Заняття № 2 Розвиток російської музичної культури xviiі ст.

XVIII ст. – вік розуму та просвітництва.. Один з важливих періодів історії та мистецтва Росії. Держава виходить на загальноєвропейський шлях розвитку науки, мистецтва, загальносуспільного життя. Це період великих соціальних звершень, які закінчаться наприкінці століття народною війною під керівництвом Ємельяна Пугачова. Це також час реформаторства царя Петра I, які прискорюють суспільний розвиток країни, різних сторін мистецького життя Росії.

Розвиток науки пов’язаний з діяльністю вченого та літератора М.Ломоносова, талановитих винахідників І.Ползунова та І.Кулібіна.

Літературу того часу представляють І.Крилов, О. Сумароков, О. Радіщєв, В.Тредіаковський.

Освіта та просвітництво. Відкриття шкіл, Московського університету (1755р.), Академії наук, Академії мистецтв (1757р.), Шляхетського корпусу, Смольного інституту шляхетних дівчат. Запрошують іноземних митців, вчителів, музикантів, вчених, відправляють вчитись за кордон талановитих росіян.

Музика у суспільному житті. Музика стає необхідним, виховним елементом суспільства. Згідно наказів Петра І утворюються асамблеї, вечори камерної музики, де обов’язковим є виконання творів європейських композиторів; з’являються журнали «Театр», «Зритель», газета «Відомості», у практику входять симфонічні та органні концерти. Відкривають приватні музичні школи, музичні класи при Московському університеті, Глухівська музична школа (1738р.), відкривається великий театр опери та балету у Москві (1774) та Петербурзі (Маріїнський, 1786р.). У домашній оселі грають на флейті, скрипці, клавікордах. Обов’язкові заняття з танців (полонез, англез, тощо) та музики у домашньому навчанні та в учбових закладах. Введення полкових оркестрів (грають на святах, супроводжують стройові заняття). Творчі досягнення кріпацьких театрів та оркестрів, інструментальних капел, рогових оркестрів.

Кант – продовжує розвиватись, з’являються різновиди – панегіричні, святкові, гімни. Виконавці – органіст та диригент Д. Кашин, скрипаль І. Хандошин, співачка П. Жемчугова, акторка К. Семенова, хоровий диригент М.Полтарацький. У народній творчості з’являються рекрутські пісні, пісні про Є.Пугачова, історичні пісні про перемоги Петра І, формується міська лірична пісня. Вперше пісні зібрані у збірники (Василь Трутовський «Собрание русских простых песен с нотами», М. Львів - І. Прач «Собрание народных песен с их голосами»).

1702 р. – відкриття у Москві першого загального громадського театру. Перші зразки оперного спектаклю з’являються у 30-х роках XVIII ст. Твори пишуть іноземні композитори. Першим операм притаманні алегоричний або міфічний сюжет, багата постановка, виконання на італійській мові, жанрові риси комічної опери (т.т. opera-seria). У 70-х роках XVIII ст. з’являються перші зразки вітчизняної опери. Це твори російських композиторів, сюжети яких взяті з життя, використовуються теми народних пісень, кантів, співають російською мовою, жанр – побутово-комічна опера.

Остання чверть XVIIIст. – період формування національної композиторської школи. Творчість В.Пашкевича, С.Давидова, О.Козловського, Є.Фоміна, Д.Бортнянського, М.Березовського. Відчутна допомога літераторів того часу. З’являються нові музичні жанри: увертюра, опера, балет, хоровий концерт, симфонічна та інструментальна музика.

Хоровий концерт. Час формування – кінець XVII – початок XVIII ст. Характерні риси: одночастинний твір, розділи поділені контрастом (темповим, динамічним, регістровим). Склад виконавців: 4 партії – Бас, Тенор, Альт, Дисконт. Кількість голосів сягає 24. Гомофонно-гармонічний склад фактури поєднується з поліфонічними рисами (секвенції, імітації, фугато). Ясність замислу, текст – релігійний, мова - старослов’янська. Ладові особливості – переважають мінорні тональності, на протязі твору змінний мажоромінор ( це риси народної пісні ). Представники: Максим Созонтович Березовський (1745-1777рр.), Дмитро Степанович Бортнянський (1757-1825рр.), Артем Лукич Ведель (1768-1808рр.). Всі троє композиторів є вихідці з України. В їх творчості органічно поєднуються досягнення західноєвропейської поліфонії з вітчизняними народнопісенними традиціями. Прикладом може служити хоровий концерт М.Березовського «Не отвержи мене во время старости».

М. Березовський та Д.Бортнянський народились у м. Глухові. З дитячих років навчались у Петербурзький співацькій Капеллі. Згодом вдосконалювали майстерність за кордоном в Італії. Писали хорову, оперну та інструментальну музику. М.Березовський – Член Болонської філармонічної академії.

А.Ведель народився та вчився у Києві. В його хорових творах яскраво проявились риси українських народних пісень.

Інструментальна музика. Її розвиток пов’язан з побутовим домашнім музикуванням. Найбільше розповсюдження отримує жанр – тема з варіаціями. Представник : Іван Єфстаф’євич Хандошкін (1747-1804рр.) – композитор, диригент, вчитель, фольклорист, виконавець на скрипці, гітарі, балалайці.