6.3. Рівновага грошово-кредитного ринку: визначення пропозиції грошей і попиту на них

З макроекономіки відомо, що рівновага на грошовому ринку визначається точкою перетину пропозиції грошей (М^S) і попиту на гроші (M^D). На рис. 6.2 зображена рівновага на грошовому ринку, яка визначає рівноважну відсоткову ставку Ir та рівноважну грошову масу М. Національний банк, змінюючи пропозицію грошей (М^S₂, М^S₃), впливає і на зміну рівноваги на грошовому ринку, а також на рівноважну відсоткову ставку (Ir₂, Ir₃). Ме-тоди здійснення політики “дешевих” або “дорогих” грошей розглянуто у відповідному розділі курсу “Макроекономіка”.

Рис. 6.2. Рівновага на грошовому ринку

Отже, рівновага на грошо-вому ринку досягається за умови:

(6.33)

Тому важливим є аналіз чинників, які впливають на пропозицію грошей і попит на гроші.

Пропозиція грошей у поточному періоді (M^S_t) залежить від:

• пропозиції грошей у попередньому періоді (M^S_{t – 1});

• обсягу купівлі державних цінних паперів, що збільшує пропозицію грошей (ЦП_К);

• обсягу продажу державних цінних паперів, що зменшує пропозицію грошей (ЦП_П);

• обсягу національної валюти, витраченої Національним банком на купівлю іноземної валюти, що збільшує пропозицію грошей (В_К);

• обсягу національної валюти, одержаної Національним банком від продажу іноземної валюти, що зменшує пропозицію грошей (В_П);

• обсягу кредитно-грошової емісії (МСЕ).

Враховуючи вище зазначене, пропозицію грошей можна виразити формулою:

(6.34)

де t, t – 1 — поточний період t та попередній період (t – 1).

Введемо позначення: сальдо купівлі-продажу державних цінних паперів (S_ЦП) та сальдо купівлі-продажу валюти (S_В):

	(6.35)
	(6.36)
Тоді	(6.37)

З наведеної формули (6.37) окремих розрахунків потребує обсяг грошово-кредитної емісії. До емісії уряд вдається тоді, коли він виявляється неспроможним організувати ефективне оподаткування для забезпечення потрібних видатків з державного бюджету, а також за рахунок емісії знімається інфляційне навантаження.

Загальна кредитна емісія (МСЕ) визначається кредитами:

• на покриття дефіциту бюджету (Сr_БД);

• на покриття внутрішнього боргу (Сr_ВБ);

• на рефінансування банків (Сr_РБ);

• на купівлю валюти до офіційного валютного резерву (Сr_В).

Отже, загальна кредитна емісія розраховується за формулою

(6.38)

Таким чином, пропозиція грошей, враховуючи формули (6.37) — (6.38), може бути визначена так:

(6.39)

Безперечно, існують й інші моделі визначення пропозиції грошей. Більш детально це питання розгядається макроекономічною теорією.

Для визначення попиту на гроші (М^D) використовується, як правило, формула І. Фішера:

	(6.40)
	(6.41)

де М^D — попит на гроші; V — швидкість обертання грошей; Р — середній рівень цін; У — обсяг реального ВВП.

Інший варіант кількісного визначення попиту на гроші запропонував представник кембріджської школи А. Пігу:

(6.42)

де k — частка річних доходів (від Р · У), яку бажають мати суб’єкти ринку в грошовій формі.

За своєю сутністю коефіцієнт k є оберненим відносно швидкості обертання грошей , тому принципової різниці між варіантами кількісної теорії Фішера і Пігу не існує.

Відома також інші моделі, зокрема модель попиту на гроші Баумоля — Тобіна та інші.