Мазурки Шопена.

Мазурка – польський народний танець тридольного розміру. За характером дуже живий, вимагаючий від танцюрів ловкості і витонченості рухів. Ритм мазурок мінливий. Дуже часто акцент переноситься на другу або третю долю. Історія мазурок починається серед племені мазурів в Мазовії і лише в 19 столітті стають бальними танцями у аристократів.

Мазурки Шопена розраховані на концертне виконання. Більшість з них ліричні, задумливі, пов’язані з картинами батьківщини. Композитор пише мазурки у три частинній формі. В контрастній середині ми можемо почути відгуки інших танців – оберека, куявяка, краков’яка. Для Шопена мазурка – це перш за все дух батьківщини.

Все це відчувається у мазурках ля мінор опус 17 та 68.

Полонези

Полонез – польський національний танець. Слово «полонез» з французької так і перекладається – «польський». Колись полонез являв собою святкову ходу. В 17 столітті цей танець увійшов в бальну музику і став невід’ємною частиною аристократичної культури. Полонезом відкривалися бали.

Шопен, зберігаючи танцювальні особливості полонезу і характерні національні риси, створює великі професійні фортепіанні п’єси для концертного виконання. В полонезах поєднується урочистість, могутність, велич із витонченою ліричністю. В більшості полонезів композитор змальовує історичне минуле лицарської Польщі.

Найвідоміший полонез Шопена Ля мажор. Він відрізняється своєю пишністю і елегантністю. Акордова плотна фактура надає могутності. Сильна динаміка збільшує відчуття урочистості і блискучості. Це підкреслює і середня частина з її закличною фанфарною темою.

Вальси

Вальс в 19 столітті, особливо в 30-ті роки, стає дуже популярним танцем. На високий ступінь розвитку цей жанр підносить сімейство композиторів Штраусів. З їх допомогою вальс стає професійною музикою. Шопен пише вальси, сповнені глибоких почуттів, то ніжних, ліричних, то натхненних і піднесених. Форма вальсів складається з декількох епізодів. Як в мазурках і полонезах, танцювальність поєднується з концертним виконанням. Найбільшою популярністю користуються вальси до дієз мінор і сі мінор.

Заняття № 10. Творчість ф. Ліста, г. Берліоза Ференц Ліст

(1811 - 1886)

Ференц Ліст – видатний угорський композитор, феноменальний піаніст, диригент, педагог, суспільний діяч. Найяскравіший романтик 19 століття. Створив нову романтичну техніку гри на фортепіано. Написав нові жанри і удосконалив старі, наприклад, рапсодії, етюди, симфонічні поеми.

Перші 9 років життя Ліста пройшли в Угорщині, в містечку Добор’ян. Народився він у сім’ї, коріння якої походять з селян та ремісників. Батько Ліста був обдарованою людиною: грав на різних музичних інструментах, писав музику, служив у капелі князя Естерхазі. Саме він став першим вчителем хлопчика на фортепіано та органі, у якого в 4 роки проявились надзвичайні музичні здібності.

Через деякий час стає зрозумілим, що Ференцу потрібні інші вчителі. П’ять угорських магнатів домовились про матеріальне забезпечення хлопчика. Це дозволило батькові звільнитись від служби і цілком присвятити себе кар’єрі сина.

Три роки Лісти провели у Відні, де Ференц брав уроки у Черні та Сал’єрі. На одному з концертів його почув Бетховен і поцілував, виявивши цим своє захоплення геніальною дитиною.

В 14 років Ліст приїздить до Парижу. Тут його чекає болючий удар при вступі до консерваторії. Його не прийняли на навчання, тому що він був угорцем за національністю, а приймали лише французів. Наступна трагедія в 16 років – смерть батька. Він залишається на самоті у великому місті, де кипіли політичні пристрасті, де мистецьке життя визначалося сузір’ям блискучих імен. Ліст знаходить серед них собі приватних вчителів.

Зміцнивши знання, Ліст розуміє, що треба починати велике музичне життя. Він стає гастролером – віртуозом. Починається новий етап його життя, який біографи назвали «роки мандрів». Він виступав майже в усіх країнах світу. Його сприймали як чудо. Сам Ліст використовував гастролі як спосіб продовження навчання. Приїхавши в якусь країну, музикант читав літературу, знайомився з місцевою музичною літературою, історією, видатними людьми тощо. В цей час Ліст багато читає, захоплюється філософією, шукає спілкування з розумними досвідченими людьми. Велике значення мала дружба з Шопеном, Паганіні, Берліозом, Вагнером та іншими видатними романтиками.

В 1842 і 1843 роках Ліст гастролює в Російській імперії. Має великий успіх. Знайомиться з Глінкою та композиторами «Могучої кучки». В 1847 році композитор приїздить на Україну. Виступає в Чернівцях, Львові, Житомирі, Києві, Одесі, Немирові та інших містах. З жовтня 1847 року до січня 1848 року маестро на запрошення магнатки Кароліни Вітгенштейн жив у с. Воронівці Хмельникського району на Вінниччині, де написав знамениту Рапсодію № 2, розпочав першу симфонічну поему, фантазії на теми українських пісень «Колоски Воронівець», які почув від місцевих жителів. Саме у Воронівцях композитор остаточно вирішує кинути гастрольну діяльність і поринути в композицію та диригування.

Після поїздки на Україну Ліст поселяється у Веймарі. Він керує оперним театром, пише багато творів: етюди, рапсодії, поеми, великий фортепіанний цикл «Роки мандрів», концерти, сонати, симфонії «Данте» та «Фауст».

В 60-х роках 19 ст. Ліст живе у Ватікані, захоплюється релігійною музикою і навіть приймає сан аббата. Але скоро відчуває, що ця діяльність не для нього. Він повертається до Веймара. Знову творить музику і займається педагогікою.

В 1886 році під час поїздки на фестиваль опер Вагнера в Байрейті Ліст простудився і помер.