2. Причини нещасних випадків і професійних захворювань

Основна мета розслідування нещасних випадків — профілактика травматизму. Не можна розглядати нещасні випадки як щось неминуче, як таке, що виникає внаслідок випадкового збігу обставин. Кожне випадкове — закономірне. Завжди існує певний ланцюжок причинно-наслідкових зв'язків, однак часто вони невиразні, їх не просто встановити, але це ніякою мірою не означає, що їх не існує. Завжди за нещасним випадком криється те чи інше, або ж декілька порушень вимог безпеки. Таким чином, кожний нещасний випадок має цілком певну причину або декілька причин, але одна з них обов'язково повинна бути основною, тобто без якої нещасний випадок не міг би статися. Інші ж причини - другорядні, що тільки сприяють дії основної причини.

Важливе значення у ймовірності нещасних випадків має можливість виникнення екстремальної небезпечної ситуації, що пов'язане з порушенням ритму праці. Слід зазначити, що більшість нещасних випадків виникає саме через порушення нормального ритму праці."

Для того щоб запобігти нещасним випадкам, необхідно знати й усувати причини, що їх викликають. Усі причини можна поділити на чотири групи: технічні, організаційні, психофізіологічні та санітарно-гігієнічні.

Технічні причини: конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність машин, механізмів, устаткування; недосконалість технологічного процесу; технічна несправність машин, механізмів, устаткування, інструментів; недосконалість або відсутність технічних засобів безпеки (огороджень, блокувань, запобіжних та сигнальних пристроїв тощо).

Організаційні причини: незадовільна організація робіт (порушення режиму праці, неналежний нагляд за виконанням робіт, порушення адміністрацією вимог безпеки і т. і.); експлуатація несправного чи невідповідного устаткування; неправильна організація та утримання робочих місць, проходів і проїздів; недоліки в навчанні безпечним прийомам праці; відсутність цільового інструктажу перед роботою не за спеціальністю (професією); порушення технологічного процесу; залучення працівника до роботи не за його спеціальністю (професією); незастосування засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними.

Психофізіологічні причини: порушення трудової й виробничої дисципліни, інструкцій з безпеки праці; помилкові дії внаслідок необережності чи зниження уваги через надмірну напруженість, монотонність праці, підвищену стомлюваність; анатомічна чи психофізіологічна невідповідність працівника виконуваній роботі; хворобливий стан, сп'яніння; психофізіологічні фактори іншої особи.

Санітарно-гігієнічні причини: несприятливі метеорологічні умови; незадовільне освітлення; підвищений рівень шуму; ущільненість і обмеженість приміщень, робочих місць; антисанітарний стан, захаращеність приміщень, проходів, робочих місць.

Головне в розслідуванні нещасного випадку - правильне визначення істинної причини пригоди, оскільки тільки за цієї умови заходи профілактики можуть дати потрібний ефект.

Що стосується психофізіологічних причин травматизму, слід зазначити, що неправильні дії людей поділяються на свідомі порушення і помилкові. Помилкова дія - така, яку людина виконує:

- через недостатність у неї необхідних знань, навичок, вмінь;

- через невідповідність її індивідуальних особливостей вимогам виконуваної роботи;

- через тимчасове зниження її працездатності й уваги внаслідок стомлення, захворювання, дії несприятливих умов праці.

До помилок ведуть також відхилення психофізіологічних зако-номірностей трудової діяльності, наприклад:

- перешкоди при сприйнятті інформації;

- надмірний обсяг чи швидкість надходження інформації;¬- невідповідність форми подання інформації психофізіологічним

можливостям людини;

- недостатній обсяг пам'яті.

Причинами професійних захворювань (пневмоконіозу, вібраційної хвороби, невриту слухового нерва та інших) та виробничо обумовлених захворювань (бронхіт, алергічні захворювання, катаракта та ін.) є вплив виробничих факторів і трудового процесу, шо не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам охорони праці.