Заняття № 7. Огляд творчості Людвіга ван Бетховена.

(1770 - 1827)

Німецький композитор, віденський класик. Автор багатьох сонат, 9-ти симфоній, увертюр, концертів, камерної та вокальної музики.

(Під камерною музикою ми розуміємо музичні твори для невеликого складу інструментів: тріо, квартети, квінтети і т. ін)

В творчості Бетховена класична музика досягла своєї вершини. Композитор узагальнив все те добре, що накопичила музична культура на той час. Розквіт бетховенського генія співпав з кінцем 18 - початком 19 століття, коли вся європейська історія зіткнулася із могутнім процесом перетворень під гаслом волі, рівності, братерства. Саме ці слова були написані на прапорі Великої Французької революції (1789-1793). Бетховен відчув могутні, героїчні зрушення мас і відобразив їх в своїх творах.

Людвіг ван Бетховен народився у місті Бонн в сім’ї музиканта. Його батько служив співаком у придворній капелі князя. Дід Людвіга грав на скрипці і співав в цій же капелі і певний час був її капельмейстером. Саме дід першим звернув увагу на здібності хлопчика, якого дуже любив, але навчити його нічому не зміг, бо помер, коли майбутньому генію було дуже мало років. Подальшою долею сина зайнявся батько. Він навчав Людвіга грати на клавесині, скрипці, органі, альті. Батько майбутнього композитора був жорстокою людиною. Він примушував бідну дитину грати нудні вправи по 7-8 годин в день. А бувало, прийшовши після веселих пиятик вночі, піднімав сина для занять, щоб продемонструвати його здібності друзям. Хлопчик плакав, але це ще більше злостило батька. Він бив його. Мати, перелякана такими подіями, втручалася, але їй також перепадало.

Сім’я Бетховена жила дуже скромно. Ледве вистачало грошей на харчі. Все, що батько заробляв, витрачалося ним на власні розваги. Мама Бетховена часто хворіла. Хлопчик змушений був сам заробляти. Він поступив органістом в придворну капелу. Дивно, але маленький Бетховен не зненавидів музику через таке важке дитинство. Великий талант розвивався і вимагав справжніх занять.

У вісім років маленький Людвіг дав перший концерт у Кельні, а потім відбулися виступи у інших містах Німеччини.

В 1782 році сталася радісна подія: у Бетховена з’явився справжній вчитель музики. Прекрасний педагог, композитор, органіст, Христиан Нефе відразу розпізнав у хлопчика своєрідний дар. На заняттях з Нефе Бетховен познайомився з творчістю Баха, Генделя, Гайдна, Моцарта, що сприяло розвитку здібностей. Учитель допоміг юному композитору надрукувати перші твори: три сонати для клавесину та варіації. За порадою Нефе Бетховен багато читав, вивчав латинську, французьку, італійську мови.

У 1787 році Бетховен відвідав Відень, щоб зустрітися з Моцартом і домовитись про заняття з ним. Зустріч відбулася, Бетховен зіграв для Моцарта ряд творів. Моцарт був у захопленні і вигукнув: «Зверніть увагу на нього! Він всіх примусить про себе говорити!» Нажаль, більше зустрічей з Моцартом не відбулося через трагедію, яка сталася в сім’ї Бетховена. Померла його мати і юнак змушений був повернутись у Бонн, взяти на себе всі турботи про сім’ю. Він став служити в оркестрі оперного театру. Знову потяглися суворі, важкі, сповнені боротьбою за кожну копійку будні.

В 1789 році Бетховен зустрівся з Гайдном., який проїжджав через Бонн. Він довів Бетховену, що треба вчитись. Це саме казав і Нефе. Юнак відвідує університет. Правда навчання в університеті було недовгим.

В 1792 році двадцятидвохлітній композитор переїхав до Відня. В той час Відень був одним із крупних музичних міст Європи. Сюди з’їжджалися кращі композитори того часу. На сцені оперного театру ставились грандіозні оперні спектаклі. Бурхливо розвивалося концертне життя. На вулицях і площах Відня грали народні музиканти з багатьох країн.

Спочатку Бетховен став знаменитим як піаніст. Але невдовзі зазвучали його сонати та симфонії. Ім’я Бетховена ставлять в один ряд з Гайдном та Моцартом.

В 28 років Бетховен вперше відчув наступ важкої хвороби – глухоти. Ніяке лікування не допомагало. Композитор був у відчаї і навіть хотів покінчити життя самогубством, але любов до музики, творчі задуми, непереможне бажання писати врятували його.

З 1802 року починається зрілий період творчості композитора. Він напише свої знамениті 9 симфоній, увертюру «Егмонт», сонату «Апасіоната», «Крейцерову сонату» для скрипки і фортепіано, оперу «Фіделіо».

Глухота посилювалася. Бетховен став одиноким, відірваним від людського життя, рідко відвідував салони. Він перестав давати концерти. Щоб краще спілкуватись, він використовував слухові трубки і «розмовні» зошити.

В останній період творчості музикант менше пише. Але його твори не стають гіршими. З’являються нові сонати, пісні, «Урочиста меса».

Помирає Бетховен від важкої хвороби печінки. Похований на Віденському цвинтарі.