З практичної точки зору валютний ризик на рбм включає в себе наступні види ризиків:

2. операційний валютний ризик, або вплив зміни валютного курсу на іноземну дебіторську чи кредиторську заборгованість (різницю між ціною її отримання або оплати і ціною, яка враховується в місцевій валюті у фінансовій звітності банку);

3. економічний (діловий) ризик, який означає, що зміни валютного курсу впливають на стан країни у довгостроковому плані або на конкурентні позиції банку чи організації. Наприклад, знецінення місцевої валюти може викликати падіння імпорту і зростання експорту (у нашому випадку - імпорт банківських металів);

4. ризик ревальвації або трансляційний валютний ризик, який виникає, коли валютні позиції банку переоцінюються в національну валюту.

Одним із найважливіших серед нефінансових ризиків є ризик репутації - це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливе сприйняття іміджу фінансової установи клієнтами, контрагентами, акціонерами (учасниками) або органами нагляду. Це впливає на спроможність банку налагоджувати нові відносини з контрагентами, надавати нові послуги або підтримувати існуючі відносини. Цей ризик може призвести банк (або його керівників) до фінансових втрат або зменшення клієнтської бази, у тому числі до притягнення до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності. Ризик репутації має місце на всіх рівнях організації, і тому банки повинні відповідально ставитися до своїх відносин із клієнтами та суспільством.

Публічне сприйняття іміджу банку необхідно розділити на дві категорії:

2. сприйняття ринком, наприклад, нинішніми або потенційними клієнтами, контрагентами, акціонерами (учасниками);

3. сприйняття органами державного регулювання, наприклад, Національним банком України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Державною податковою адміністрацією, іншими уповноваженими органами.

Юридичний ризик - це наявний або потенційний ризик, який виникає через порушення або недотримання банком вимог законів, нормативно-правових актів, угод, усталеної практики або етичних норм, а також через можливість двозначного їх тлумачення. Банківські установи наражаються на юридичний ризик через те, що мають відносини з великою кількістю зацікавлених сторін, наприклад, клієнтами, контрагентами, посередниками, органами нагляду, податковими та іншими уповноваженими органами. Юридичний ризик може призвести до сплати штрафних санкцій та адміністративних стягнень, необхідності грошового відшкодування збитків, погіршення репутації, погіршення позицій банку на ринку, обмеження можливостей розвитку і можливостей правового забезпечення виконання угод. Для банку першочерговим завданням є прийняття на роботу належного персоналу і кваліфікованих кадрів у керівництві, які б змогли передбачати і попереджувати про зміни у законодавстві та нормативно-правовій базі. Для видобувних компаній та афінажних заводів важливо отримати спеціальні дозволи на проведення відповідних робіт із дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.

Екологічний ризик пов'язаний з питаннями впливу на довкілля, можливої аварійності, відносин з місцевою владою та населенням.

На РБМ на екологічний ризик наражаються видобувні компанії або афінажні заводи. Золотоносну руду видобувають відкритим способом у кар'єрах або закритим - у шахтах. Спосіб видобутку залежить від глибини залягання, концентрації металу та умов, які встановлює для видобувачів держава. Річ у тім, що за відкритого способу видобутку металу утворюється значно більше відходів, ніж за шахтного. Приміром, на сільськогосподарських територіях Закарпаття, де розташоване єдине в Україні експлуатоване Мужиївське родовище, складувати відходи просто ніде. Разом з тим відпрацьована порода (так звані хвости) не є некорисною: у ній зберігається певна кількість золота та мінералів.

Для збагачення руди застосовуються гідрометалургійні технології: породу подрібнюють і обробляють спеціальними хімічними реагентами. Найпоширеніша технологія - ціанування (золотоносну руду заливають розчином ціанистого калію і на два тижні залишають на повітрі у спеціальних відстійниках). Золото переходить у розчин, а частинки породи осідають. Технологія недорога, але небезпечна. 2000 р. на золотоносній шахті Румунії стався витік ціанідів, майже 100 тис. тонн отруйної рідини потрапило в Дунай та Тису - джерела питної води для Румунії, Угорщини та Сербії [8].

У країнах третього світу золотопромисловці досі застосовують технології ціанування, вкладаючи мільйони у забезпечення екологічної безпеки. Вони знають, якщо поступитися, то держава більше не пустить на свою територію. Щоб знизити ризики, деякі виробники абсорбують золотовмісний розчин активованим вугіллям. Далі за допомогою електролізу виділяють сплав золота, що містить домішки срібла, свинцю, міді або інших мінералів.

У більшості країн Європи, зокрема і в Україні, ціанідні технології заборонені. Альтернативний метод видобутку золота (гравітаційний) - те саме, що й стародавнє промивання. Така технологія нешкідлива для природи, однак вихід металу за її використання значно нижчий.

1

2 Шаров О.М. Про значення золота тепер і після повної перемоги капіталізму. — Вісник Націо­

нального банку України. С. 43-46.

3 За даними Світової ради з питань золота (WOrld Gold Council). http://www.research.gold.org/ supply_demand/gold_demand_trends/.