Лекція 2 Основи державної політики в галузі охорони праці. Права громадян на охорону праці та їхні обов'язки

ПЛАН

1. Охорона праці в умовах ринкових відносин

2. Основи державної політики в галузі охорони праці

3. Загальна характеристики основних законодавчих актів України про охорону праці

4. Найважливіші надбання Закону України «Про охорону праці»

5. Права громадян на охорону праці та їхні обов'язки

5.1. Укладання трудового договору

5.2. Права працівників під час роботи

5.3. Пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці

5.4. Відшкодування у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті

5.5. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій

5.6. Обов'язки щодо додержання вимог з охорони праці

1. Охорона праці в умовах ринкових відносин

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів за засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Охорона праці як наукова дисципліна виникла на перетині соціально-правових, технічних і медичних наук. Головними об'єктами її дослідження є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці та виробництва. На підставі цих досліджень розробляються заходи щодо підвищення рівня умов праці на виробництві.

Перехід підприємств в умови ринкових відносин означатиме, що нещасні випадки й захворювання на виробництві викликатимуть суттєві економічні втрати не тільки держави, а й даного підприємства. Вони впливатимуть на рентабельність і конкурентоспроможність цього підприємства, на прибутки трудового колективу. Погані умови праці негативно відбиваються на продуктивності праці, якості й собівартості продукції, зменшують валовий національний доход країни. Тому всебічна турбота про охорону праці, проведення активної соціальної політики стає ключовим завданням для роботодавців і керівництва підприємств, державних профспілкових органів.

Роботодавцем, згідно із Законом «Про охорону праці», є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Докорінна перебудова методів управління економікою вимагає відповідної наукової організації охорони праці, удосконалення управління цією діяльністю на виробництві в сучасних умовах господарювання.

В умовах адміністративно-командної економіки робота з охорони праці на підприємствах зазвичай активізувалася після аварій і нещасних випадків, а згодом затихала до наступного випадку. Функціонування системи управління охороною праці забезпечувалося доти, доки цього вимагали вищі й партійні органи та технічна інспекція праці профспілок. Як тільки був послаблений контроль із боку міністерств та профспілкових органів, фактично припинилося удосконалення системи управління.

При переході до ринку має докорінно змінитися мотивація діяльності з охорони праці, головними стануть економічні методи управління.

Головним завданням власника, керівника підприємства, менеджера є створення такої організації виробництва, за якої досягатиметься найбільший прибуток. Кожний нещасний випадок на виробництві або випадок професійного захворювання означатиме для підприємства серйозну моральну та економічну втрату.

Не менш важливим завданням є забезпечення високої якості продукції або послуг, їх конкурентоспроможності. Закон захищає споживача від недоброякісної продукції й послуг. Якість праці та якість продукції прямо залежать від якості умов праці, від санітарно-гігієнічного та ергономічного комфорту на робочих місцях.

Отже, забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці стає важливим фактором існування підприємства в умовах ринкової конкуренції. Керівникам належить зберігати цінних кваліфікованих робітників, створювати їм належні умови праці, забезпечувати гуманний моральний клімат у трудовому колективі, що сприятиме підвищенню продуктивності праці й поліпшенню якості продукції.

Керівник повинен постійно намагатися забезпечувати технологічну та організаційну перевагу свого підприємства над іншими. Гостро постане питання використання наукових досягнень і серед них – системи наукової організації охорони праці, системного підходу до проблем запобігання нещасним випадкам та захворюванням на виробництві.

Поліпшення умов праці стає одним із важливих напрямків підвищення матеріального та культурного рівня життя народу. Сучасне виробництво, значні темпи науково-технічного прогресу потребують усе більш рішучих вимог щодо охорони праці. Роботодавець зобов'язаний створити на всіх робочих місцях у кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (працівником є особа, що працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором або контрактом).

У Законі України «Про охорону праці» вказується, що управління охороною праці на підприємстві здійснює роботодавець, якій створює відповідні служби для організації й контролю виконання нормативно-правових актів з охорони праці. Законодавством установлено порядок економічної відповідальності за недодержання вимог охорони праці, стягнення штрафів із порушників, відшкодування збитків потерпілому на виробництві або його родині. Нехтування вимогами охорони праці неминуче призводить до зменшення прибитку і навіть до банкрутства підприємства.