31

Світовий ринок дорогоцінних металів

1. Банківські метали, класифікація , функції

2. Субєкти ринку банківських металів

3. Особливості функціонування ринку золота

4. Види та класифікація ризиків на ринку банківських металів

1. Банківські метали, класифікація , функції

У сучасних грошових системах різних країн дорогоцінні мета­ли як засіб платежу не викону­ють функції світових грошей, хоча й зберігають властивості монетарного активу, що використовується для розрахунків; перебувають в обігу на інвестиційних ринках; є дієвим ін­струментом захисту від інфляційних та політичних ризиків.

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФУНКЦІЙ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ ІЗ ДОРОГОЦІННИМИ МЕТАЛАМИ

За багатотисячолітню історію ви­користання людиною дорогоцін­ні метали пройшли еволюцію від примітивних засобів обігу, накопи­чення й ювелірного виробництва до сучасних металевих рахунків у бан­ках, до електронних розрахунків, де­позитних рахунків у банківських ме­талах, електронних біржових торгів стандартизованими ф'ючерсними контрактами, емісії кредитно-депо­зитних карток, деномінованих у до­рогоцінних металах тощо.

Науково-технічний прогрес, інтен­сивне зростання масштабів суспіль­ного виробництва та його модерніза­ція у провідних країнах світу — з одно­го боку, й утворення могутніх неринкових (державно-монополістичних) факторів впливу на економіку — з дру­гого стали факторами впливу на по­ступову демонетизацію золота й ви­тіснили банківські метали як складову грошової маси. Щодо сучасної ролі грошової функції банківських металів погляди науковців і фінансистів роз­ділилися. Точку зору щодо поступової втрати банківськими металами гро­шових функцій під впливом "об'єк­тивних факторів економічного розви­тку й унаслідок заходів державно- монополістичного регулювання"¹ ви­словлювали Тоді як І.І.Конник, ЯАКронрод, А.І.Стад- ниченко дотримуються протилежної точки зору стосовно збереження бан­ківськими металами монетарних функцій.

На погляд фахівців, однією з вад сучасного ринку операцій саме з до­рогоцінними, а не банківськими ме­талами є структурна невпорядкова­ність: діяльність комерційних банків регулює Національний банк України, тоді як регулятором операцій із доро­гоцінними металами є Міністерство фінансів України та його структурний підрозділ — Державна пробірна служ­ба. Це чомусь Однак учений допускає балан­сування в термінах "дорогоцінний" і "банківський" метал, що, на наш по­гляд, недостатньо обґрунтовано, оскільки у книзі не доведено, що на підставі банківської ліцензії уповно­важені комерційні банки можуть ви­конувати операції лише з банківськи­ми металами.

Проблему використання термінів "дорогоцінний" і "банківський" ме­тал не вирішено і в працях інших на­уковців, які її вивчають.

Законодавча база та особливості здійснення операцій із дорогоцінними металами в україні

Для з'ясування відмінностей між банківськими та дорогоцінни­ми металами і деяких переваг, які можуть отримати інвестори від здійснення операцій із банківськи­ми металами, зупинимось на харак­теристиці термінів і операцій, за­кладених у сучасному вітчизняному законодавстві. Так, Закон України "Про державне регулювання видо­бутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінно­го каміння та контроль за операція­ми з ними", прийнятий 18 листопада 1997 року (надалі — Закон) дає чітке визначення поняття дорогоцінних металів: золото, срібло, платина й метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь- якому вигляді й стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промисло­ві продукти, хімічні сполуки, виро­би, відходи, брухт тощо). Отже, у за­гальногосподарському значенні, що й регулюється Законом, визначено дорогоцінні метали як такі, що пере­бувають в обігу в народному госпо­дарстві у будь-якому вигляді, а бан­ківські метали — як золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандар­тів у злитках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів. Стосовно операцій із банківськими металами Законом встановлюється прерогатива НБУ у регламентуванні господарських операцій із дорого­цінними й банківськими металами і чіткому виконанні вимог чинного законодавства за операціями із за­значеними активами. Водночас на вітчизняному ринку передбачено застосування похідного інструмен­тарію для здійснення операцій із до­рогоцінними металами. Це зроблено для того, щоб у перспективі в проце­сі інвестування у банківські метали стала доступною вся номенклатура ринку банківських операцій, тотож­на операціям із валютними ціннос­тями. Зважаючи на це, НБУ для при­ведення у відповідність до встанов­лених Законом вимог нормативно- правової бази, що регулює прове­дення, облік, звітність, ліцензування й здійснення експортно-імпортних операцій із банківськими метала­ми на внутрішньому й міжнародних ринках, прийняв Положення "Про здійснення уповноваженими банка­ми операцій з банківськими метала­ми", затверджене постановою Прав­ління Національного банку України від 06.08.2003 р. № 325.

