Опера «Кармен»

В основі опери новела Проспера Меріме «Кармен». Бізе бере з новели лише ліричну лінію кохання солдата Хозе і циганки Кармен. Драма їх почуттів розвивається на фоні колоритних життєрадісних народних сцен в іспанському дусі.

Ідея опери: прагнення до щастя і неможливість його досягнення. Тема: відображення життя простих людей з «низів» суспільства. Основа конфлікту – різниця поглядів на кохання Хозе і Кармен. Він вихований в традиційному дусі, коли кохана мусить жити в їх «домашньому гніздечку» в повній покорі. Вона – волелюбна і відкрита і розуміє кохання як птаха, якого неможливо утримувати за гратами. З’являється Тореадор, який має такі ж погляди. Кармен він ближче, вона віддає своє кохання йому. Хозе до нестями ревнує, перестає себе контролювати і вбиває Кармен.

Опера починається яскравою увертюрою, де вже закладається образний конфлікт. Спочатку звучать мелодії, які характеризують Тореадора. Це маршові і бадьорі теми, пов’язані в нашій уяві з коридою. В кінці увертюри – трагічна тема фатального кохання Кармен, ніби передчуття її смерті.

Своєрідним портретом Кармен є її Хабанера з 1 дії. Це пісня-танець кубинського походження (звідси і назва). Кармен змальована сильною, незалежною, владною і красивою жінкою. Її лідерство серед подруг підкреслюється хоровим приспівом, де дівчата повторюють за Кармен її слова про кохання.

Музична характеристика Тореадора в опері передана в популярних куплетах з 2-ї дії. Куплети змальовують сильну, благородну людину. Музика поєднує риси іспанського болеро і маршу.

Один з найвідоміших фрагментів опери, що змальовує народ на площі перед коридою, - іспанський танець поло. Ним відкривається 4 дія. В музиці – святкове збудження натовпу, чекання перемоги і тріумфу улюбленця Тореадора.

Заняття № 15

Е. Гріг.

(1843 - 1907)

Норвезький композитор, романтик. Поєднав у своїй творчості досягнення національної культури з надбаннями світової музики. Поставив музичну культуру Норвегії в ряд з передовими національними школами Європи. Зміст творчості Гріга тісно пов’язаний з життям норвезького народу. Саме в народній норвезькій музиці криється джерело яскравої самобутності стилю Гріга.

Творчість композитора формувалося в роки суспільного і культурного піднесення, економічного зростання, пов’язаного із розвитком національної самосвідомості. Багато віків Норвегія була скута підпорядкуванням до інших країн: Данії (14 – 18 століття) і Швеції (19 століття). І ось під впливом демократичних рухів і революцій в інших європейських країнах, Норвегія поступово ставала самостійною державою. Закладаються основ`и театрального та концертного життя. Розвивається норвезька література, поезія, живопис. Норвезькі музиканти стають відомими в Європі. Такі обставини вимагали появи людини, яка змогла б узагальнити ці процеси. В норвезькому театрі такою людиною став Генрік Ібсен, а в музиці – Едвард Гріг.

Композитор народився в Бергені в сім’ї британського консула (батько за походженням шотландець). В сім’ї Григів панувало захоплення музикою. Мати Едварда була хорошою піаністкою і виступала з концертами. Батько сприяв домашнім музичним вечорам, запрошував діячів культури. Це сприяло пробудженню у хлопчика цікавості до музики.

Здібності проявилися у маленького Гріга дуже рано. Мати стала його першою вчителькою. Як свідчать спогади самого композитора, вже у ранньому дитинстві його цікавила краса співзвуч. До дитячих років відносяться і перши спроби написання музики. Першим твором Гріга стали варіації на німецьку тему для фортепіано.

За порадою знаменитого скрипаля Уле Булля Гріг їде до Лейпцигу і поступає до консерваторії. Велике значення в житті композитора відіграло це німецьке місто, в якому колись жили Бах, Шуман, Мендельсон, і де концертне життя було дуже інтенсивним. Перед Грігом розкрився величезний світ музики. Він жадібно вивчає класику.

Після закінчення консерваторії Гріг повертається в Скандинавію і поселяється в Копенгагені. Тут він вивчає скандинавську літературу, мистецтво, знайомиться з Гансом Крістіаном Андерсеном. Разом з іншими музикантами Гріг організовує музичне товариство (за прикладом російської «Могучої кучки»). З-під пера митця виходить багато творів: «Поетичні картинки» «Гуморески», сонати, пісні.

Через деякий час Гріг переселяється в Кристіанію (тепер столиця Норвегії Осло). Тут його творчість досягає повної зрілості. Він пише фортепіанний концерт, «Ліричні п’єси», пісні, задумує писати оперу. Цей задум Грігу втілити не вдалося, зате він захоплюється музикою до театральних вистав.

Невдовзі музикант дістає замовлення на написання музики до драми «Пер Гюнт» від її автора – Ібсена. Музика була написана і мала великий успіх.

В останній період творчості Гріг багато їздив на гастролі. Врешті решт він поселився в сільській місцевості Трольхауген, продовжував створювати музику, писав статті та автобіографічну повість.