Заняття № 4 Творчість о.С. Даргомижського (1813 - 1869)

Олександр Сергійович Даргомижський – один із засновників російської класичної музики. Продовжуючи традиції М. Глінки , а саме народність, національний характер музики, О.Даргомижський накреслив нові шляхи розвитку російського музичного мистецтва. «Даргомыжский чутко почувствовал наступление новой эры – культуры разночинства» - відзначав академік Б.Асаф’єв. У 40-х роках XIX ст. в російському мистецтві, як і у всьому житті країни , домінує миколаївська реакція після грудневого повстання 1825 року. У літературі працюють О. Герцен, В. Белінський, М. Гоголь, молодий І. Тургенєв, Ф. Достоєвський. У їх творах розкрита повага до людини праці, показано глибокий розрив між світом влади та незаможних, підкреслена зневага до кріпацтва. О. Даргомижський – представник критичного реалізму. Для його творчості характерно тяжіння до соціальної тематики і психологізму, цікавість до драматичних сюжетів та образів, до конкретних побутових подробиць, звертання до «маленької людини», реалістичне розкриття душевного світу людини, підкреслення соціальної різниці суспільства. Композитор був у постійному пошуку особливих виразових чинників музичної мови та музичних форм. Мав тісний зв'язок з побутовими міськими жанрами. Відомий вислів композитора відтворює його естетичні погляди: «Хочу, что бы звук прямо выражал слово. Хочу правды!»

Життєвий шлях композитора. Народився 14 лютого 1813 року в с.Троїцьке Тульської губернії. Перші роки дитинства пройшли в маєтку батьків. Батько – чиновник, але прихильник мистецтва. Поетичні здібності матері отримають продовження у творчості сина. Домашні музичні вечори.

1817 рік – родина переїздить до Петербурга. Майбутній композитор бере приватні заняття з фортепіано, скрипки та вокалу. З’являються перші твори (романси, фортепіанні п’єси ).

1835 рік – зустріч з М.Глінкою, яка мала велике значення у подальшій творчій долі О.Даргомижського. Це період бурхливої діяльності композитора по організації концертів, благодійних виступів, вивчення теорії музики по конспектам М.Глінки, захоплення творчістю О.Пушкіна. Творчий доробок цього періоду :романси на слова О.Пушкіна («Я вас любил», «Ночной зефир», «В крови горит огонь желанья»), кантата «Торжество Вакха», перша опера «Эсмеральда».

1844-1845 рр. – перша закордонна поїздка (Берлін, Брюссель, Париж, Відень ). Починає роботу над другою оперою «Русалка» (по сюжету О.Пушкіна). Захоплюється поезією М.Лермонтова та О.Кольцова.

1855рік – постановка опери «Русалка». Але більшість критиків висловили негативне відношення до твору. О.Серов виступив на захист опери.

1859 – 1864рр. – період роботи в журналі «Іскра» в розділі з питань мистецтва. Композитор на боці нових демократичних ідей в Росії напередодні скасування кріпацтва. Створює ряд романсів на слова поетів-«іскрівців»: В.Курочкіна, П.Степанова, П.Вейнберга («Старый капрал». «Червяк», «Титулярный советник» ). Наприкінці 50-х років XIX ст. О.Даргомижський входить до складу комітету РМТ (Російське музичне товариство ), а в 1867 році вибраний головою Петербурзького відділення РМТ, приймав участь у створенні Уставу Петербурзької консерваторії.

В останні роки життя працює над третьою оперою «Кам’яний господар» (за мотивами «Маленьких трагедій» О.Пушкіна ), створює ряд симфонічних творів: увертюра-фантазія «Баба-Яга», «Український казочок», «Чухонська фантазія». Навкруг композитора збирається творча молодь на чолі з М.Балакірєвим, які згодом створять «Могутню кучку». Помер О.Даргомижський 17 січня 1869 року. Похований в Петербурзі.

Опера «Русалка». Створена у 1855 році за однойменною драмою О.Пушкіна. Вперше у російській музиці створено народно-побутову психологічну драму, де головне місце займає показ розвитку почуттів простої людини. У центрі сюжетної лінії показано типову для Росії 40-50-х років XIX ст. ситуацію, а саме кохання дівчини Наталки до багатого Князя, трагічна розв’язка цього кохання – самогубство дівчини та божевілля її батька – старого Мельника. В опері органічно поєднані індивідуальні характеристики головних героїв з побутовими народними хоровими сценами, з яскравими конфліктно-психологічними сценами.

Головні герої – Наталка, Мельник, Князь, Княгиня, Русалочка, русалки, селяни

Будова опери – увертюра та 4 дії.

1 дія – біля старого млина. Дочекавшись приїзду Князя, Наталка дізнається про його одруження через деякий час. У стані відчаю Наталка кидається у Дніпро, її батько –старий Мельник –божеволіє.

2 дія – весілля Князя і Княгині. У кульмінаційний момент свята звучить голос Наталки, розповідаючи про трагічне кохання.

3 дія – пройшло понад 10 років від трагічних подій на млину. Князь сумує за минулим щастям, якого не повернути. Раптово він зустрічає старого Мельника і розуміє, що той збожеволів від горя.

4 дія – на березі Дніпра зустрічає гуляючого Князя маленька Русалонька, і за допомогою Мельника заманює його у воду. Князь тоне.

Основна ідея твору – боротьба за людську гідність у складних умовах панського суспільства, боротьба за соціальну рівність людей.

Вокальна творчість. Камерно-вокальні твори композитор писав на протязі всього життя. Збереглось більш ніж 100 романсів та пісень, а також велика кількість вокальних ансамблів. Досі викликають найтонші переживання у слухачів його романси «Мне грустно» та «Шестнадцать лет».

О.Даргомижський – творець різножанрових вокальних творів. Це ліричні, драматичні, комічні, сатиричні пісні та романси, монологи-портрети та монологи-роздуми, музичні сценки. Подібно М.Гоголю у літературі, П.Федотову у живопису,О.Даргомижський використовує сміх для досягнення мети, а саме – розкриття соціальної нерівності суспільства, викриття пороків суспільства. Композитор мав виважений підхід до авторів тексту, тому кожне слово має велике значення. Звертався до творчості О.Пушкіна, М.Лермонтова, А.Дельвіга, поетів-«іскрівців», творчості матері - Даргомижської.

«…Одна из драгоценнейших сторон в таланте композитора «Русалки» - именно правда музыкального выражения. Этой правде он служит постоянно, честно и нередко в ущерб внешнему эффекту…», - О.Серов.