7.3.Індекси фондового ринку

Традиційно під фондовим індексом розуміють співвідношення усередненого за групою підприємств — емітентів цінних паперів значення вартості акцій, проданих за поточний період, до усередненого значення вартості акцій, проданих за попередній період. Отже, індекси фондового ринку характеризують коливання ціни акцій за певний період і дають можливість оцінити загальну ситуацію на фондовому ринку.

Важливим є кількісний та якісний відбір емітентів у базі індексу. Серед підприємств, акції яких враховуються під час визначення фондових індексів, повинні бути такі, що значною мірою впливають на розвиток галузі, економіки в цілому.

Найбільш популярним показником фондового ринку є індекс Доу — Джонса. Це показник стану ринку акцій, запропонований американськими фінансовими журналістами Ч. Доу і Е. Джонсом. Індекс Доу — Джонса застосовується з 1884 р. і розраховується на Нью-Йоркській фондовій біржі через кожні півгодини.

Існує чотири індекси Доу — Джонса.

1. Промисловий індекс — простий середній показник руху курсів акцій 30 найбільших промислових компаній (А_і). Перелік компаній може змінюватись залежно від їх позицій в економіці. Цей індекс розраховується за формулою

(7.3)

де k — корегуючий коефіцієнт (дільник), який змінюється залежно від подрібнення акцій (зменшення номіналу в результаті збільшення акцій в обігу); А_і — курс акцій і-ої компанії.

Промисловий індекс Доу—Джонса є найстарішим і найбільш поширеним серед усіх індексів фондового ринку. На його складові припадає від15 до 20 % ринкової вартості акцій, що котируються на Нью-Йоркській фондовій біржі.

2. Транспортний індекс — середній показник, що характеризує рух цін на акції 20 транспортних компаній.

3. Комунальний індекс — середній показник, що характеризує рух цін на акції 15 компаній, які займаються газо- і електропостачанням.

4. Середній індекс складається на основі трьох попередніх індексів.

Індекси не повинні реагувати на події, які безпосередньо з біржовою кон’юнктурою не пов’язані. Суть індексів Доу—Джонса така: якщо криві середнього курсу акцій компаній ідуть угору і не опускаються нижче позначок, які були найгіршими в недавньому минулому, має місце пожвавлення в економіці і акції варто купувати. І навпаки.

Поширеними також є індекси:

• “Standart and Poore’s” (“S & P”);

• “Financial Times” (“FT”);

• DAX тощо.

Індекс “S & P” розраховується на Нью-Йоркській біржі у двох варіантах: за акціями 500 корпорацій, у тому числі: для 400 промислових, 20 транспортних, 40 комунальних та 40 фінансових; за акціями 100 корпорацій. Індекс визначається за формулою

(7.4)

де n — кількість корпорацій; Q_i — кількість акцій і-ої корпорції; P_i — ціна акції і-ої корпорації.

Індекс “S& P” — 500 представляє близько 80 % ринкової вартості всіх випусків, що котируються на Нью-Йоркській фондовій біржі, та є складнішим і точнішим за індекс Доу—Джонса. Це пояснюється тим, що в індексі “S& P” представлені акції більшої кількості корпорацій та акції кожної корпорації зважуються на вартість усіх акцій, що знаходяться в акціонерів. Ф’ючерси та опціони по цьому індексу продаються на Чиказькій товарній біржі.

Індекс “S& P” — 100 складається з акцій в основному промислових корпорацій, по яких існують зареєстровані опціони на Чиказькій біржі опціонів.

Британський індекс “FT” розраховується для 750 компаній один раз на день і поділяється на 8 галузевих. На відміну від середньоарифметичного індекса Доу—Джонса, індекс “FT” є середньогеометричним. Це означає, що всі акції є рівнозначними незалежно від ринкової капіталізації кожної компанії. Формула індекса “FT” така:

(7.5)

де n — кількість компаній; P_it — ціна акції і-ої компанії в період t; P_io — ціна акції і-ої компанії в базовому періоді.

Світовий індекс “FT” охоплює приблизно 2200 акцій 24 країн світу.

