mon

жає й продовжує себе не тільки в естафетах життєпороджень, але і в естафетах смерті: “вмирати” означає лише одне — приєднуватись до “більшості”…

Побачити історію можна крізь призму її здійснення, яке неможливе без її творців, які є нічим іншим, як породженням і продуктом тої чи тої культури. Саме тому від ступеня, на якому

залежать і наші можливості.

Отже, summa summarum — наш остаточний підсумок такий:

1.Всесвітня історія — це історія держав, і надалі буде такою, історію пишуть кров’ю, а записують і переписують чорнилом, адже історія — це політика, обернена в минуле і проекція у майбутнє.

2.Перед лицем історії будь-яку націю завжди репрезентує меншість. Внутрішня організація нації (монархія, демократія тощо), завжди й всюди має тільки одну мету — бути “у формі” для зовнішньої боротьби.

3.Не існує жодної найкращої, істинно справедливої держави, яку коли-небудь придумали, а потім втілили б у дійсність.

4.Якщо історія чого-небудь навчає, то лише тому, що немає такого діяча, якого не можна було б убити:

5.Соціальні відносини можна перевернути, але не можна змінити їхньої суті внаслідок революції.

6.Диктатура потрібна не для того, щоб захистити революцію,

анавпаки, революцію здійснюють, щоб запровадити диктатуру.

7.Сьогодні основним питанням філософії історії є проблема цивілізації.

8.Найзначніші конфлікти майбутнього відбудуться на так званих культурних межах, які розділяють ці цивілізації.

9.У прийдешньому світі не буде єдиної універсальної цивілізації, а будуть різні, і кожна з них має навчитися співіснувати з іншими.

331

Література

Аверенцев С. “Морфология культуры” Освальда Шпенглера // Новые идеи у философии. Ежегодник Философского общества СССР. — М.:

Наука, 1991. — С. 183–203.

Аверинцев С. К дефениции человека // Человек. История. Весть. —

К.: Дух і літера, 2006. — С. 399–402.

Августин. О граде Божьем // Философия истории. Антология. —

М.: Аспект Пресс, 1995. — C. 20–24.

Авторханов А. Происхождение партократии. — Париж.: Посев, 1973. Авторханов А. Империя Кремля. — Минск; М.: Полифакт — Дружба

народов, 1991. — 112 с.

Авторханов А. Технология власти. — М.; СПб, 1991. — 221 с.

Андрущенко В. П., Михальченко М. І. Сучасна соціальна філософія.

Курс лекцій. Вид. друге. — К.: Генеза, 1996. — 368 с.

Арендт Г. Становище людини. — Львів: Літопис, 1999. — 254 с. Арендт Х. Джерела тоталітаризму. — К.: Дух і Літера, 2002. — 539 с. Арендт Х. Vita aciva, или О деятельной жизни. — СПб.: Алетея,

2000. — 437 с.

Аристотель. Метафизика. Сочинения: В 4 т. — М.: Мысль, 1976. —

Т. 1. — С. 65–550.

Арістотель. Політика. Кн. I–VIII. — К.: Основи, 2003. — 260 с.

333

Арон Р. Вступ до філософії історії і Есе про межі історичної об’єктивності. — К.: Укр. Центр дух. культури, 2005. — 578 с.

Арон Р. Демократия и тоталитаризм. — М.: Текст, 1993. —144 с. Барг М. А. Эпохи и идеи: Становление историзма. — М.: Мысль,

1987. — 348 с.

Без правди нам не жити // День. — 2006. — 20 жовт.

Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социально-

го прогнозирования. — М.: Academia, 1999. — 783 с.

Бердяев Н. А. Духовный кризис интеллигенции. — М.: Канон+, 1998. — 398 с.

Бердяев Н. А. Истоки и смысл русского коммунизма. Репринтное воспроизведение издания YMCA–PRESS, 1955 г. — М.: Наука, 1990. — 224 с.

