32.Держава як головний суб’єкт мп.

Між. правосуб’єктність держав універсальна і передбачає участь держав в створенні і підтримці між. правопорядку; створення норм МП; здатність набувати та реалізовувати права, а також взяті на себе зобов’язання. Кожна держава згідно з Деклар-єю ООН про пр-пи МП 1970р. обов’язково повинна поважати правосуб’єктність ін. держав. Ознаки держави:визначена тер-рія, населення, що постійно проживає на тер-рії держави; власні владні струк-ри; здатність встановлювати формальні відносини з ін. анологічними утвореннями. Держ. суверенітет пердбачає верховенство держави у межах своєї тер-рії, сам-ть і нез-ть у відносинах з ін. державами. Держ. суверенітет обумовлює загальні між-пр. статус держави, його права і обов’язки. Володіння суверенітем робить держави юридично рівними між собою. До елементів суверенної держави відносяться:тер-на цілісність, тер-не вер-во, неподільність держ. влади, незалежність держ. влади. Держави в залежності від своєї тер-орг. стр-ри можуть бути простими та складними. Проста-єдине державне утворення з єдиною системою вищих органів держ. і упр-ня. В галузі зовн. відносин вона виступає як єдиний с. МП. Окремі області і регіони таких держав можуть володіти внутр.автономією і корист-ся певними правами і обов’язками у галузі зовн. зносин. Складна держава-об’єднання декількох тер-х одиниць, що корист-ся політико-правовою самостійністю. Існують такі види скл-х держав-федерація(територіальна –держ. утворення не є суверенними утвореннями, не мають права предст-ва в між. відносинах; національна-держ.утворення-суб’єкти і мають право на зовн. відносини), конфедерація, унія(реальна і особиста). Ступінь самос-ті суб’єктів федерації частіше всього визн-ся осн. Законом федерації(конст-ія, федер.договір). Федерація, як правило, виступає у якості єдиного суб’єкта МП. Реальна унія-злиття двох чи більше держав в 1. Нова держава стає новим суб’єктом МП, а злиті держави гублять свій суверенітет і між-ну правосуб’єктність(Республіка Йємен). Особиста унія-дінастичний союз двох або більше держав, що очолюється монархом. Кожна держава продовжує залишатися самостійним суб’єктом МП і має право вступати у відносини з ін. державами, незалежно від унії. Конфедерація-союз суверенних держав, кожна з яких зберігає власну між. правосуб’єктність. Конфедерація може виступати як суб’єкт МП, але в обмеженому виді. Можуть створюватися спільні органи, вироб-ся заг. напрямки співр-ва(США 1776-1787рр.). Володіють правом сеццесії(право виходу з конф-ії у будь-який час), правом нуліфікації(право відмови від визнання чи відмови у застосуванні актів союзної влади. Кожна держава має право на :суверенну рівність держав, право на незалежність, здійснення верх-ва на своїй тер-рії, право на інд-ну і колек-ну самооборону. Обов’язки:повага суверенітета ін. держав, невтручання у внутрішні справи; не застосування сили чи погрози силою; підтримка миру і безпеки; розвиток спів-ва; захист прав людини; охорона навкол-го середовища.

33. Міжнародна правосуб’єктність міжнарод-х орг-цій.

Міжнародна орг-ція-постійне об’єднання держав. За хар-ром членства вони поділ-ся на урядові і неурядові. Між. урядова орг-ція – об’єднання суверенних держав, основане на міждержавному договорі на постійній основі, яка має постійні органи, наділена галузевою між. правосуб’єктністю і діє відповідно до пр-пів і норм МП. Між-ні неміжурядові орг-ції не засновані на міждержавному договорі, в ній офіційно не представлені держави і володіють спеціальною правосубэ’rnyscn. Їхні члени-союзи, асоціації, гром-кі об’єднання(Міжпарл-кий союз). Між-ні орг-ції бувають універ-го хар-ру(ООН), рег-го хар-ру(Рада Європи), субрегіонального хар-ру(орг-ція Чорноморського екон-го співроб-ва). Лише міжнародні міжурядові орг-ції відносяться до суб’єктів МП. Неурядові орг-ції цією якостю не володіють. Основою правосуб’єктності між-ої міжурядової орг-ції є відповідний установчий документ, який наділяє її правом брати участь в між-х відносинах і приймати рішення від імені організації в цілому, а не від імені держав-членів, укладати між. договори з державами та іншими міжурядовими орг-ми, визнавати держави, уряди шляхом прийняття до складу між-х орг-цій, співробітничати з ін. суб’єктами МП, набувати рухоме і нерухоме майно, бути стороною у судовому розслідуванні. Правосуб’єктність між-х міжурядових орг-цій носить, на відміну від держав, функціональний х-р, оскільки вона обмежена цілями і завданнями, які визначені установчим документом.