5. Сьогодні найбільш розвинутими світовими центрами євровалют є Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Сінгапур та столиці європейських держав.

Особливістю операцій з євровалютою є те, що вони не підлягають контролю та регламентації з боку національних валютних органів країни — емітента певної валюти, тому ресурси на ринку євровалют надаються під нижчу процентну ставку порівняно з середньоринковою. Разом з тим більша прибутковість операцій на євроринку пов'я­зана з досить високою їх ризикованістю, що впливає на проведення міжнародних банківських операцій.

6. Уряд може «давати зелене світло» припливу іноземних капіталів у країну або стримувати його, створюючи несприятливий клімат для розвитку міжнародної банківської справи. Наприклад, деякі штати в США забороняють відкривати відділення зарубіжним банкам у межах їх юрисдикції, за винятком відділень, які відкриті за законом Єджа. У питанні відкриття іноземних банків у США та поглинання ними дію­чих інституцій федеральні власті застосовують принцип, згідно з яким на іноземні банки поширюється національний режим. Цей принцип є складовою політики недискримінації, яка надає рівні можливості для розвитку як іноземним, так і внутрішнім банкам. В Японії комерційні банки не беруть участі в андерайтингу нових випусків цінних паперів та в торгах на біржах. Однак провідні банки Японії мають право на володіння паями в міжнародних промислових компаніях.

7. Фінансові інновації в міжнародній банківській справі стимулю­ються розвитком нової техніки, оскільки вона може зменшити витра­ти на надання нових фінансових послуг і на фінансові інструменти, що також сприяє їх прибутковому використанню.

Як відомо, фізична дія світового фінансового ринку тісно пов'язана з наявністю часових поясів. Глобальний рух ринку відбувається шля­хом поступового пересування ділової активності зі Сходу на Захід. З одного боку, це означає неможливість здійснення операцій одночасно в усіх часових поясах Землі, з іншого — не дає змоги припинити функці­онування валютних ринків ні на хвилину. З початком календарної доби на Сході свою роботу починає валютний ринок Нової Зеландії. Рухаю­чись у західному напрямку і минаючи часові зони, включаються ринки Сіднею, Токіо, Гонконгу, Сінгапуру, Пекіна, далі йдуть ринки країн ко­лишнього СРСР, ще далі — ринки країн Східної та Західної Європи і закінчується торговий день у Нью-Йорку та Лос-Анджелесі. Зазвичай фінансові, у тому числі валютні ринки, в середньому працюють 8-—9 годин на добу. Географічна відстань між центрами світової торгівлі призводить до того, що вони по черзі залучаються до процесу торгівлі і передають часову естафету один одному, забезпечуючи перманентність руху валютних курсів, процентних ставок, котирування акцій тощо. Так, найбільш активна робота азіатських ринків збігається за часом з припиненням ділової активності Веллінгтону та поступовим загасан­ням Токіо. Приблизно о цій самій порі стартують східно та західноєв­ропейські ринки. Відкриття ринку у Нью-Йорку починається тоді, коли У Лондоні вже минув полудень, а в Києві вечоріє. Кожен із зазначених ринків займає певне географічне положення і виходячи з нього відпо­відно впливає на розвиток світової кон'юнктури: в одному випадку ри­нок може продовжити розвиток певної тенденції, що виникла на Сході, а в іншому — сам започаткувати новий тренд і дати поштовх до змін на інших ринках. Територіальна близькість ринків, як правило, означає значну циркуляцію капіталів між ними, а через це відносну швидкість змін параметрів кон'юнктури одного ринку під впливом змін на тери­торіально наближеному ринку. Нині через мережу інформаційних тер­міналів таких агентств та менших їх аналогів, надається інформація про Динаміку валютного курсу на поточному та строковому світовому між банківському валютному ринку в режимі реального часу.

До функцій міжнародної банківської справи належать:

2. забезпечення прибутковості в діяльності банку шляхом раціо­нальної організації виробничого процесу, включаючи як управління банком, так і розвиток його техніко-технологічної бази;

3. ефективне використання кадрового потенціалу;

4. організація стратегії виходу на міжнародний ринок;

5. розроблення та впровадження стратегії управління міжнародн­ими банківськими ризиками;

6. управління міжнародними банківськими операціями;

7. досягнення вищого ступеня оперативної підготовки аналітич­ної інформації, на підставі якої приймаються управлінські рішення.