Бердяев Н. А. Русская идея // Вопросы философии. — 1990. — No 1, 2.

Бердяев Н. А. Судьба России. — М.: Философское общество СССР. 1990. — 240 с.

Бердяев Н. А. Смысл истории. — М.: Мысль, 1990. — 175 с. Бердяев Н. А. Царство Духа і царство Кесаря. — М.: Республика,

1995. — 383 с.

Бистрицький Є. К. Політична філософія посткомунізму: горизонти методологій // Політична думка. — 1995. — No1.

Бичко І. Ментальна співзвучність української та європейської філософських традицій: “кордоцентричні мотиви” // Київські обрії: істори- ко-філософські нариси. — К.: Стилос, 1997. — С. 316–337.

Бойченко І. В. Філософія історії. — К.: Знання, 2000. — 724 с. Булгаков С. Карл Маркс как религиозный тип // Наш современ-

ник. — 1990. — No 11.

Бунин І. А. Окаянные дни. — М.: Советский писатель, 1991. — 175 с.

Вебер М. Избранные произведения. — М.: Прогрес, 1990. — 808 с. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. — К.: Основи,

1994. — 262 с.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. — Київ; Ірпінь, 2001.

Визин В. П. Постструктуралистская методология истории: пределы и достижения // Одиссей: человек в истории — М., 1996.

Вільчинський Ю. М., Скринник М. А., Скринник З. Е. та ін. Розвиток філософської думки в Україні. Курс лекцій. 2-е вид. — К.: ВІПОЛ, 1994. — 272 с.

Вільчинський Ю. Освальд Шпенглер: портрет в ідеях // Філософська думка. — 1998. — No 4–6. — С. 247–264.

Вільчинський Ю. Освальд Шпенґлер — реквієм західному світу: до

80-річчя виходу праці “Der Untergang des Abendlandes” // Континет Європа. Наук. зб. — Львів, 2000. — С. 7–32.

Вико Д. Основания новой наук об общей природе наций. — М; К.: “REFL-book”; “ИСА”, 1994. — 656 с.

334

Виндельбанд В. Философия культуры: Избранное / РАН; Институт научной информации по общественным наукам. — М.Наука, 1994. — 350 с.

Виндельбанд В. Избранное: Дух и история. — М.: Юрист, 1995. — 687 с.

Воробйов М. М. Числа Фібоначчі — К.: Наука, 1983.

Габермас Ю. Філософський дискурс Модерну. — К.: Четверта хви-

ля, 2001. — 422 с.

Гадамер Х-Г. Истина и метод. Основы философской герменевти-

ки. — М.: Прогресс, 1988. — 704 с.

Гайденко П. П. Философия Фихте и современность. — М.: Мысль, 1979. — С. 222–249.

Гайденко П. П. Парадоксы свободы в учении Фихте. — М.: Наука, 1980. — 128 с.

Гайденко П. П., Давыдов Ю. Н. История и рациональность. — М.: Политиздат, 1991. — 367 с.

Гегель Г. В. Ф. Лекции по философии истории. — СПб.: Наука, 1993. — 480 с.

Гегель Г. В. Ф. Философия права. — М.: Наука, 1990. — С. 370–378. Геллнер Э. Нации и национализм // Вопросы философии. —

1989. — No 7.

Гердер И. Г. Идеи к философии истории человечества. — М.: Наука, 1977. — 703 с.

Гоббс Т. Левіафан, або суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної. — К., 2000.

Гобозов И. А. Введение в философию истории человечества. — М.:

Теис, 1999. — 363 с.

Горський В. С. Історія української філософії. Курс лекцій. — К.: Наукова думка, 1997.— 288 с.

Горський В. С. Філософські ідеї в культурі стародавнього Києва // Київ в історії філософії України. — К.: КМ Academia; Пульсари, 2000. —

С. 10–71.

Грабович Т. Г. Шевченко, якого ми не знаємо // Сучасність. — 1996. — No 12.

