Опера «Вільгельм Телль» (1829)

Лібрето опери (словесний текст) змальовує події 14 століття, визвольну війну швейцарських кантонів проти завойовників – австрійських феодалів. Вільгельм Телль – своєрідний швейцарський Робін Гуд, неперевершений стрілець з лука, ватажок народних загонів. Увертюра до опери складається з 4 контрастних епізодів: поглибленого роздуму; грізної природної стихії, бурі; пасторальної картини; тріумфального маршу.

Заняття № 12 Творчість Джузеппе Верді

(1813 - 1901)

Італійський композитор, автор 26 опер, які захоплюють гострими правдивими ситуаціями, силою пристрасті, надзвичайною красою і виразністю мелодій. Верді – засновник музичної реалістичної драми в італійському театрі.

Народився в селі Ле Ронколе в простій бідній родині. Батько утримував корчму, а мати була прялею. Коли у маленького Джузеппе проявилися музичні здібності, на нього звернув увагу місцевий музикант, який і став його першим вчителем. Через деякий час Верді став його заступником на посаді органіста.

Велику роль у становленні Верді як музиканта відіграв купець із сусіднього міста Бусетто Антоніо Барецці, до якого хлопчик поступив на службу в контору. Барецці очолював філармонійне товариство, грав в оркестрі на декількох інструментах. В цей оркестр був запрошений і Верді. Він грав так успішно, що іноді йому довіряли диригувати оркестром. Саме для цього оркестру написав Верді свої перші твори: марші, увертюру. Верді мріяв піти вчитися далі, переїхати до Мілану, де був знаменитий оперний театр «Ла Скала», консерваторія. Барецці і інші музиканти міста Бусетто допомагають Верді клопотати про стипендію для навчання. Але професори Міланської консерваторії не зуміли оцінити талановитого хлопця і до консерваторії його не прийняли. Юнак не впав у відчай, пробував знайти роботу, намагався проявити себе. Його помітив директор оперного театру і став з ним займатися. З його допомогою молодий музикант швидко розширив знання і набув авторитет як композитор і диригент.

Настав час віддати місту Бусетто гроші, витрачені на навчання. Верді повертається і стає на чолі філармонійного товариства. Декілька років він живе в цьому містечку. Одружується на доньці Барецці Маргариті. Його творчі інтереси все більше повертають у бік опери. Він пробує їх писати.

Коли знову з’являється нагода переїхати до Мілану, Верді із сім’єю з радістю здійснює цей переїзд. Важливою подією стає постановка його першої опери «Оберто, граф Боніфаччо», яка принесла автору популярність. Новим замовленням стала комедійна опера «Вигаданий Станіслав». Вона вийшла невдалою. І це не дивно. Робота над нею співпала з трагедією: протягом двох місяців молодий композитор втратив дружину і дітей. Вони померли від епідемічної хвороби. Від горя Верді впадає в депресію. На щастя, він був оточений турботливими друзями, які допомогли йому подолати кризу і знайшли нових замовників.

Верді повертається до створення опер. Протягом 40-х років він пише 14 цікавих творів, які зміцнюють його становище на музичному Олімпі. Він звертається до сюжетів великих драматургів: Шекспіра («Макбет»), Шиллера («Розбійники», «Луїза Міллер»), Гюго («Ернані»). Високу оцінку отримують опери «Набукко» та «Ломбардці».

Всесвітню славу принесуть Верді опери 50-х років, серед яких «Риголетто», «Травіата», «Трубадур». Основною метою для нього стає створення драми з гострими сюжетами, де киплять пристрасті, діють суперечливі характери. Якщо в попередньому періоді Верді більше спирався на героїчні теми, тепер значне місце займає тема соціальної нерівності, пов’язана з трагедіями «маленьких людей» з безправних низів суспільства, які стають жертвами багатих і владних «сильних людей».

Протягом наступного пізнього періоду творчості композитор створює такі опери як «Сила долі», «Дон Карлос», «Аїда», «Отелло». Кожна опера – нове досягнення, нова вершина. Верді запрошують ставити опери в інші країни: Францію, Англію, Росію.

