2. Дихальна система.

Огляд грудної клітки: статичний - форма грудної клітки в нормі нормо-, гіпер-, астенічна), патологічні форми (емфізематозна, паралітична, рахітична, кіфосколіотична, човноподібна, воронкоподібна). Положення лопаток. Надчервний кут. Динамічний огляд: синхронність рухів грудної клітки при диханні (відставання правої чи лівої половини), участь допоміжних м'язів в диханні. Задишка (відсутня, визначається – експіраторна, інспіраторна, змішана). Типи дихання (черевний, грудний, змішаний), частота дихання, ритм. Патологічні типи дихання (Чейн-Стокса, Біота, Кусмауля).

Пальпація: болючість, голосове тремтіння (одинакове, посилене, послаблене, відсутнє).

Порівняльна перкусія: характер перкуторного звуку: ясний легеневий, тимпанічний, коробковий, притуплений, тупий.

Аускультація легень: характер дихання (везикулярне – звичайної інтенсивності і тривалості, посилене, послаблене, жорстве, переривчате або сакадоване з подовженими видихом; бронхіальне – місця вислуховування фізіологічного бронхіального дихання; патологічне – амфоричне, металічне, стенотичне), хрипи – локалізація, кількість, характер (сухі – свистячі, дзижчачі, розсіяні; вологі – дрібно-, середньо-, великопухирчаті); крепітація (запальна, застійна), шум тертя плеври (локалізація) у яку фазу дихання (на вдосі чи видосі) вислуховуються додаткові дихальні шуми. Бронхофонія незмінена (відсутня, підвилена).

3. Серцево-судинна система.

Огляд ділянки серця (видимий верхівковий поштовх серця, серцевий поштовх, серцевий горб); пульсація судин (шийних, підключичних), надчеревна пульсація.

Пальпація ділянки серця. Верхівковий поштовх: локалізація, сила, висота, резистентність, площина. "Котяче муркотіння", пульсація аорти в яремній ямці, в епігастрії.

Перкусія: визначення меж серця - відносної серцевої тупості: правої, верхньої і лівої.

Визначення ширини судинного пучка.

Аускультація серця і великих судин на верхівці серця, над аортою, легеневою артерією, тристулковим клапаном та точці Боткіна. Звертають увагу на перший та другий тон, силу, роздвоєність та розщепленність, акценти, ритмічність, шуми систолічні та діастолічні, їх характер, силу, тривалість місце найкращого вислуховування та проведення, наростання та спаданню залежність від фізичного навантаження та положення тіла, шум тертя перикарда.

При вислуховуванні артерій звертають увагу на подвійний шум Дюроз'є і подвійний тон Траубе.

Визначення пульсу на променевих артеріях правої та лівої руки: pulsus differens, частота, ритм, наповнення, величина, висота, твердість, рівномірність, швидкість, дефіцит пульсу.

Вимірювання артеріального тиску за Коротковим та за Ріва-Рочі в мм.рт.ст.

4. Органи травлення.

Огляд ротової порожнини: Відкриття рота – вільне, утрудненене, тризм; запах з рота – відсутній, гнилісний, солодкуватий, аміаку, ацетону, алкоголю; губи – симетричність кутиків рота, стан носогубних складок, форма і товщина губ, вологість, набряклість, порушення цілістності, наявність крововиливів, висипних елементів, вроджених дефектів; зуби – форма, цілісність, формула: кількість відсутніх, каріозних, штучних, хитання зубів, зубний наліт; ясна – колір, пігментація, набряклість, розрихленість, кровоточивість, порушення цілістності, наліт, сіра кайма; язик – величина, колір, вологість, наявність складок, нерівність поверхні (“географічний язик”, лейкоплакія), стан сосочків (нормальні, виражені, атрофовані, гіпертрофовані), порушення цілістності (тріщина, ерозії, виразки, рубці), нашарування (локалізація, колір, товщина, відбитки зубів по краях, наявність ознак запалення), слизова оболонка пристінку і дна ротової порожнини, щік, твердого і м’якого піднебіння, язичка: колір, пігментація, вологість, набряклість, нашарування, порушення цілістності, наявність крововиливів, пухлин, рубців, висипних елементів.

