Заняття № 16. Творчість Арама Хачатуряна (1903 - 1978)

Арам Ілліч Хачатурян - видатний композитор XX століття, диригент, педагог, музично-громадський діяч. До світової музичної культури він увійшов як самобутня та яскрава творча особистість. Народився 6.06.1903 р. у с. Коджори поблизу Тбілісі. Хоча музичні здібності проявились у ранньому дитинстві, займатись музикою Хачатурян почав у 19 років, коли опинився у Москві (1921р.). Родина мешкала у старому кварталі Тбілісі, де жили представники різних національних культур. Їх музика, традиції, музичні інструменти цікавлять молодого Хачатуряна. Батьки виховали 4-х синів, дали кожному освіту. Арам навчається у комерційному училищі, де з великим захопленням грає у духовому оркестрі. У 16 роки вперше відвідує театр опери та балету, отримавши велике враження від опери З.Паліашвілі «Абесалом і Етері». Старший брат, Карен, запрошує переїхати до Москви, щоб продовжити навчання.

1921 р. – переїзд до Москви, яка вражає динамікою життя, художніми та музичними враженнями. 1922 р. – поступає на біологічний факультет Московського університету (провчиться лише 3 роки) та у музичний технікум ім. Гнесіних по класу віолончелі (1922-29 рр.). Одночасно вчиться, працює (грузчиком) та співає у хорі вірменської церкви. Це складний та щасливий час у житті майбутнього композитора. 1922-34 рр. період навчання у Московській консерваторії (класи викладачів М. М’ясковського та С. Василенко), яку блискуче закінчив з дипломною роботою – перша симфонія.

Творча діяльність 30-40-х років – перші твори композитора вражають образною яскравістю, емоційністю, динамікою розвитку. Працює у різних музичних жанрах. В ці роки створено: фортепіанний, скрипковий, віолончельний концерти, камерно-інструментальні твори, музика до театральних вистав, 3 симфонії. Під час Великої вітчизняної війни пише твори патріотичного характеру (марші, пісні), працює на радіо, виїздить на фронт у складі агітбригад.

Творча діяльність 50-70-х років. З 1950 року починає диригентську діяльність. З 1952 року професор композиції Московської консерваторії та Музично-педагогічного інституту ім. Гнесіних. Багато часу віддано громадській діяльності: 1938 р. – депутат Верховної Ради Вірменії, 1958 р. – депутат Верховної Ради СРСР, 1939-1948 рр. – член правління союзу композиторів СРСР.

Багато гастролює, неодноразово представляв радянське мистецтво за кордоном у складі делегації та журі міжнародних конкурсів; отримує різноманітні нагороди та звання (Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської та Державної премії, почесний член багатьох академій світу, народний артист СРСР, народний артист Вірменії, доктор мистецтвознавства, професор ).

Помер у Москві 1.05.1978 р. Поховано у Єревані в пантеоні видатних діячів Вірменії. Основна область творчої діяльності – балет та інструментальна музика. Знавець народної творчості Закавказзя, відтворює все різноманіття ритміки та яскравість мелодики у своїх творах.

Творчий доробок композитора: 3 симфонії, 2 балети – «Гаяне» і «Спартак», концерти і концерти-рапсодії для оркестру з фортепіано, зі скрипкою, з віолончеллю; музика до кінофільмів (серед них «Адмирал Ушаков», «Русский вопрос», «Отелло», «Сталинградская битва» та інші); музика до театральних постанов («Маскарад», «Валенсіанська вдова» , «Лермонтов», «Король Лір» та інші); фортепіанні, інструментальні та вокальні твори.

Скрипковий концерт. Прем’єра - 16 листопада 1940 року. Твір присвячений Д. Ойстраху, талановитому скрипалю, з яким композитора пов’язувала довгорічна творча дружба та теплі людські відносини. «Летом 1940 года я жил на даче под Москвой, в Старой Рузе. Окна моей комнатки выходили прямо в лес. Я писал музыку, словно на гребне какой-то волны счастья, весь пребывая в радости. И потом, я ожидал рождения сына. И это состояние окрылённости, упоения жизнью перешло в музыку. Работал я быстро, фантазия моя так и летела. Ко мне из Москвы часто приезжал Д.Ойстрах и проигрывал готовые фрагменты музыки. Концерт я писал с расчетом на него, и это было очень ответственно… Закончив концерт, я посвятил его Д.Ойстраху…», - так писав А.Хачатурян.

Будова концерту – 3 частини. Драматургія епічна. Контраст жанровий. Музичний матеріал концерту будується на пісенно-танцювальному фольклорі Вірменії.

Балет «Спартак» (1950-54 рр.). Прем’єра 27.12.1956 р. у Ленінградському театрі опери та балету. Постановка – Л. Якобсона. Жанр – героїчний балет-трагедія. Тема твору – боротьба Спартака за волю. Повстання рабів давніх часів порівнюється зі устремлінням усіх народів ХХ ст. також отримати свободу. (після ІІ світової війни національно-визвольний рух охоплює багато країн, т.т. ця тема стала актуальною для 50-х років XX ст.). «Некоторые были удивлены выбором мною этой темы, упрекали за уход в глубь истории. Но мне кажется, что тема Спартака и восстания рабов в древнем Риме имеет в наше время огромное значение и большое общественное звучание. Сейчас, когда все народы борются за свою независимость, когда колониализм окончательно рушится, нужно, чтобы народы знали и вспоминали имена тех, кто еще на заре человеческой истории смело подымался против поработителей за свою свободу и независимость», - писав композитор.

Драматургія - гостро-конфліктна, основана на чіткому музичному розмежуванні головних персонажів.

Будова твору - 4 дії, 9 картин.

Головні герої – Спартак, його дружина Фрігія, повстанці, Красс – полководець Риму, Єгина – коханка Красса, Гармоній – зрадник.

За створення балету композитора відзначено Ленінською премією.

Балет «Гаяне» (1939-1942 рр.). Прем’єра – 1942 р. у Пермі. Сюжет балету відтворює життя простих вірменських селян, їх боротьбу за вітчизну. Музика твору спирається на теми кавказьких пісень та танців. Найбільш яскравим номером твору є «Танець зі шаблями».