Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Вінницький факультет

Вінницьке училище культури і мистецтв ім. М.Д. Леонтовича

Теоретичний відділ

Кушка Н.М.

Мельничук О.Ю.

Короткий конспект лекцій з Світової музичної літератури для

хореографів

Вінниця 2008

УДК

ББК

К

Автори:

Мельничук Олена Юріївна – викладач першої категорії Вінницького училища культури і мистецтв ім. М.Д. Леонтовича, музикознавець, лектор, завідуюча кабінетом Світової музичної літератури.

Кушка Наталія Миколаївна – старший викладач вищої категорії Вінницького училища культури і мистецтв ім.. М.Д. Леонтовича, музикознавець, автор численних публікацій та радіопередач про музичну культуру області та світову музику, брошур про творчість М.Д. Леонтовича, Г.М. Давидовського, Ф. Ліста, науковий керівник студентських робіт на всеукраїнські та міжрегіональні музикознавчі конференції.

Рецензенти:

Верещагіна О. – кандидат мистецтвознавства…

Кондюк А.С. – заслужений артист України, художній керівник та головний балетмейстер Державного ансамблю пісні і танцю «Поділля» Вінницької обласної філармонії, доцент Вінницького педагогічного університету ім. Коцюбинського.

Підготовка до друку: М.Я. Кушка, О.М. Велика.

Відповідальна за випуск: …

Від авторів

Поява «Короткого конспекту лекцій з Світової музичної літератури» для студентів -хореографів була викликана навчальною необхідністю. На сьогоднішній день для хореографічного відділу училищ культури і мистецтв підручника з предмету «Світова музична література» не існує. А підручники з музичної літератури для ДМШ та музичних училищ з різних причин не підходять. Використовуючи напрацьований матеріал за роки роботи зі студентами даного відділу, викладачі Вінницького училища культури і мистецтв ім. М.Д. Леонтовича Кушка Н.М. та Мельничук О.Ю. поклали його в основу «Короткого конспекту лекцій». Головна мета видання – допомогти студентам досягти максимального засвоєння матеріалу з музичної літератури та полегшити вивчення домашнього завдання і підготовку до наступного заняття.

Курс лекцій складається з двох частин:

1. Творчість композиторів Західної Європи від давніх часів до ХХ століття.

2. Творчість російських композиторів від давніх часів до сьогоднішнього дня та сучасні українські композитори.

Курс складено з урахуванням специфіки факультету і основну увагу приділено зв’язку хореографії і музики та творам танцювальних жанрів. В брошурі чітко формулюються основні поняття, терміни та визначення, які зустрічаються у музичній практиці та творчості композиторів, зокрема, в жанрі балету.

Всі теми викладено згідно до єдиного плану Робочої навчальної програми. Авторами брошури записаний диск з музичними творами (або їх фрагментами), які прослуховуються на уроці відповідно до теми.

Видання може бути корисним викладачам і студентам хореографічних факультетів училищ культури і мистецтв, музичних училищ та інших культурологічних навчальних закладів I-II рівнів акредитації. Брошура може використовуватись на заняттях з музичної літератури як допоміжний матеріал студентами вокального, диригентського, духового та інших музичних відділів училищ, які поступили до закладу із слабкою підготовкою.

Перший семестр. Західноєвропейські композитори Заняття № 1 Музика як вид мистецтва. Музика і танець. Виникнення музики.

Музика – невід’ємна частина життя людини. Вона супроводжує людину весь час, від народження до смерті. Все наше існування просякнуте музикою. Без музики неможливо уявити собі свята і радісні події. Музика постійно звучить в теле і радіопередачах. Музика супроводжує кінофільми. Музика використовується для лікування деяких хвороб. Музика служить вихованню в людях певних емоцій, почуттів, для збагачення їх духовного світу і фантазії. Музика потрібна і в моменти скорботи, щоб підтримати людей, підкреслити печаль під час втрати рідної людини. Музика використовується під час богослужінь всіма конфесіями, тому що з часів зародження релігій було зрозуміло, який психологічний вплив має музика на людину, як вона може об’єднувати, надихати, підносити, як за допомогою музики можна прищеплювати думки, навіювати ідеали тощо.

