2. Середньовіччя

Це епоха, коли закладались основи сучасних європейських націй, держав, мов. Було знищено рабство і встановлено новий стрій – феодальний. Панівне положення зайняла нова релігія – християнство. Завдяки цій релігії були передані варварським народам високі поняття моралі, духовної досконалості. В Європу через християнство прийшла грамотність. Вогнищами культури середньовіччя на довгі віки стають церкви та монастирі. Там організовувались школи, художні майстерні, бібліотеки, лабораторії. Саме необхідність активного будівництва храмів стало стимулом небувалого розквіту архітектури, де розвинувся романський стиль (він досягає розквіту у 10-12 століттях).

Його основні риси: масивність, низькі стелі, товсті колони, простота ліній. Більшість споруд нагадувала замок-фортецю, де надовго можна було сховатись від ворога.

Ці ж риси знаходимо в головному церковному музичному жанрі тої епохи – григоріанському хоралі. Хорал в ті часи означав мелодію, а григоріанським він називався по імені папи римського Григорія I (кінець VI – поч.VII століть ), який, з метою впорядкування релігійного богослужіння і встановлення єдиних правил для всієї Європи, ввів цілий збірник мелодій, що стали на довгі віки основою для всіх музичних творів для церкви. В той же час майже в усіх церквах міцну позицію зайняв музичний інструмент орган. Католицька церква і досі не уявляє свого існування без цього «короля інструментів», як скаже про нього пізніше Моцарт.

Зріле європейське середньовіччя співпадає з розвитком готичного стилю (XII – XV ст.). Готика перш за все асоціюється із дуже високими храмами, прикрашеними гострими, спичастими баштами. Споруди ніби оплетені кам’яним мереживом. Вікна являють собою різнокольорові вітражі, через які ллється світло всередину. Панує настрій святковий, урочистий, прагнення вверх, до ідеалу.

При кафедральних соборах зосереджується міське життя. Працюють не лише церковні, а і світські школи, відкриваються університети. Все це сприяє швидкому розвитку наук, в число яких входить і музика. Народжується поняття музичного мистецтва. Все робить людей більш розкутими, збагаченими новими знаннями про світ, що підсилює відчуття самоцінності людської особистості.

Релігійні теми, сюжети, образи продовжують залишатись фундаментом художньої творчості. Відчуття злиття світу реального і божественного визначало завдання мистецтв. Оспівуючи християнські цінності, митці середньовіччя таким чином висловлювали своє прагнення до добра, правди, справедливості.

В цей період в церковній музиці відбувається багато змін. Вводиться багатоголосся, що приводить до появи великих поліфонічних творів (наприклад, меси). Поліфонія (полі – багато, фоне – звучати, голос) стверджується як панівний тип музичного мислення. Це в свою чергу тягне за собою необхідність нового запису музики. Старовинні знаки-невми поступово замінюються на ноти, нотний стан, ключі тощо. Нота, спочатку квадратна, ромбоподібна, стає овалом.

В світському житті цього часу заявляє про себе лицарське музичне мистецтво, носіями якого були трубадури. Вони були поетами і музикантами, акторами і циркачами. Все, що вони створювали, виконувалося ними особисто. Головною темою творчості трубадурів було кохання. Пісні трубадурів присвячувались прекрасним дамам серця. Змістом пісень ставали і релігійні питання, мораль, політика. Таке розмаїття породило різні жанри пісень: канцони, пасторалі і т.ін.