Індекс Франкфуртської біржі DAX охоплює акції 30 компаній, що забезпечують 80 % обігу на біржі і визначається як співвідношення акціонерного капіталу на кінець і початок періоду, скореговане на спеціальні корегуючи множники, які характеризують надання переважного права на покупку нових акцій.

Прикладами українських фондових індексів є L — індекс, WOOD — 15, КАС — 20.

Для розрахунку L — індекса ліквідності і схожого з ним S — індекса продажів запропоновані формули:

	(7.6)
	(7.7)

де L — індекс ліквідності; S — індекс продажів; t, t – 1 — поточний і попередній періоди; а — середня зміна курсу покупки (для L) або продажу (для S) акцій за тиждень.

Індекс WOOD — 15 схожий за методикою розрахунку з індексом DAX, публікується з 1997 р. Індекс охоплює 15 компаній, база оновлюється щомісячно. Методика розрахунку індекса:

(7.8)

Найбільш поширеним в Україні є індекс КАС — 20, який офіційно визначається з 1.01.1997 р. Розраховується простий базисний індекс КАС — 20 (S) та зважений індекс КАС — 20 (W):

	(7.9)
	(7.10)

де Pвid_i,t; Pвid_i,o — котировки на покупку акцій і-го підприємства відповідно в поточному і базовому роках; Pask_i,t; Pask_i,o — котировки на продаж акцій і-го підприємства відповідно в поточному і базовому роках; Мcap_i,t; Мcap_i,o — ринкова капіталізація і-го підприємства відповідно в поточному і базовому періодах.

Ринкова капіталізація підприємства розраховується як добуток загальної кількості акцій цього підприємства-емітента на курс однієї акції. Висока капіталізація визначає вищу заставну ціну підприємства, його значну конкурентоспроможність, отже, і більші можливості до залучення дешевих кредитів. І навпаки, низька капіталізація погіршує конкурентоспроможність підприємства, знижує приплив інвестицій у виробничу сферу.

Ринкова капіталізація окремих підприємств визначає капіталізацію економіки в цілому і характеризує ступінь довіри до неї, існування певного рівня захисту прав власності, привабливість для іноземних кредиторів. Капіталізація економіки складається з капіталізації внутрішнього фондового ринку (для більшості розвинутих фондових ринків характерна капіталізація на рівні 40—60 % ВВП, у США — 101,2 % ВВП), сукупного капіталу національної банківської системи та сукупних активів небанківських фінансових установ¹.

Крім зазначених індексів під час аналізу фондового ринку для характеристики акцій використовують такі показники [33, с. 38—39; 41—42].

1. Прибутковість акцій (k_пр.) (або коефіцієнт дивідендної віддачі):

(7.11)

Враховуючи, що ринковий курс акцій з часом змінюється, більш повно рентабельність акцій за певний період виражається формулою²:

, (7.12)

де R_t — рентабельність акції за період t; D_t — виплачені за період t дивіденди; P_t — ціна акції в кінці розрахункового періоду; P_{t – 1} — ціна акції на початку розрахункового періоду.

Якщо дивіденди за період t не виплачувались, формула (7.12) набуває такого вигляду:

. (7.13)

Різниця в курсовій ціні акції на кінець і початок періоду (Р_t – Р_{t – 1}) може дорівнювати нулю, бути позитивною чи від’ємною.

2. Відносний коефіцієнт “ціна — прибуток” (k_ц.-п.):

(7.14)

Чим меншій цей коефіцієнт, тим вища оцінка акції.

3. Коефіцієнт платіжності (k_пл.):

(7.15)

4. Коефіцієнт покриття дивідендів (k_п.д.):

(7.16)

5. Капіталізована вартість акцій (k_к.):

(7.17)

6. Рентабельність акціонерного капіталу:

а) по прибутку (R_д):

(7.18)

б) по обсягу реалізації (R_об.):

(7.19)

З наведених формул видно, що чим менша рентабельність, тим нижча віддача акціонерного капіталу.

7. Коефіцієнт відносної стійкості ціни акції (k_в.ст.):

(7.20)

Ринок облігацій характеризується в основному такими показниками:

1. дохідність облігації як відношення доходу від облігації до її річної ринкової ціни;

2. ціна конверсії облігації (Ц_к.обл.), що обмінюється на акції.

(7.21)