Грабовський С. Голодомор: російський марксизм на практиці // [Електронний ресурс]. — http://www.pravda.com.ua/ 24.11.2006.

Григорьян Б. Т. Философская антропология. — М., 1982. — 188 с. Грицак Я. Україна, як равлик: повільна, але впевнена // Дзеркало

тижня. — 2007. — 27 сiч. – 2 лют.

Грушевський М. С. Хто такі укранці і чого вони хочуть. — К.:

Знання, 1991. — 240 с.

Губман Б. Л. Смысл истории. — М.: Наука, 1991. — 190 с. Гулыга А. Гегель. — М.: Молодая гвардия, 1970. — С. 152–170.

Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры. — М.: Прогресс, 1985. — 451 с.

Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли. — М.: ТОО ”Мишель и Ко”, 1993. — 503 с.

335

Данилевский Н. Я. Россия и Европа. — СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-

та, 1995. — 513 с.

Данто А. С. Аналитическая философия истории. — М.: Идея-Пресс, 2002. — 292 с.

Дильтей В. Наброски к критике исторического разума // Вопросы философии. — 1988 — No 4. — С. 135–152.

Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. —

М.: Рус. яз., 1981–1982. — Т. 1–4.

Драгоманов М. П. Чудацькі думки про українську національну справу // Драгоманов М. П. Вибране. — К.: Либідь, 1991. — С. 461–558.

Канетті Е. Маса і влада. — К.: Альтернативи, 2001. — 416 с. Кант И. Логика. Пособие к лекциям // Трактаты и письма. — М.:

Наука, 1980 — С. 319–445.

Кант И. Метафизика нравов // Сочинения: В 6 т. — М.: Мысль, 1965. — Т. 4. Ч. 2. — С. 109–438.

Кант И. Рецензия на книгу И. Г. Гердера “Идеи философии истории человечества” // Сочинения: В 6 т. — М.: Мысль, 1966. —

Т. 6. — С. 38–51.

Кант И. Идея всеобщей истории во всемироно-гражданском плане // Сочинения: В 6 т. — М.: Мысль, 1966. — Т. 6. — С. 7—23.

Кант И. К вечному миру // Сочинения: В 6 т. — М.: Мысль, 1966. — Т. 6. — С. 257–309.

Кантор К. М. Два проекта всемирной истории // Вопросы филосо-

фии. — 1990. — No 2.

Кантор К. М. Четвертый веток истории // Вопросы философии. — 1996. — No 8.

Каримский А. М. Философия истории Гегеля. — М.: Изд-во МГУ, 1988. — 270 с.

Карсавин Л. П. Философия истории. — СПб.: Комплект, 1993. — 336 с. Кассирер Э. Миф и религия // Философские науки. — 1991. — No 7. Кессиди Ф. Х. От мифа к логосу: Становление греческой филосо-

фии. — М.: Мысль, 1972. — 312 с.

Кесседи Ф. Х. Была ли у греков идея истории? // Вопросы филосо-

фии. — 1987. — No 8.

Кіпіані В. “Влада Тьми і Темників” — К.: Видавнича спілка

“Просвіта”, 2005.

Коллінгвуд Р. Дж. Ідея історії. — К.: Основи, 1996. — 615 с. Кондорсе Ж. А. Эскиз картины прогресса человеческого разума. —

М.: Соцэкгис, 1936. — 265 с.

336

Костомаров М. І. “Закон Божий” (Книга буття українського наро-

ду). — К.: Либідь, 1991. — 40 с.

Коэн С. Большевизм и сталинизм // Вопросы философии. — 1989. — No 7.

Крамаренко О. Чому світ не визнає Голодомор геноцидом? —

День. — 2006. — 18 жовт.

Липа Ю. Призначення України. — Львів: Просвіта, 1992. — 270 с. Липинський В. Листи до братів-хліборобів про ідею і організацію українського монархізму. Писані 1919–1920 р. — Відень, 1926. — 580 с Лооне Э. Современная философия истории. — Таллинн: Ээсти раа-

мат, 1980. — 293 с.

