Заняття № 15 Творчість д. Шостаковича (1906 - 1975)

Дмитро Дмитрович Шостакович – видатний композитор ХХ століття, піаніст, педагог, музично-громадський діяч. Його творчість отримала визнання в усьому світі. Він має звання народного артиста СРСР, лауреат Ленінської та Державної премії, Міжнародної премії світу, Герой Соціалістичної Праці; був почесним членом академій та музичних товариств багатьох країн світу (почесний член Шведської музичної академії – 1955 р., Академії «Санта-Чечілія» в Італії, Англійської королівської музичної академії – 1958 р., почесний член Американської академії наук – 1959 р., почесний доктор Оксфордського університету, лауреат премії ім. Я.Сібеліуса тощо).

Народився 25.09.1906 р. у Петербурзі. В сім`ї підтримувалися музичні традиції. З 9 років почав займатися музикою (спочатку уроки матері, потім музична школа Глісера.), з’являються перші композиторські спроби.

1919-1925 рр. – період навчання у Петроградській консерваторії за двома спеціальностями – клас фортепіано та композиції (викладачі Л. Ніколаєв та М. Штейнберг). Дипломна робота по закінченню консерваторії – І симфонія.

1927 р. – приймає участь у І міжнародному конкурсі ім. Ф. Шопена у Варшаві та отримує почесний диплом. До кінця 30-х років продовжує інтенсивну виконавську діяльність.

1937-48 рр. – викладач Ленінградської, а згодом і Московської консерваторій. Педагогічній роботі віддав багато сил. Серед його учнів К.Караєв, Г.Свиридов, Б.Чайковський, К.Хачатурян, В.Баснер . У перші місяці Великої вітчизняної війни разом з ленінградцями захищає рідне місто і пише відому 7-му симфонію, яка відтворила непереможний дух радянських людей. З 1939 до 1968 роки займає різні посади у секретаріаті композиторів СРСР. Починаючи з 40-х років отримує багато нагород, звань, є членом делегацій на різних міжнародних конкурсах.

Доробок творчих досягнень композитора великий: 15 симфоній, 15 квартетів, 2 опери («Ніс» за М. Гоголем та «Катерина Ізмайлова» за М. Лесковим), 3 балети, кантати, ораторії, інструментальні концерти, камерно-інструментальні ансамблі, фортепіанні цикли, хори а капелла, романси, пісні, музика до кінофільмів та театральних постанов, твори для оркестру тощо. Великою популярністю користується в сучасному світі музика Шостаковича до кінофільмів (наприклад, «Овод») та мультиплікаційних фільмів («Казка про попа…»)

Помер у Москві 9.08.1975 року. Після смерті композитора його ім`я присвоєно Ленінградській консерваторії.

«Музыка Шостаковича – это летопись нашей жизни. Весь свой творческий путь Шостакович прошел вместе со своей страной, вместе с ней пережив радости и беды. Но он не был летописцем лишь внешних событий. Внутренняя, интеллектуальная жизнь советского народа – вот предмет его внимания, исследования и вдохновения. Именно поэтому творчество его – бесценный документ эпохи», - писав Р.Щедрін.

Симфонія № 7 «Ленінградська». Твір присвячено місту Ленінград, його історичному значенню в історії Росії та героїчній блокаді під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Історія створення – перші три частини написані у Ленінграді восени 1941 року, коли місту загрожувала смертельна небезпека. Роботу було завершено у м. Куйбишев, де 5 березня 1942 р. відбулась прем’єра твору. За короткий час партитура симфонії була відома всьому світу. 9серпня 1942 року у блокадному Ленінграді в залі філармонії прозвучала 7-ма симфонія. Диригував Карл Еліасберг. Вперше в історії музики симфонія мала не лише художнє значення, а і значний політичний підтекст.

Ідея твору – непереконлива віра у можливості та перемогу свого народу. Будова твору – 4 частини. Оркестровка симфонії – великий склад оркестру зі звеличеною групою ударних інструментів.

1-а частина написана у сонатній формі. Це величезна картина, яка охоплює значний історичний період – щасливий довоєнний час, тяжке лихоліття війни і наступ фашистів, а в завершенні – тяжкі психологічні та фізичні наслідки війни.

Балетна творчість композитора.

Написав 3 балети – «Золотой век», «Болт», «Светлый ручей». У своїх творах композитор звертається не лише до комедійного жанру, а й і до сучасності. Основна тема балетів – боротьба нового зі старим, ствердження оптимістичного світосприйняття. Музика балетів Шостаковича відрізняється багатством образів, гумором, запалом, радістю життя. Композитор звертається до інтонацій масових пісень, побутових танців, ораторського пафосу. Шостакович використовує традиційні балетні форми, при цьому добиваючись єдності музично-драматичного розвитку, а також продуманої тембрової драматургії.

Балет «Золотой век» 3 дії. 1930 р. Прем’єра в Ленінградському театрі опери та балету; балетмейстер В. Вайнонен. Це спектакль-ревю, який має багато танцювальних дивертисментів, а також яскраві видовищні постановочні ефекти.

В основі сюжету – зіткнення радянських спортсменів, які виїхали на змагання за кордон, з вороже настроєними «дельцами от спорта»”. У хореографії балету протипоставлені елементи гімнастики, акробатики та фізкультурних рухів танцям сучасного, на той час , мюзик-холу.

Балет «Болт», 3 акти, 7 картин. Прем’єра 8.04.1931 р. на сцені Ленінградського театру опери та балету; балетмейстер Ф. Лопухов. Це також спектакль-ревю. В основі сюжету показано боротьбу передових робітників підприємства з ледарями.

Музика балету відтворює атмосферу самодіяльних агіттеатрів 20-х років ХХ ст.

Балет «Светлый ручей», 3 акти, 4 картини. Прем’єра 4.04.1935 р. на сцені Ленінградського театру опери та балету, балетмейстер С. Лопухов. В основі сюжету святкове театральне дійство з життя колгоспників

Балети Шостаковича не мали довгого сценічного життя, але окремі номери з них постійно виконуються на концертній естраді.