Заняття № 18 Музичний театр р. Щедріна

Родіон Костянтинович Щедрін (1932 р.н). Один з талановитих сучасних композиторів та піаністів. З його ім`ям пов’язані нові етапи розвитку сучасної інструментальної та театральної музики. Багато творів композитор пише, розраховуючи на дружину – видатну балерину XX століття Майю Плісецьку.

Майбутній композитор народився у родині музиканта у Москві. Батько з братами часто влаштовували домашні концерти, де звучала класична та сучасна музика. Дитинство співпало зі складним періодом Великої вітчизняної війни. Все це формувало особистість майбутнього композитора. Освіта : 1945-49 рр. - період навчання у московському хоровому училищі, 1949-1954 рр. – навчання у Московській консерваторії (клас Ю. Шапоріна та Я. Флієра) за двома спеціальностям – композиції та фортепіано. Ще навчаючись у консерваторії на 4 курсі стає членом Спілки композиторів СРСР (поштовхом стало створення першого фортепіанний концерту і балет «Конёк Горбунок»). На початку творчого шляху Р.Щедрін звертається до багатьох музичних жанрів, залишаючи у кожному свій неповторний вигляд. У своїх творах композитор спирається на фольклор, перед усім на частушки, які вперше вводить до жанрів опери, концерту, балету. «Для меня народное искусство – это пастуший клич, одноголосные переборы гармониста, вдохновенная импровизация деревенских плакальщиц, терпкие мужские песни. Вот это на меня действует, вот такой фольклор мне близок и дорог», - Р.Щедрін. Творчі досягнення його оцінені державними відзнаками. Так, Р. Щедрін є народним артистом СРСР, лауреатом Державної премії, має державні нагороди – орден «Знак Пошани», «Трудового Червоного Прапора». На сьогоднішній день композитор живе і працює у Москві та в Німеччині. Сам композитор визначив свій стиль як «пост-авангардний».

Творчі досягнення: опери «Не только любовь», «Мертвые души» (по Гоголю). «Лоліта» (по В.Набокову), балети – «Конёк Горбунок», «Кармен – сюїта», «Анна Кареніна» (по. Л. Толстому), «Чайка» (по Чехову), «Дама с собачкой» (по Чехову), 2 симфонії, 2 концерти для оркестру («Озорные частушки», «Звоны»), 3 концерти для фортепіано, багато фортепіанних п’єс, хорові твори, оркестрові, музика до театральних постанов та кінофільмів («Высота», «Анна Каренина», «А если это любовь» та інші).

На сьогоднішній день композитор працює у всіх музичних жанрах, пише концертні твори для різного складу виконавців.

Заняття № 19 Творчість с. Слонимського, л. Дичко, а. Шнітке, є. Станюковича та м. Скорика

Слонімський Сергій Михайлович (1932 р.н., Ленінград). Один з яскравіших сучасних композиторів, який продовжує найкращі традиції російської музики. При цьому композитор має творче обличчя, неповторне й індивідуальне.

Народився у 1932 р. в Ленінграді у родині відомого радянського письменника Михайла Слонимського. З дитинства знайомий з багатьма видатними письменниками, поетами, друзями батька (М. Зощенко, К. Федін, Е. Шварц). Зростає питливою, вдумливою, зацікавленою дитиною. Музичну освіту отримав у Центральній музичній школі, потім у Ленінградській консерваторії – клас композиції та фортепіано.

На сьогоднішній день – С. Слонимський – професор Ленінградської консерваторії, талановитий композитор, блискучий піаніст – імпровізатор, музикознавець. Серед його учнів – більш ніж 30 членів Союзу композиторів. Творчий доробок налічує багато творів різних жанрів. Це опери: «Мастер і Маргарита», «Вірінея», «Марія Стюарт», балет «Ікар». Вокальні цикли: «Пень песней», «Прощание с другом в пустыне». Сонати для скрипки solo, інструментальні твори, фортепіанні твори. Музикознавчі праці – книги про симфонії С. Прокоф’єва, о Р. Шумане, Г. Малере, про І. Стравінського, Д.Шостаковича, М. Мусоргського, про сучасні питання композиторської майстерності вивчає фольклор.

Альфред Гаррієвич Шнітке (1934-1998 рр.). Один з талановитих композиторів ІІ половини ХХ ст. Його творчості характерні пильна увага до проблем сучасності, до людських страждань, до розвитку музичної та людської культури. В його творах знаходимо контрастну драматургію, екскурсію музичного звуку, майстерність задумів. Основні теми, які проходять через всю творчість композитора – боротьба з невідступним злом на земній кулі, моральна катастрофа людської зради, звернення до добра, яке є в кожній душі.

