотовидобувних країн формують ринкові ціни на золото місцевого виробництва. Вони виступають в якості покупців видобутого золота. Найбільш впливовим вважається Південноафриканський резервний банк, оскільки ПАР все ще залишається на сьогодні найбільш золотовидо- бувною країною.

Центральні банки Бразилії, Колумбії, Еквадору, Венесуели, Філіппін та Зімбабве також активно діють у встановленні ринкових цін на вироблене в цих країнах золото.

Продаж металу центральними банками і державними органами в другій половині 90-х років XX ст. Склав: в 1995р. - 173т., в 1996р. - 275т., в 1997р. - 376т., в 1998р. - 370т., в 1999р. - 420т., в 2000р. - 457т. [3, с.166].

Значну кількість золота (від 1/3 до 2/3 початкового запасу) реалізували такі країни, як Австралія, Австрія, Аргентина, Бельгія, Канада, Нідерланди.

МВФ 30 вересня 1999 року прийняв рішення про продаж по ринковій вартості шляхом операцій "своп" з центральних банків країн-членів до 14 млн. троїцьких унцій (435т.) золота. Ціль цього продажу - отримання ресурсів для надання фінансової допомоги найбіднішим країнам.

2. Комерційні банки. Ці банки здійснюють операції з дорогоцінними металами і виступають на міжнародному ринку як продавці чи покупці, користуючись послугами брокерів і дилерів. В багатьох випадках вони виконують брокерські і дилерські операції, маючи відносини з виробниками і споживачами металу.

В даний час комерційні банки отримують письмові дозволи на право проведення операцій з дорогоцінними металами, участь в міжнародній торгівлі дорогоцінними металами. Комерційні банки зацікав­лені у використанні дорогоцінного металу в якості дохідного активу, а Національні банки - в якості одного з джерел, яке б сприяло стійкості грошового обігу в країні.

На міжнародних ринках банки мають право здійснювати наступні операції з банківськими металами: відкриття кореспондентських рахунків у банківських металах у банках-нерезидентах та проведення операцій з ними; купівля продаж банківських металів за іноземну валюту; розміщення міжбанківських депозитів у банківських металах; отримання міжбанківських кредитів у банківських металах; надання та отримання банківських металів у заставу; відповідальне зберігання банківських металів у банках-нерезидентах.