Огляд живота: конфігурація - звичайна, вип’ячування, втягнутий, “жаб'ячий” живіт. Наявність розширених підшкірних вен, видимої перистальтики. Стан пупка. Рубці, висипання, участь передньої черевної стінки в диханні.

Перкусія живота, наявність тимпанічного, тупого звуку, ознаків наявності рідини в черевній порожнині.

Поверхнева пальпація живота: напруження, болючість, наявність ущільнень, вип’ячувань та грижевих отворів.

Глибока ковзна методична (топографічна) пальпація за Образцовим і Стражеско: сигмовидної, сліпої кишки, висхідний та низхідний відділи товстої поперечно-ободової кишки – їх ширина, форма, поверхня, консистенція, рухливість, болючість, бурчання.

Шлунок: (велика кривизна, больові точки), нижня границя (перкуторно-аускультативний метод).

Печінка: Перкусія - визначення розмірів за Курловим, положення нижнього краю печінки, її край, характер, болючість, щільність. Симптом Кера, Курвуаз’є, Ортнера, Менделя, діафрагмальний.

Підшлункова залоза: Симптом Де-Жердена, Губергріца, Мейо-Робсона, Гротта.

Селезінка: розміри, консистенція. Перкусія селезінки.

5. Сечовидільна система.

Огляд поперекової ділянки: гіперемія шкіри, вибухання ділянки нирок, пальпація нирок (у горизонтальному і вертикальному положеннях хворого). Больові точки. Симптом Пастернацького. Пальпація і перкусія сечового міхура.

6. Ендокринна система.

Огляд і пальпація щитовидної залози. Очні симптоми. Наявність вторинних статевих ознак.

7. Нервова система.

Розумовий розвиток, інтелект. Контактність. Поведінка. Координація рухів. Симптом Ромберга. Нюх, смак, зір, слух, характер дермографізму.

8. Локомоторна система.

Стан верхніх та нижніх кінцівок: ступень розвитку м’язево-­кісткової системи, наявність викривлень, вкорочень, форма, і функція суглобів, чутливість та інші.

III. ПОПЕРЕДНІЙ ДІАГНОЗ (Diagnosis preliminaris) з виділенням основного синдрому.

ІV. ЛАБОРАТОРНІ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ.

У кожного хворого визначаються результати обов’язкових досліджень:

• клінічний аналіз крові та сечі, аналіз крові на цукор;

• аналіз калу;

• реація Вессермана (на сифіліс);

• флюорографія органів грудної клітки;

• елктрокардіограма

Студент також складає план додаткових обстежень необхідних для підтвердження діагнозу (не слід включати дослідження, які не знайдуть застосування в проведенні дифіеренціального діагнозу). Вносяться результати цих обстежень і заключення консультантів інших спеціальностей.

V. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ (Diagnosis differentialis).

При яких захворюваннях можна зустрітись з симптомами, синдромами, що мають місце у даного хворого. При проведенні диференціальної діагностики слід враховувати основні патологічні ознаки при опитуванні, фізичному обстеженні хворого та отримані результати додаткових методів дослідження. Диференціальний діагноз проводиться з захворюваннями, клінічна картина яких має спільні ознаки із захворюваннями даного хворого.

Перший етап диференціальної діагностики – визначити провідний синдром.

Другий етап диференціальної діагностики – визначити групу захворювань, яким притаманний визначений синдром (не менше 3).

Наступний етап диференціальної діагностики – порівняння усіх клінічних, лабораторних та інструментальних ознак цих захворювпань з аналогічними показниками у конкретного хворого з виявленням спільних та відмінних ознак.

Диференціальній діагноз проводиться по схемі: спільні ознаки (скарги, анамнез, дані фізичного і додаткових методів дослідження); відмінні ознаки (шляхом співставлення виділяються ознаками якими захворювання відрізняється від наявного у даного пацієнта).

Сучасний лікар-стоматолог повинен бути не тільки орієнтований в особливостях перебігу найбільш поширених соматичних захворювань, а й надавати допомогу при загроджуючих життю невідкладних станах. Необхідно знати основні невідкладні стани, що можуть виникнути у курованого хворого, невідкладну допомогу при них. Лікар-стоматолог повинен оцінити термін і об’єм стоматологічної допомоги у курованого хворого.