Загалом вітчизняне законодавство далеке від досконалості і часто ви­кликає нарікання професійних учас­ників ринку банківських і дорогоцін­них металів в Україні. Передусім ідеться про законодавство, яке регла­ментує ринок дорогоцінних металів.

Недоліком чинного законодав­ства є також нерегламентованість форвардних операцій у рамках угод, що стосуються купівлі-продажу лому дорогоцінних металів.

Крім того, в законах або підзакон- них актах регуляторів немає чіткої норми, яка б підтверджувала, що ко­мерційні банки після отримання лі­цензії Міністерства фінансів Украї­ни на торгівлю прийнятими під за­ставу виробами з дорогоцінних мета­лів не повинні реєструватися в Держ- фінпослуг, через що виникають не­порозуміння щодо проведення від­повідних перевірок Міністерством фінансів.

Стосовно операцій із банківськи­ми металами вітчизняне банківське законодавство, на наш погляд, а та­кож з точки зору будь-якого опера­тора ринку є доволі якісним, однак має й певні недоліки. Зокрема не пе­редбачено відкриття Національним банком кореспондентських рахунків у банківських металах, що звужує його можливості застосування меха­нізмів внутрішнього й міжнародного ринку банківських металів, а також — рефінансування комерційних бан­ків за допомогою готівкових банків­ських металів.

Ще одним недоліком законодав­чої бази є відсутність норми про за­хист депозитів у банківських мета­лах, який забезпечував би Фонд га­рантування вкладів фізичних осіб. Це не сприяє нарощуванню тезавра- ційних функцій банківськими мета­лами та залученню їх до пасивного портфеля комерційних банків.

Назріла потреба поставити у за­лежність обов'язкову ідентифікацію клієнтів при здійсненні ними касо­вих операцій від динаміки курсу бан­ківських металів та/або іноземної валюти.

Слід удосконалити й уніфікувати підходи різних банків до експертизи банківських металів, що фізично пе­реміщуються.

Як відомо, на внутрішньому рин­ку України банківські метали пере бувають в обігу у трьох формах: злит­ків, монет, виготовлених із дорого­цінних металів не нижче 950 проби, порошків. Злитки банківських мета­лів поділяються на мірні (в обігу пе­реважно на інвестиційному ринку) й стандартні (в основному використо­вуються для міжбанківських і міжна­родних операцій). Ці види злитків відрізняються масою й пробою доро­гоцінного металу.

Стандартні злитки — це злитки банківських металів, що відповіда­ють стандартам якості, прийнятим Лондонською асоціацією ринку до­рогоцінних металів та учасниками Лондонського ринку платини і пала­дію, або технічним умовам ГОСТ 28058-89, ГОСТ 28595-90, ГОСТ 12341-81, ГОСТ 12340-81, прийня­тим Міждержавною радою зі стан­дартизації, метрології і сертифікації.

Мірні злитки — це злитки банків - ських металів масою до 1 кг, проба яких не менше 999.9 для золота, 999 — для срібла, 999.5 — для платини і па­ладію. Мірні злитки нині є основним інструментом операцій із банківськи­ми металами на міжбанківському ва­лютному ринку України, оскільки стандартні використовуються най­частіше центральними банками різ­них країн з метою зберігання націо­нальних резервів у сховищах.

Операції з банківськими метала­ми та їх облік здійснюються уповно­важеними банками окремо за кож­ним видом банківських металів (зо­лото, срібло, платина і паладій):

1. золото у стандартних злитках — у кількісних одиницях маси хімічно чистого металу, золото в мірних злит­ках і порошках — у кількісних одини­цях лігатурної маси металу;

2. срібло у стандартних і мірних злитках та порошках — у кількісних одиницях лігатурної маси металу;

3. платина і паладій у стандартних і мірних злитках та порошках — у кількісних одиницях лігатурної маси металу;