Музика – могутня частина великого процесу розвитку культури людства. Це один із способів відображення людиною оточуючої дійсності. Та велика кількість жанрів і стилів музики саме свідчить про те, якою різнобарвною є ця дійсність. Залишається дивуватись, як 7 маленьких нот безперервно перетворюються у мілліарди змістовних інтонацій, фраз, мелодій. Це універсальне мистецтво художніх звуків зрозуміло всьому людству, незалежно від раси, національності, віросповідання, політичних смаків, мови різних країн. Завдяки своїй звуковій природі (тонів різної висоти, тембрів, ритмічної організації, сили звучання) музика може зображувати і відображувати. Шляхом імітування музика зображує спів пташок, сплеск хвиль, гуркіт грому, шум дощу, гудіння дзвонів, завивання вітру та інші звуки природи та довкілля. Відображує музика чуттєвий стан людини. І тут їй немає рівних. Художня організація звуків – художній образ - викликає бурхливі емоції і переживання моментально і дуже сильно. Не випадково музику називають «мовою почуттів». Художній образ – основа змісту будь-якого музичного твору.

Музичні звуки, які складаються в художній образ, мають свої правила і способи поєднання. Музика – це знакова система. Вона по суті являє собою код, який подає думки композитора в зашифрованому вигляді. Отже, музика - одна з мов людства. Знання елементів цієї мови - шлях до розшифровки художнього змісту музичних творів.

Музичні звуки, тони, які записуються нотними значками, складаються в інтонації. Інтонація (від латинського in-tono – в тоні чи від грецького intono – промовляти, виголошувати)– це та цеглинка, своєрідний будівельний матеріал, що має первинне значення для появи музичної думки чи образу.

З інтонацій композитор складає мотиви, фрази, речення, утворюючи мелодію. Мелодія – одноголосно виражена музична думка.

Звуки мелодії організовані через ритм і метр. Саме вони визначають довжину звучання нот в часі, а також відповідність і підпорядкованість їх до змісту шляхом акцентів (від латинського accentus - наголос). Акценти вказують на початок певних мотивів чи фраз.

Як правило, до мелодії додаються інші голоси. Їх поєднання у співзвуччя називають гармонією. Гармонія (з грецької harmonia – співзвуччя, узгодженість, співрозмірність) поглиблює музичну виразність, підкреслює зміст мелодії, надає нових фарб художньому образу.

Мелодія, ритм і гармонія об’єднуються у фактуру, тобто, музичну тканину.

Часто виразові якості музики передаються через тембр(з французької timbre – дзвоник, мітка, відзнака). Цей термін розуміється як зафарбування звуку. Тембри бувають інструментальні і вокальні. Звучання кожного інструменту чи людського голосу індивідуальне по своїй фарбі і характеру. Використовуючи це в своїх творах композитор розширює рамки виразності.

Важливе значення для створення чуттєвого образу має динаміка(з грецької dynamikos - силовий). Це означає, що музика може звучати з різною силою: то голосно, то тихо.

Музичний твір може виконуватись повільно чи швидко, викликаючи відповідні почуття. Рух чи рухливість музичних інтонацій пов’язується з поняттям темпу(від латинської tempus - час), тобто, швидкості.

Всі складові елементи музичних творів називаються засобами музичної виразності.

Будь-який музичний твір має свою форму, структуру. Форма – один з найважливіших засобів втілення ідейно-емоційного змісту музики. Найпростішою формою є період з 8 тактів. Ця форма найчастіше лежить в основі побудови багатьох танців. Більшість невеликих творів, зокрема, танцювальних (наприклад, полонез, вальс) пишуться в двочастинній або тричастинній формі. Для великих музичних творів композитори вибирають складні багаточастинні композиції і форми, наприклад, сонати, симфонії.

