Йозеф Гайдн

(1732 - 1809)

Австрійський композитор, віденський класик, видатний засновник і майстер сонати та симфонії.

Гайдн прожив довге життя, постійно вдосконалюючи свій стиль, створюючи шедевр за шедевром. Початок же його життя зовсім не давав передчуття майбутнього розвитку. Народився він в селі Рорау, в сім’ї каретника та кухарки. З дитинства його оточували прості люди з усім тим укладом, який був характерним для сільського життя. Гайдн був свідком народних свят, з малечку привчався до народної пісні та танцю. Батьки мали вроджену музикальність. Батько грав на декількох музичних інструментах, не знаючи музичної грамоти. Саме він і визначив великі здібності сина, але про подальше навчання мови не було через відсутність грошей. Маленького Гайдна віддають співати в хор собору св. Стефана у Відні. Відень дав Гайдну великі можливості для розвитку. Він відвідував концерти, оперу. Слухав музикантів з Німеччини, Франції, Італії. Сам намагався створювати музику. Коли у хлопчика почалась мутація, його вигнали з хору. Щоб прогодуватися, він влаштовується на різні роботи, що приводить його до композитора і теоретика Нікколо Порпора. Працюючи фактично лакеєм, Гайдн слухав, як музикант займається з іншими, знайомився з відомими художниками, поетами, композиторами, які відвідували Н. Порпора. Ще декілька років Гайдн працює у різних аристократів в їх оркестрах. Нарешті, в 1761 році йому вдалося влаштуватись на роботу до князя Естергазі. Гайдн грав в оркестрі князя, був його керівником, писав для нього симфонії та інші твори. 30 років служив Гайдн у князя. В 1790 році він звільняється з роботи і працює вільним музикантом. На деякий час він виїжджає до Англії. Тут митець переживає зрілий період творчості. Він автор численних сонат, опер, ораторій, симфоній. Розглянемо деякі з них.

Найчастіше виконується «Прощальна симфонія». Задум композитора тут пов’язують з натяком Гайдна князю Естергазі, який довгий час не давав музикантам відпусток і не виплачував гроші. В симфонії фактично 5 частин замість 4. В 5-й частині музиканти починають потихеньку виходити зі сцени, почергово закінчуючи свої партії. Залишається два скрипаля, які завершують симфонію. Кажуть, князь зрозумів симфонію Гайдна і виплатив музикантам гроші.

Соната ре мажор. Цей твір для фортепіано типовий для віденського класицизму. Соната складається з 3-х контрастних частин. Перша – сонатне алегро. В експозиції всі теми носять оптимістичний, танцювальний, граціозний характер. Друга частина трагічна. Третя повертає нас до оптимістичних настроїв і народних елементів.

Ораторія «Пори року». Приклад світської ораторії (дивись заняття № 3). Зміст характерний для епохи Просвітництва. Тут оспівується людина праці, радощі її життя, які пов’язані з величчю природи. Перед нами сільська сім’я: Сімон, мудрий старий селянин, Ганна, його красуня-донька та Лука, наречений Ганни. Селяни натхненно працюють цілий рік. Весна – оранка землі і сів. Літо - догляд за врожаєм. Осінь – час обжинків. Зима – хатні роботи. Але Гайдн заклав в ораторії і філософські роздуми про сенс життя. Весна – юність людини, літо – час розвитку, осінь – зрілість і зима – старість. Герої ораторії Гайдна не бояться старості, поважають Сімона, тому що він наймудріший, його досвід потрібний всім . Хор з ораторії «Гроза» демонструє кульмінаційний момент літа. Спочатку драматична, напружена музика. Різкі акорди, вигуки хору зображують паніку, що охопила людей. Свист флейти – блискавка. Всі бояться грози, яка може зіпсувати врожай, а потім настає світлий кінець, бо хмара пролетіла, а дощик виявився корисним.