Лосев А. Ф. Античная философия истории. — М.: Наука, 1977. — 208 с. Лок Д. Два трактата про врядування. — К.: Основи, 2001. — 264 с. Лукиан. Как следует писать историю // Лукиан. Избранное. — М.:

Гос. изд-во худ. лит-ры, 1962. — С. 402–424.

Люкс Л. Интеллигенция и революция. Летопись триумфального поражения // Вопросы философии. — 1991. — No 11.

Люкс Л. Евразийство // Вопросы философии, 1993. — No 6. Мак’явеллі Н. Флорентійські хроніки; Державець. — К.: Основи,

1998. — С. 393–464.

Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. — К.: АТ “Обереги”, 1992. — 80 с.

Маланюк Є. До проблеми большевизму — Нью-Йорк, 1956 — 83 с. Маркс К. К критике гегелевской философии права. Введение // Маркс К., Энгельс Ф. Соч., 2-е изд. — М.: Гос. изд. полит. лит., 1954. —

Т. 1. — С. 414–429.

Маркс К.Роздуми юнака при виборі професії // Маркс К., Енгельс Ф. З ранніх творів. Вид. 2-е. — К.: Політвидав України, 1984. — С. 1–4.

Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 року // Маркс К., Енгельс Ф. З ранніх творів. Вид. 2-е. — К.: Політвидав України, 1984. — С. 449–554.

Маркс К., Єнгельс Ф. Манифест коммунистической партии // Собр.

соч. 2-е изд. — Т. 4. — С. 419–459.

Маркс К. Передмова. До критики політичної економії // Зібр. тв.

Т. 13. — С. 6–7.

Маркс К. Разоблачения дипломатической истории XVIII века //

Вопросы истории. — 1989. — No 4. — С. 5–11.

Маркузе Г. Эрос и цивилизиция. — К.: Гос. б-ка Украины для юно-

шества, 1995. — 313 с.

Милюков П. Н. Интеллигенция и революция // Вопросы филосо-

фии. — 1991. — No 1.

Мірчук І. Світогляд українського народу // Наук. збірник УВУ. — 1942. — Т. 3.

Міхновський М. Самостійна Україна // Вивід прав України. — Нью-

Йорк, 1964. — С. 154–164.

Монтескье Ш-Л. О духе законов // Монтескье Ш-Л. Избранные произведения. — М.: Госиздат, 1955. — С. 157–733.

337

Ніцше Ф. Так казав Заратустра. Жадання влади. — К.: Основи, 1993. — 437 с.

Озадовська Л. В. Час як вічність і час як минущість: культурноісторичний і фізичні аспекти // Філософська і соціологічна думка. — 1995. — No 3–4. — С. 219–243.

Орлик П. Вивід прав України // Історія філософії України.

Хрестоматія. — К.: Либідь, 1993. — С. 148–153. Ортега-і-Гассет. Бунт мас. — К.: Основи, 1994. — С. 15–139.

Ортега-и-Гассет. История как система // Вопросы философии. — 1996. — No 6.

Оруэлл Дж. “1984” и эссе разных лет. — М.: Прогресс, 1989. — 384 с. Павленко Ю. В. История мировой цивилизации. Философский ана-

лиз. — К.: Феникс, 2002. — 760 с.

Палій О. Голодомор як масове вбивство за етнічною ознакою // [Електронний ресурс]. — http://www.pravda.com.ua/15.11.06.

Панарин А. С. Смысл истории // Вопросы філософии. — 1999. — No 9. — С. 3–21.

Перов Ю. В., Сергеев К. А. “Философия истории” Гегеля: от субстанции к историчности // Гегель Г. В. Ф. Лекции по философии исто-

рии. — СПб.: Наука, 1993. — С. 5—56.