В кожному музичному творі відбувається рух подій. Це називається драматургією. Дія, пов’язана з розвитком художніх образів в творі, рухається за своїми давно сформованими законами – етапами:

1 – показ ідеї та образів називається експозицією (лат. expositio– виклад, показ).

2 – зав’язка подій.

3 – розвиток подій.

4 – кульмінація (найвища точка напруги).

5 – розв’язка, вирішення проблем.

Музика пройшла разом з людиною величезний шлях розвитку і накопичила багато різних видів, які ми називаємо жанрами. Але основу музики складають три жанри, які композитор Кабалевський назвав «трьома китами», на яких опирається все музичне мистецтво: пісня, марш, танець.

Танець і музика знаходяться у нерозривному зв’язку. З самого початку існування людина пов’язувала рухи з музикою. Довгий час у свідомості людей стародавнього світу музика і танець сприймалися як одне явище. Їх не усвідомлювали як окремі види мистецтва. Така повна тотожність, злиття, називається синкретизмом. Музика спонукала людей робити певні рухи (різкі чи плавні), в певному темпі, а танець в свою чергу сприяв появі тих чи інших музичних інтонацій. Різним засобам виразності, різним музичним формам і жанрам відповідають різні види хореографії. І навпаки, танцювальна культура, розвиваючись, породила багато нових музичних творів.

Виникнення музики відбулося в той час, коли в людини почали з’являтись перші прояви свідомості. Людина вже була прямо ходячою. Звільнилися руки, які вчились робити перші знаряддя праці. Природа, що оточувала первісну людину, була в її уяві насичена духами і богами, з якими треба було жити в мирі і злагоді. Людина почала замислюватись над багатьма явищами оточуючого середовища. Все її життя було жорстокою боротьбою за виживання, що давало великий поштовх до подальшого розвитку діяльності мозку. І одним з яскравих проявів цієї діяльності було формування мови та опанування різними знаковими системами (жести, міміка). І все ж, цих знакових систем було замало, щоб виразити все, що зароджувалось в духовному світі людини, а саме, комплекс емоцій, почуттів, переживань. Для цього потрібна була особлива мова. Такою мовою стала музика з її особливою системою звуків, яким притаманна висота, характер, ритмічна організація. Саме такі звуки спроможні викликати переживання.

Джерелом виникнення музичних інтонацій і перших музичних творів була перш за все праця, трудові процеси. Ритм праці породжував вигуки, що допомагали виконувати різні дії. Ми навіть не замислюємось, коли промовляємо слова відомої пісні «э-эх, ухнем!», що ця інтонація – одна з найдревніших. Всі інтонації виражались також у танцювальних рухах.

Другим джерелом музики вважаємо релігійні обряди, під час яких виникали заклинання, прохальні та возвеличувальні пісні і танці.

Третім джерелом були родинно-побутові стосунки між людьми. І тут можна пригадати інтонації, які людство використовує досі, - колискові. Музикою супроводжувались весільні дійства, народження і смерть людини тощо.

Різноманітність життя породжувало багато видів музики, жанрів. Вважається, що одним з перших був жанр пісні, тобто, вокальна музика. Співаючи, люди рухались в такт музиці. Так виникали танці.

Але голосу людини було замало для виразу всієї звукової палітри. Тому з’явилися музичні інструменти. Первісна людина використовувала для них ті матеріали, які давала сама природа: дерев’яні палички, каміння, шкіру тварин, раковини та мушлі, тростини, кості тварин або роги. Так сформувалася група ударних, а потім духових інструментів. Прислухаючись до звуку, який давала тятива лука під час полювання, мисливці зрозуміли, що це можна використовувати як музичний інструмент, а тятиву як струну. Так дуже поступово з’явились струнні щипкові інструменти.

В ті далекі часи формувалися різні види співу, зокрема, багатоголосного. Частина співаків тягнули один звук, а вождь племені чи шаман (чи інший «соліст») вів мелодію, яка відрізнялася гнучкістю. Таке багатоголосся називається «бурдонним» співом.