Заняття № 4 Іоган Себастіан Бах

(1685 - 1750)

Німецький композитор епохи бароко, органіст, клавесиніст, педагог.

Як і Гендель, Бах жив у критичну епоху (дивись попереднє заняття). З одного боку це була демонстрація нечуваного багатства і могутності королів, духівництва, придворних, а з другого – жебрацтво «низів». Ця епоха була кризовою в ідеології: стара релігія зіткнулася з новою, з протестантизмом. Це був час, коли більшість країн Європи дуже боляче виходили з економічного спаду після жорстоких міжусобних війн минулого: Тридцятирічної та Сторічної.

Найбільше відсталою виявилася Німеччина, розділена на більш як 360 князівств, з повною відсутністю промисловості, з застарілими методами ведення сільського господарства. Гендель і Бах жили серед князівської сваволі, національного приниження (вважалося, що німці не здатні писати красиву музику, рівну італійцям чи французам), процвітання вузесенького міщанського світогляду, який вбивав будь-які прояви нового мислення.

Гендель і Бах народилися в один рік, в одній і тій самій країні. Вони належать одній епосі і обидва з великим натхненням і силою втілили її в своєму мистецтві. Але як несхожі один на одного ці «гіганти XVIII століття»! Один (Гендель) – полум’яний трибун, оспівувач героїчних вчинків великих людей. А другий (Бах) – філософ – лірик, що відображує вічні проблеми людського буття, шукає правди і чистоти в людському серці і розумі.

Вражає багатогранність творчості Баха. Ним написані сотні творів для органу, клавесину, скрипки, флейти та інших інструментів. Він залишив помітний слід в галузі оркестрової музики у жанрах сонат, концертів, ансамблів. Він – автор багатьох вокальних творів: кантат, хорів, пісень, арій. Велику вагу мають його твори для церкви: меси, ораторії, мотети, духовні кантати та пісні тощо.

Народився Іоганн Себастіан Бах в сім’ї бідного міського музиканта в місті Айзенах (Тюрингія). Більшість Бахів були ремісниками. Вони з дитинства вчились жити важкою працею, чесно заробляти, бути скромними, дисциплінованими. В цьому сімействі з покоління в покоління передавалися музичні здібності. Ця спадковість – унікальне явище. За однією з версій засновником династії музикантів був Фейт Бах, булочник за професією. Всі Бахи виховувались в середовищі народного музичного побуту (танці, пісні, домашнє музикування), що виховувало їх смаки, слух, музичне мислення.

Музичну освіту маленький Іоганн розпочав під керуванням батька. Але сім’ю спіткало лихо – батько помер. Баху тоді ледь виповнилося 10 років. Головою сім’ї став старший брат, який продовжив заняття. Але вони не були регулярними і глибокими. Брат і його сім’я жили в постійних матеріальних нестатках, тому скупість була яскравою рисою характеру всіх її членів. Відомий випадок, коли, бажаючи ретельніше вивчити музичні твори, юний Бах пробирався вночі до бібліотеки брата і від руки переписував ноти в свій зошит при світлі свічки. Брат, побачивши недогарки, догадався про їх походження, і знищив записи Іоганна, заборонивши користуватися бібліотекою. Але це не зупинило потягу до музики маленького генія. Бах потайки знову ночами бував у бібліотеці і переписував ноти при світлі місяця.

Утиски брата привели до того, що Бах в 15 років став жити самостійно. Він поселяється в Люнебурзі, вчиться в ліцеї, співає в хорі і інколи підіграє на органі в місцевій церкві, допомагаючи органісту. Паралельно продовжується його музична самоосвіта. Він подорожує пішки в сусідні містечка, щоб послухати інших музикантів, просиджує годинами в бібліотеці, жадібно вивчаючи твори майстрів французької, австрійської, італійської музики. В цей час, особливо в Арнштадті, дуже зросла його майстерність гри на скрипці, клавесині і особливо органі. Бах починає писати серйозні музичні твори: твори для клавесину, кантати (наприклад, «Кофейна», яка нині ставиться обов’язково з хореографічними ефектами), хоральні прелюдії.

З 1708 по 1717 роки Бах живе у Веймарі. Тут він працює органістом в церкві та придворним музикантом. Він пише багато музики на замовлення аристократів, але і працює незалежно від своїх службових обов’язків. Саме у Веймарі з’являються його Токата та фуга, прелюдії та фуги, пасакалія, нові хоральні прелюдії для органу, концерти, духовні кантати.

1717 – 1723 роки називають Кетенським періодом. Бах переїжджає в місто Кетен, тому що там звільнилося місце директора камерної музики у місцевого князя. Це відносно спокійний період. Бах тут має багато часу для творчості. Він керує чудовим оркестром князя, для якого пише концерти та ансамблі. Відсутність органа компенсується заняттями на клавесині. Бах створює такі шедеври як Бранденбурзькі концерти, «Добре темперований клавір», Хроматичну фантазію і фугу.

Останній період творчості Баха – Лейпцігський. Композитор займав тут посаду директора музики (керівник музичного життя міста) і кантора школи при церкві св. Фоми. При Бахові хор хлопчиків цієї церкви поступово набув високої майстерності. В Лейпцигу творчість Баха досягне своєї вершини. Саме тут він напише новаторські сюїти (дивись про цей жанр у тексті попереднього заняття), Месу сі мінор, «Страсті за Матфієм». В цей період Баху було дуже важко. Він розчаровується в своїх намаганнях довести начальству, що треба покращити систему освіти хлопчиків у хорі. Його осуджує церква за те, що композитор не за правилами будує церковні твори і насичує їх образами, які роблять людину не рабом, а сильною, розумною, моральною особою. Твори Баха майже не друкують. Погіршується здоров’я музиканта. Він поступово сліпне. Дві операції на очах, перенесені Бахом із величезним терпінням, не приносять полегшення.

Великий музикант помирає під час роботи над хоралом «Я предстаю перед твоїм престолом».