Платон. Держава. — К.: Основи, 2000. — 354 с.

Плеханов Г. В. К вопросу о роли личности в истории // Избранные филос. произв: В 5 т. — М.: Политиздат, 1956. — Т. 2. — С. 300—334.

Попович М. В. Нариси історії культури України. — К.: Артек, 1998. — 727 с.

Поппер К. Злиденність історіцизму. — К.: Абрис, 1994. — 192 с. Поппер К. Логика социальных наук // Вопросы философии. —

1992. — No 10.

Потебня А. А. Слово и миф. — М.: Правда, 1989. — 622 с. Потебня А. А. Язык и народность // Мысль и язык. — К., 1993. —

С. 158–185.

Програма Комуністичної партії Радянського Союзу (Нова редакція). — К.: Політвидав України, 1986. — 96 с.

Пушкин А. С. Клеветникам России // Собр соч.: В 10 т. —

Стихотворения1825–1836. —М.:Худож.лит.,1974. —Т. 2. —С. 269–270.

Пушкин А. С. Медный всадник. Петербургская повесть //Собр. соч.: В 10 т. — Поэмы. Сказки. — М.: Худож. лит., 1975. — Т. 3. —

С. 254–268.

Пушкин А. С. Полтава //Собр соч: В 10 т. — Поэмы. Сказки. — М.:

Худож. лит., 1975. — Т. 3. — С. 170–213.

Ракитов А. И. Историческое познание: системно-гносеологический подход. — М.: Политиздат, 1982. — 303 с.

Рассел Б. Человечество в опасности // Вопросы философии. — 1992. — No 8, 9, 10.

Рашковский Е. Шифрограмма истории: к востоковедному прочтению ветхозаветных текстов // Человек. История. Весть. — К.: Дух і літера, 2006. — С. 194–223.

338

Рікер П. Історія та істина. — К.: КМ Академія; Пульсари, 2001. — 396 с.

Рогинский Я. Я., Левин М. Г. Антропология: Учебник для студентов ун-тов. — 3-е изд. — М., 1978. — 528 с.

Руссо Ж-Ж. Про суспільну угоду, або Принципи політичного пра-

ва. — К.: Port-Royal, 2001. — 350 с.

Семонов Ю. И. Философия истории (Общая теория, основные проблемы, идеи и концепции от древности до наших дней). — М.: Современные тетради, 2003.

Сергейчик Е. М. Философия истории. — Харьков, 2002.

Сичивиця О. М. Основні парадигми філософії історії: Конспект лекцій зі спецкурсу. — Львів: ЛПІ, 1993. — 80 с.

Січинський В. Чужинці про Україну. — Львів: Слово, 1991. — 96 с. Солженицын А. И. Архипелаг ГУЛАГ // Малое собр. соч. — М.:

ИНКОМ НВ, 1991.— Т. 5–7.

Тайлор Э. Б. Первобытная культура. — М., 1989. — 573 с.

Тойнбі А. Дослідження історії Пер. з англ. — К.: Основи, 1995. —

Т. 1. — 614 с.

Тойнбі А. Дослідження історії Пер. з англ. — К.: Основи, 1995. —

Т. 2. — 406 с.

Февр Л. Суд совести истории и историка // Бои за историю. — М.:

Федотов Г. П. Лицо России // Вопросы филосоии. — 1990. — No 8. Феномен української культури: методологічні засади осмислення. —

К.: Фенікс, 1996. — 477 с.

Філософський енциклопедичний словник. — К.: Абрис, 2002. — 742 с. Философия истории. Антология. — М.: Аспект Пресс, 1995. — 351 с. Философия истории: Учеб. пособие. — М.: Гардарики, 2001. — 432 с Флорский И. Книга о согласии Нового и Ветхого Заветов // Философия истории. Антология. — М.: Аспект пресс, 1995. — С. 25–30. Франк С. Л. Смысл жизни // Вопросы философии. — 1990. — No 6. Франк С. Л. Философские предпосылки деспотизма // Вопросы фи-

лософии. — 1992. — No 3.

