Еритроцити

- це червоні кров`яні тільця, які не є клітинами, тому що не мають ядра.

Мають форму двоввігнутого диску, діаметром у середньому близько 7,5 мкм.

Завдяки такій формі площа його по­верхні збільшується, а відстань від мембрани до самої віддаленої точки пе­ребування гемоглобіну різко зменшується. Це за­безпечує хороші умови для газообміну.

Відсутність ядра в еритроциті і наявність еластичної мембрани дозволяє йому легко скручуватися та про­ходити через капіляри, що мають діаметр інколи майже у 2 рази менший, ніж сама клітина.

Середній діаметр еритроцита складає 7,1-7,9 мкм. У міру старіння їх розміри дещо зменшуються. Окремі еритроцити можуть мати діаметр 6 мкм і менше (мікроцити) і, навпаки, коли діаметр перевищує 8 мкм, еритроцити називаються макроцитами.

Якщо кількість макро- і мікроцитів перевищує 25% - це явище має назву анізоцитозу.

Зустрічаються еритроцити нетипових форм (пойкілоцити): сферичні (сфероцити), з плоскою поверхнею (планоцити) та клітини з шипами (ехіноцити)

Коли у периферичній крові зустрічається до 20 % різноманітних форм еритроцитів, говорять про фізіологічний пойкілоцитоз.

Коли їх кількість перевищує даний показник - про патологічний пойкілоцитоз .

Велике значення для забезпечення життєздатності і виконання функцій еритроцитів належить їх еластичній мембрані (товщина близько 10 нм). Вона приблизно в мільйон разів більш проникна для аніонів, ніж для катіонів.

Одним з найважливіших периферійних білків мембрани еритроцита є спектрин. Разом з іншими периферійними білками спектрин утворює цитоскелет еритроцита, що, з одного боку, забезпечує збережен­ня форми, а з іншого - додає еластичності плазматичній мембрані. Він складає близько 75 % від усіх білків цитоскелета еритроцита.

Деякі речовини здатні вступати у зворотний зв'язок із вбудованими в мембрану еритроцита молекулами і проходити через неї усередину або транспортуватися на ній. За рахунок останнього типу зв'язку еритроцит виконує транспортну функцію.

Найбільш важливою функцією еритроцита є транспорт газів (кисню і вуглекислого газу), що зв'язуються з білком гемоглобіном, який знаходиться усередині еритроцита.

Норма еритроцитів для

- чоловіків міститься 4,5-5,0 х 10^|2/л еритроцитів,

- жінок - приб­лизно на 0,5 х 10¹²/л менше, тобто 4,0 – 4,5 х 10^|2/л.

- відразу після народження кількість еритроцитів у новонародженого дорівнює 5,38 – 7,2 х 10¹² / л, а рівень гемоглобіну становить 10,55—12,41 ммоль/л - це 180 – 240 г/л (17—20 г %).

З 2-го дня життя ці показники поступово знижуються , максимальне зниження гемоглобіну припадає на 10 день життя , а еритроцитів – на 5 – 7 день життя . Кров новонароджених містить багато молодих незрілих форм еритроцитів ( ретикулоцитів) . В перші години життя їх вміст складає від 8 – 12 проміль , до 42 проміль , максимальний підйом спостерігається в перші 24 – 48 годин життя, а потім спостерігається дуже швидке зниження цих показників і до 5 – 7 дня він доходить до мінімальних цифр .

Існує ще одна особливість еритроцитів для цього віку – в них дуже маленька тривалість життя , яка складає приблизно 12 днів ( що в 10 разів менше , ніж у еритроцитів дорослої людини ) .

В грудному віці – спостерігається низький вміст гемоглобіну крові – в більшості випадків він знаходиться в межах 116 – 130 г/л , але іноді знижується до 108 г/л.

В період раннього дитинства починає збільшуватися кількість еритроцитів і вона стає 4 – 4,5 х 10 х 12 /л , а вміст гемоглобіну стає 110 – 120 г/л і надалі наближається до складу крові дорослої людини .

Зниження концентрації еритроцитів нижче від норми називається еритроцитопеніею (анемією), а збільшення – поліцитемією, або еритремією.