Основні жанри творчості – симфонічна та жанрова музика. Створено – 5 симфоній, 4 кантати для скрипки з оркестром, концерти для фортепіано з оркестром, для альта, для віолончелі, для гобоя і арфи з оркестром, Пасакалія, фортепіанний квінтет, «Посвящение Паганини» для скрипки solo, «Музыка к воображённой пьесе» та багато іншого. Балети «Лабиринты», «Эскизы», «Пер Гюнт», «Желтый звук». Музика до кінофільмів, хорові твори.

Стиль композитора – полістилістика.

Леся Дичко (1939 р.н.). одна із яскравих у сучасній українській музиці. Основний музичний жанр, де розкрився її композиторський дар – хоровий. Леся (Людмила) Василівна Дичко народилась у Києві 24.10.1939 р. у родині професійних музикантів. З дитинства музика була її захопленням. Освіта – Київська музична школа, школа-десятирічка ім. М. Лисенка та композиторський факультет Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського. Вчиться у відомих українських композиторів К. Данькевича та Б. Лятошинського. Зі студентських років зав’язується творча дружба з композиторами В.Сильвестровим, Л. Грабовським, музикознавцем С. Павлишин. Розпочинає творчий шлях з вокальних творів (солоспіви на вірші П. Грабовського, Л.Українки, М. Рильського, І. Франка, П. Тичини), спроби у жанрі балету – «Метаморфози» та «Досвітні огні». Але поступово приходить до жанру хорової музики. Вивчає старовинну музику, тексти, образи. Основний жанр – кантати (різні склади виконавців). Кантати «Калина червона», ораторія «І наракоша ім’я твоє Київ», кантата «У Києві зорі», дитяча кантата «Чотири пори року» тощо.

Творча діяльність і вагомі творчі здобутки Л. Дичко належним чином відзначені в Україні. Вона є лауреатом Національної премії України ім. Т. Шевченка (1989р.), Народною артисткою України (1995р.), кавалером ордена Святого Володимира (1998р.)

Евген Федорович Станкович (1942р.н.) сучасний український композитор, музично-громадський діяч, педагог. Народився у Закарпатті. Освіта – Ужгородське музичне училище, Львівська консерваторія (1962-63р, клас композиції А.Солтіса), Київська консерваторія (1965-68р, клас композиції Б.Лятошинського). Працює у різних музичних жанрах. Музично-театральні твори: фольк-опера «Коли цвіте папороть» (1979р.), балет-легенда «Ольга»(1981р.), балет «Прометей»(1985р.), фольк-балет «Майська ніч»(1986р.), балет-пастиччо «Різдвяна ніч»(1990р.), балет «Вікінгі»(1999р.). У творчому доробку композитора 5 симфоній, 9 камерних симфоній, хорові та оркестрові твори, інструментальні концерти, музика до кінофільмів(«Ярослав Мудрий», «Легенда про княгиню Ольгу», «Чингізхан», серіалу «Народжена революцією», «Устим Кармелюк», «Роксалана»), обробки українських народних пісень. Сьогодні в концертах часто звучить його Камерна симфонія № 3.

Мирослав Михайлович Скорик (1938р.н.)- представник «нової фольклорної хвилі», композитор, педагог, музикознавець, музично-громадський діяч. Народився у Львові у родині відомої української співачки Соломії Крушельницької. У дитячі роки перебував з сім’єю на засланні. Освіта – Львівська консерваторія (1960р.,клас композиції - А. Солтиса, клас історії та теорії музики – С.Людкевича), аспірантура при Московській консерваторії (1964р., клас – Д.Кабалевського). Викладацька діяльність у Київській та Львівській консерваторіях. Використовує сучасну композиторську техніку. У творах 60-70-х роках переважає програмність та використання самобутніх пластів західноукраїнського фольклору(«Гуцульський триптих», «Карпатський концерт»). Композитор працює у різних жанрах: опера «Мойсей»(2001р.), балет «Каменярі»(1967р.), хорові та оркестрові твори, 7 інструментальних Партит для різного складу виконавців, інструментальні концерти( 3 для фортепіано, 4 скрипкових, віолончельний), фортепіанні твори,романси, естрадні пісні , музика до кінофільмів( «Тіні забутих предків») та театральних постановок, музикознавчі праці та редагування творів українських композиторів минулих років.