Фрідерік Франтішек Шопен

(1810 - 1849)

Польський композитор. Романтик. Прославився як геніальний піаніст: збагатив і розширив прийоми фортепіанного виконавства, збільшив кількість фортепіанної літератури, боровся за змістовність у виконанні музики.

Як композитор Шопен дивує тим, що писав майже виключно для фортепіано, але в цій галузі творчості зумів стати різнобарвним і різножанровим. Він – автор сонат, балад, скерцо, варіацій, концертів, а також великої кількості невеликих п’єс – мініатюр: мазурок, вальсів, полонезів, етюдів, прелюдій, ноктюрнів.

Незвичайно склалося життя Шопена. Всі свої зрілі роки він провів за кордоном, але музика його залишилась глибоко національною. Тема туги за батьківщиною стала головною темою творчості.

Шопен народився в містечку Желязова воля біля Варшави. Батько його був учителем. Через декілька років сім’я Шопена переїхала до столиці Польщі, де батько отримав місце вчителя в ліцеї. Маленький Фрідерік зростав в оточенні музики. Батько грав на скрипці і флейті, мати співала і грала на фортепіано. Коли у маленького хлопчика проявились музичні здібності, вони почали самі навчати його, а потім найняли вчителя Войцеха Живного. В 12 років Живний відмовився продовжувати заняття, заявивши, що більше нічим не може допомогти: учень переріс вчителя.

Шопен поступає до Вищої школи музики в клас Йосифа Ельснера, який назвав Шопена генієм. На цей час у молодого митця вже є концерти, пісні, танці. Постає необхідність гастрольної поїздки за кордон. Виїжджаючи, юний патріот бере із собою кубок із польською землею. Західна Європа зустрічає концерти із захопленням, але радість межує із скорботою. В Польщі починається велике повстання за незалежність. Варшава покривається барикадами. Точаться бої. Гинуть молоді друзі Шопена. Він знервований долею своїх рідних. Шопен вирішує перервати турне і повернутись, але рідні відмовляють його і примушують продовжувати поїздку. Композитор через деякий час знову хоче приїхати до Польщі, але йому відмовляє уряд, тому що митець вже автор так званого «Революційного етюду». В цьому творі композитор передав свій гнів, горе, обурення, ритми епохи. Бурхливі пасажі, вигуки акордів, швидкий темп, великий діапазон хвиль арпеджіо – ось основні засоби виразності твору.

В 30-ті роки композитор живе у Парижі. Франція стає другою батьківщиною Шопена. Він виступає як піаніст. Але все більше поринає у композицію. З’являються його полонези, ноктюрни, прелюдії, мазурки, вальси. Його талант досягає вершини.

Останні роки життя Шопена затьмарювалася різними подіями: помирає його батько, а також друг Ян Матушинський. Він розриває стосунки з письменницею Жорж Санд, з якою прожив майже 10 років. Всі прохання до влади про дозвіл виїхати до Польщі залишаються без відповіді. І все ж, музику він пише. В його сонатах, баладах і скерцо все більше місці займає тема страждання. Додавала переживань і важка хвороба (туберкульоз).

Помирає Шопен в Парижі. Своїй сестрі, яка приїхала допомагати йому в останні місяці життя, композитор заповідає поховати себе в Парижі , а серце – в Польщі. Досі у Варшаві, в костелі Св. Хреста зберігається кубок із серцем музиканта.