Життєвий цикл еритроцитів.

Еритроцит у кровоносному руслі здат­ний циркулювати протягом 100-120 днів, після цього він гине.

Таким чи­ном, за добу оновлюється близько 1% еритроцитів, про що свідчить вміст у крові молодих еритроцитів - ретикулоцитів (від лат. rеtе - мережа, ос­новою якої є залишки і-РНК).

Після виходу з кісткового мозку в кровонос­ному руслі вони зберігаються у вигляді ретикулоцитів не більше доби. То­му їх концентрація у крові складає близько 0,8-1% від всіх еритроцитів.

Активація еритропоезу супроводжується збільшенням кількості ретику­лоцитів у крові.

Істотних запасів (депо) еритроцитів в організмі людини практично немає, тому ліквідація анемії (після крововтрати) відбувається лише за рахунок посилення еритропоезу. Але необхідно враховувати, що значне збільшення утворення еритроцитів у кістковому мозку починаєть­ся лише через 3-5 днів, а в периферійній крові - ще пізніше. У результаті після крововтрати чи гемолізу для відновлення нормального рівня ерит­роцитів потрібно досить багато часу (не менше ніж 2-3 тиж).

Руйнування еритроцитів. Життєвий цикл еритроцитів закінчується їх руйнуванням (гемолізом).

У кровоносному руслі активність гемолізу еритроцитів невелика, старі клітини гинуть в основному в селезінці. Ці процеси залежать як від зміни влас­тивостей самого еритроцита, так і від властивостей плазми крові.

У міру старіння їхня еластичність, механічна та осмотична ре­зистентність зменшуються, тому під час проходження деяких найбільш вузьких ділянок судинного русла ерит­роцит у них може застрягати. Однією з таких ділянок є селезінка. Тут еритроцити руйну­ються, а гемоглобін фагоцитується макрофагами печінки.

Частина еритроцитів мо­же руйнуватися у судинах. У такому разі гемоглобін, що вийшов у плазму, надійшовши в печінку, перетворюється у білірубін. Якщо вміст гемо­глобіну в плазмі високий, частина його фільтрується у ниркових канальцах. Тут він може виводитися із сечею, руйнуватися або повертатися у кровоток, звідки потім знову надходить до печінки.

За 1 хв утворюється близько150 млн еритроцитів і стільки ж відмирає, тобто за добу поновлюється майже 1 % усіх еритроцитів.

На зміну відмерлих у червоному кістковому мозку з ядерних стовбурових клітин утворюються нові еритроцити, про­ходячи кілька стадій і втрачаючи при цьому ядро.

Гемоліз

Якщо еритроцити помістити у розчин з вищим, ніж у крові, осмотичним тиском (такий розчин називається гіпертонічним), то вони втрачають воду і зморщуються. А у розчині з меншим, ніж у крові, осмотичним тиском (гіпото­нічний) еритроцити внаслідок входу в них води набухають, їх розмір збільшується, і вони руйнуються. Гемоглобін при цьому виходить з еритроцитів, розчиняється в плазмі, а кров набуває вигляду "лакової".

Гемоліз – це руйнування еритроцитів з виходом гемоглобіну в плазму крові або в розчин, куди поміщені еритроцити.

Гемоліз буває:

• осмотичним,

• фізичним,

• механічним,

• хімічним ,

• біологічним.

Руйнування еритроцитів у гіпотоніч­ному розчині називається осмотичним гемолізом. Гемоліз може настати і при введенні у кров токсичних речовин (наприклад, ефіру, бензину, хлораміну, аміаку). Тоді говорять про хімічний гемоліз. При дії на еритроцити зміїної отрути, отрути бджіл та скорпіонів говорять про біологічний гемоліз. Гемоліз також спостерігається при повторному введенні тварині одного виду еритроцитів тварини іншого виду, а також при переливанні людині несумісних груп крові. При цьому в крові з'являються гемолізини, які руйнують ті еритроцити, що вво­дяться – це імунний гемоліз. Механічний гемоліз може виникнути при перемішуванні чи порушенні правил транспортування. Гемолізована кров не придатна для переливання.