Серед останніх творів Верді слід відмітити його геніальний Реквієм, написаний як пам’ять про поета Манцоні.

Опера «Риголетто». Музична драма. Одна з оперних вершин Верді. Написана на сюжет п’єси Віктора Гюго «Король розважається». Твір великого французького драматурга привабив гострими соціальними протиріччями, осудженням несправедливого ладу.

Придворний блазень Риголетто служить герцогу мантуанському. Донька Риголетто Джильда, чесна, відверта, але наївна дівчина, стає жертвою легковажного розпусного герцога. Риголетто, доведений до відчаю, наймає вбивцю для знищення ненависного герцога. Той, за допомогою своєї сестри, заманює герцога в трактир, де герцог, нічого не підозрюючи, напивається. Джильда випадково дізнається про наміри батька вбити герцога. Попри все, вона кохає цю людину і намагається його врятувати. Користуючись ситуацією, вона підставляє під ніж вбивці себе. Риголетто дістає мішок із тілом і, думаючи, що там герцог, хоче втопити його в річці, і тут чує пісеньку герцога. Риголетто розкриває мішок і знаходить там свою доньку.

Пісенька Герцога «Сердце красавиц» з 3-ї дії опери – геніальна драматургічна знахідка композитора. Її легкий характер, вальсоподібний супровід, проста куплетна форма, блискуча мелодія характеризують повну безтурботність герцога, який і не підозрює про події, що розвиваються навколо нього. Він настільки впевнений в своїй безкарності і в те, що життя – це розвага, що йому ніякого діла немає до страждань якогось бідняка. Пісенька герцога стає лейтмотивом 3-ї дії, який відтіняє трагічну розв’язку.

Опера «Травіата». Психологічна сімейно-побутова драма. Такий жанр був зовсім новим в західноєвропейському мистецтві. Верді хвилювали питання місця жінки в несправедливому суспільстві.

Опера написана на сюжет п’єси Дюма «Дама з камеліями», в основі якої – дійсні події з життя письменника і повії Марі Дюплесі. Про ці події знав Верді. Композитора вразила ця історія короткого життя здібної дівчини, яку жорстока дійсність знівечила.

«Травіата» з італійської – жінка легкої поведінки. В неї закохується Альфред. Аристократичне суспільство вважає, що такі жінки створені лише для розваг і флірту, але серйозні почуття до неї – дурний тон, і осуджують Альфреда. В нього починаються неприємності в справах. Сама Віолетта (так звуть героїню в опері) відчуває, що все погано через неї, і страждає. Знає вона також, що захворіла на туберкульоз, невиліковну тоді хворобу. Щоб не травмувати Альфреда, Віолетта іде від нього. Він не розуміє її поведінки і вирішує, що вона йому зраджує з багатим бароном. На одному вечорі у подруги Віолетти він викликає барона на дуель, а з Віолеттою розриває стосунки. Через декілька місяців він розуміє, що дарма ображав свою кохану і підозрював. Але пізно. Віолетта помирає в нього на руках.

Знайомство Віолетти і Альфреда відбувається під час веселого балу, коли Альфред, намагаючись привернути увагу дівчини, співає Застольну пісню.

Опера «Аїда». Написана опера в пізній період творчості на замовлення каїрського правителя до відкриття Суецького каналу.

В основі сюжету – стародавня легенда про війну двох африканських народів: єгиптян та ефіопів. На фоні війни розвивається любовний трикутник між донькою єгипетського фараона Амнеріс, рабинею-ефіопкою Аїдою і єгипетським полководцем Радамесом. Під час побачення з Аїдою Радамес випадково видає військову таємницю. Це підслуховує Амнеріс і видає Радамеса суддям-жерцям. Ті засуджують Радамеса на смерть: бути заживо похованим. До місця поховання якимось чудом проникає Аїда. Любов перемагає. Вони не бояться смерті. Закохані вирішують, що на землі їм місця немає, а от по той бік життя вони будуть щасливими, і помирають разом.

В опери багато пишної, яскравої музики, популярної в усьому світі. Наприклад, марш з 2-ї дії. Це момент повернення Радамеса з війни і парад військ перед палацом фараона. Урочиста музика. Ведучий інструмент – труба.