Роль золота у функціонуванні світового фінансового ринку

Одна з найважливіших рис бан­ківських металів проявляється в їх двоїстості. Наприклад, по­двійна (сировинна і валютна) сут­ність основного представника цієї групи металів — золота — завжди відігравала суттєву роль у його ці­ноутворенні як на світових, так і на вітчизняному ринках. Восени 2009 року на світовому ринку золота було вперше зафіксовано перевищення спекулятивно-інвестиційного попи­ту над промислово-сировинним³. Це трапилося внаслідок зростання об­сягів купівлі золота інвесторами, які намагалися зберегти свої активи у так званих зонах "тихої гавані". Рекордні обсяги купівлі золота хедж-фондами (ETF — exchange trading funds) зовсім не випадково збіглися з досягненням чергових мінімальних рівнів кур­су американської валюти стосовно інших світових валют. Це свідчить про те, що на сьогодні в умовах по­ступового виходу світової економіки з кризи відсутня впевненість гравців на фінансових ринках щодо стабіль­ності валюти тієї чи іншої країни. Бюджетні проблеми країн півдня Єв- розони завдали потужного удару по курсу євро щодо долара, тому й надії на стабільність і міцність єдиної єв­ропейської валюти також зникли.

Очевидно, що в умовах невпевне­ності інвесторів усього світу щодо за­вершення світової рецесії і неможли­вості уникнення повторних обвалів на ринках жодна країна не може га­рантовано утримувати курс власної валюти, створюючи безпечні умови для величезної маси вільних коштів, що зосередилися в руках інвесторів. Непевність і непередбачуваність по­дій у світі в цілому змушує інвесторів доволі часто конвертувати свої ко­шти саме у золото, що, в свою чергу, призводить до різких коливань його курсу і волатильності ринку в корот­костроковій перспективі. Ці процеси у дещо спрощеному вигляді повто­рюються й на вітчизняному ринку, адже в Україні вже є досвід різкої де­вальвації вітчизняної валюти у 2008 році й стрімкого зростання попиту на банківські метали. Все це свідчить про наявність потужного потенціалу й зростання провідної ролі золота в майбутньому як надійного інстру­менту хеджування ризиків і збере­ження заощаджень.

Слід також звернути увагу на стра­тегію багатьох центральних банків щодо визначення частки монетарно­го золота у структурі своїх міжнарод­них резервів (див. Таблицю).

Аналіз структури національних зо­лотовалютних резервів різних країн свідчить про значну відмінність у ак­тивах. Так, у розвинутих країнах Єв­ропейського союзу і США на моне­тарне золото припадає близько 60% від усього обсягу резервів. Така ситу­ація склалася історично, і за останні роки ця частка лише несуттєво змен­шилася (див. графік З іншого боку, з вересня 1999 року центральні банки низки європейських країн поступово продавали золото зі своїх резервів на відкритому ринку — чітко в межах квот, визначених так зва- ною Центральною банківською уго­дою щодо золота (Central Bank Gold Agreement — CBGA). Це було виклика­но, за даними World Gold Council, не­обхідністю використання тимчасово вільних ресурсів у власних цілях, а для МВФ такі дії також пояснювалися не­обхідністю використання цих коштів для виконання своїх функцій.

Водночас, для Бразилії, Росії, Ін­дії, Китаю (країни БРІК) характерна ситуація щодо збільшення частки монетарного золота в структурі ре­зервів. На сьогодні вона не переви­щує 7% (у Бразилії — 0.5%), що також пояснюється як історичними факто­рами, так і стрімким зростанням об­сягу резервів унаслідок значного зростання ВВП.

Одномоментний вихід на ринок хоча б одного з центральних банків цих країн з метою купівлі значних об­сягів золота однозначно призвів би до стрибка цін на всю групу дорогоцін­них металів. Тому збільшення обсягів монетарного золота в країнах БРІК відбувається поступово — без значно­го впливу на ринкову кон'юнктуру, але меншими темпами, ніж зростан­ня національних золотовалютних ре­зервів у цілому.

З другого боку, значні коливання курсів валют (насамперед долара США і євро) потужно впливають са­ме на слабкі економіки країн, які, од­нак, розвиваються високими темпа­ми. Вразливість національних еконо­мік і національних резервів уже не раз була виявлена внаслідок падіння курсу долара США до рівня 1.60 за євро, що змусило багато центральних банків світу зменшити частку резер­вів у доларах США. А сьогодні така ж ситуація склалася і з європейською валютою, враженою кризовими яви­щами економіки Греції та інших кра­їн. Як наслідок — курс золота на сві­тових ринках втратив кореляцію з обома валютами і зазнає потужного тиску інвестиційного попиту.

Не вдаючись до складних розрахун­ків ризиковості й прибутковості вкла­день коштів у банківські метали, зо­крема, золото, варто зазначити, що зміна пріоритетів у глобальному масш­табі, пов'язана з втратою американ­ським доларом своїх лідерських пози­цій та посиленням впливу регіональ­них валют країн БРІК, змушує пере­глянути традиційний підхід до структу­ри національних золотовалютних ре­зервів. Золото залишається єдиним ін­струментом резервів, вплив на курс якого може бути лише тимчасовим і незначним, оскільки обсяги цього ме­талу обмежені, а видобуток невпинно скорочується. З огляду на ці міркуван­ня НБУ варто розглянути можливість збільшення частки золота у національ­них золотовалютних резервах.

Вихід України на світовий ринок банківських металів сприяв розвитку відповідного внутрішнього ринку, що було своєчасним і цілком відпо­відало потребам держави, суб'єктів господарювання й приватних інвес­торів. Набула також розвитку бан­ківська інфраструктура операцій із цим видом активів, що стало резуль­татом упровадження сучасної зако­нодавчої бази щодо операцій із бан­ківськими й дорогоцінними метала­ми в Україні