Франк С. Л. Духовние основи общества. — М.: Республика, 1992. — 511 с.

Франко І. Мислі о еволюції в історії людськості // Зібр. творів:

У 50 т. — К.: Наукова думка, 1986. — Т. 45. — С. 76—139.

Франко І. Що таке поступ? // Зібр. творів: У 50 т. — К.: Наукова думка, 1986. — Т. 45. — С. 300–348.

Франко І. Поза межами можливого // Зібр. творів: У 50 т. — К.:

Наукова думка, 1986. — Т. 45. — С. 276–285.

Фрейд З. Будущее одной иллюзии // Вопросы философии. — 1988. — No 8.

339

Фром Э. Бегство от свободы. — М.: Прогресс, 1989. — 272 с. Фукуяма Ф. Конец истории? // Вопросы философии. — 1990. — No 3. Фукуями Ф. Що таке соціальний капітал? (Київська лекція) //

День. — 2006. — 17 жовт.

Хайдеггер М. Время и бытие: Статьи и выступления: Пер. с нем. —

М.: Республика, 1993. — 447 с.

Хайдеггер М. Бытие и время. — М.: AD MARGINEM, 1997. — 452 с.

Хайек Ф. Дорога к рабству // Вопросы философии. — 1990. — No 4. Хантінгтон С. Зіткнення цивілізацій? // Філософська й соціологіч-

на думка. — 1996. — No 1–2. — С. 9–29.

Чижевський Д. Філософія і національність // Українська культура / Ред. Д. Антонович. — Мюнхен, 1988. — С. 176–199.

Чижевський Д. І. Вячеслав Липинський як філософ історії // Філософська і соціологічна думка. — 1991. — No 10. — С. 51–62.

Шевченко Т. Причинна // Тарас Шевченко. Твори: У 5 т. — К.:

Дніпро, 1978. — Т. 1. — С. 29–34.

Шевченко Т. І мертвим , і живим, і ненарождєнним землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє // Тарас Шевченко. Твори:

У 5 т. — К.: Дніпро, 1978. — Т. 1. — С. 300–306.

Шестов Л. Философия истории // Potestas Clavium (Власть клю-

чей). — Сочинения: В 2 т. — М.: Наука, 1983. — Т. 1.— С. 66–73.

Шпенглер О. Прусачество и социализм. — Пб.: Aсademia, 1922. —

71с.

Шпенглер О. Пессимизм ли это? // Новые идеи у философии.

Ежегодник Философского общества СССР. — М.: Наука, 1991.—

С. 166–182.

Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории. 1. Гештальт и действительность. — М.: Мысль, 1993. — 663 с.

Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории. 2. Всемирно-исторические перспективы. — М.: Мысль, 1998 — 606 с.

Шпенглер О. Закат Европы: Очерки морфологии мировой истории. Т. 2. Всемирно-исторические перспективы. — Мн.: ООО “Попурри”, 1999. — 720 с.

Элиаде М. Космос и история. — М.: Прогресс, 1987. — 311 с. Элиаде М. Мифы, сновидения, мистерии. — М., 1996. — 288 с. Юнг К. Г. Об архетипах коллективного бессознательного // Вопросы

философии. — 1988. — No 1.

Ясперс К. Будущий мировой порядок // Век ХХ и мир. — 1990. — No 9. Ясперс К. Смысл и назначение истории. — М.: Политиздат, 1991. —

527 с.

Ясперс К. Всемирная история философии. Введение. — СПб.:

Наука, 2000. — 272 с.

Ястребцов И. М. Взгляд на направленые истории // Новые идеи у философии. Ежегодник Философского общества СССР. — М., 1991. —

С. 143–148.

Ящук Т. І. Філософія історії: Курс лекцій. Навч. посібник. — К.:

Либідь, 2004. — 536 с.

340