Заняття № 17 Творчість композиторів другої половини хх ст. Творчість г. Свиридова

ІІ половина ХХ ст. уявляє собою яркий калейдоскоп художніх стилів, напрямків. Єдиного стиля у мистецтві ХХ ст. немає. Відчувається великий вплив технічного прогресу; тенденція до злиття різних видів мистецтва, жанрів. Але при цьому постійно зростає інтерес до фольклору, як свого, так і інших народів, Відроджуються старовинні музичні жанри, творчість митців далеких часів.

Свиридов Георгій Васильович (1915-1998 рр.). російський композитор, піаніст, музично-громадський діяч. Його музика стала класикою ХХ ст. завдяки її гармонічності, глибоким та природним зв’язкам з багатьма традиціями російської музичної культури.

Народився 16.12.1915 р. у м. Фатеж Курської губернії у родині поштового робітника та сільської вчительки. Батьки композитора вийшли з селян близьких до м. Фатежа сіл. Дитинство майбутнього композитора проходить у поєднанні народної та церковної музики (хлопчик співав у церковному хорі). Під час громадянської війни (1919 р.) загинув його батько. Родина переїздить до м. Курськ. Освіта – Ленінградський музичний технікум та Ленінградська консерваторія (клас Д. Шостаковича).

На початку творчого шляху Г.Свиридов пише інструментальну музику (симфонія, фортепіанний Концерт, камерні ансамблі, 2 сонати, 2 кантати, Дитячий альбом для фортепіано), оперету. Але поступово головним жанром стає хорова музика, а саме вокальна циклічна поема. Основна тема, яка пронизує всі твори – Поет та Батьківщина – пройшла через всю творчість композитора. Звертається до поезії багатьох митців (В. Маяковський, О. Блок, А. Ісаакян, Ф. Тютчев, В. Шекспір, М. Некрасов, Ф. Сологуб, О. Твардовський, П. Беранже). Але улюблені – О. Пушкін та С. Єсенін. Центральне місце у творчому доробку композитора займають вокально-симфонічні та вокальні твори. Це кантати «Деревянная Русь», «Курские песни», «Лапотный мужик», «Страна отців», «Поема памяти С. Есенина», «Петербурские песни», «Снег идёт». Крім цього він автор фортепіанного тріо, значної кількості інструментальних і оркестрових творів, музичної комедії «Вогники», музики до театральних постанов та кінофільмів («Время, вперед!», «Метель», «Русский лес»). Його творчість отримала велике визнання . Г.Свиридову присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, народного артиста СРСР. Він лауреат Ленінської і Державної премій. Композитора неодноразово вибирали до складу правління Союзу композиторів СРСР, був депутатом Верховної Ради РСФСР.

Твори композитора (хорові та вокальні) досить часто звучать у концертах, він улюблений композитор багатьох виконавців. Хорове мистецтво Г.Свиридова спирається на джерела, які поєднують російський фольклор, духові православні співи, а також музичну мову XX століття - революційні пісні, марші, інтонації ораторської мови. Саме його знахідки надалі продовжили талановиті композитори XX сторіччя – В. Гаврилін, В. Торміс, Ю. Буцько, К. Волков, О.Холмінов та інші.

«Музыка Свиридова – драгоценная часть нашего духовного мира. Она глубоко почвенна. Не национальный костюм, а народный дух является ее сущностью. И как это бывает с произведениями такого рода, где глубинная почвенность сплетается с высокой мыслью огромным чувством, они перерастают национальные рамки и становятся общечеловеческим достоянием», - В.Рубін.