- •2.Співвідношення м/н публічного і м/н приватного права
- •19. Роль та місце прин-пів в системі мп.
- •26. Прин-п загальної поваги прав і основних свобод людини.
- •27. Прин-п самовизначення народів і націй.
- •29. Прин-п сумлінного виконання між-х зобов’язань.
- •30.Поняття суб’єкта мп.
- •32.Держава як головний суб’єкт мп.
- •33. Міжнародна правосуб’єктність міжнарод-х орг-цій.
- •35.Особливі види суб’єктів мп.
- •34. Нації і народи, що борються за незалежність, як суб’єкти мп.
- •36.Міжнародна првосуб’єктність індивідів.
- •37 . Інститут визнання у м.П.
- •38. Зміст та визначення правонаступництва держав
- •39.Міжнародно-правова відповідальність
- •40. Види и форми міжнародно-правової відповідальності
- •41. Основні ознаки міжнародно-правової відповідальності.
- •42. Обставини, що звільняють від міжнародної відповідальності.
- •43. Відповідальність за міжнародні злочини
- •44. Визначення та основні характеристики міжнародного спору
- •45. Способи мирного розв'язання міжнародніх спорів.
- •47. Посередництво як засіб мирного розв'язання міжнародніх спорів.
- •48. Узгоджувальна комісія.
- •49. М/н арбітраж , як засіб мирного розв’язання м/н спорів.
- •51.Територія.
- •52. Кордони
- •54. Населення
- •55.Міжнародно-правові питання громадянства.
- •56.Режім іноземців.
- •57. Біженці та переміщені особи.
- •60. Статус апатриду.
- •82. Дипломатичний корпус.
- •84. Процедура призначення консула.
- •85. Основні функції дипломат. Представників
- •90. Роль м/н організацій в праві зовн. Зносин.
- •95. Характеристика злочинів за м/н правом.
- •100. Конітінентальній шельф
- •101. Виключна економічна зона
- •102. Відкрите море та морське дно за межами національної юрісдікції
- •103. Район
- •110. Поняття та джерела мижнародного права навколишнього середовища.
- •111. Етапи розвитку міжнародного права
- •112. Міжнародна правосуб’єктність тнк
- •113. Визнання урядів
- •114. Недержавна (міжнародна) територія
- •115. Території із змішаним режимом
- •116. Про міжнародно-правовий статус Шпіцбергена
- •117. Арктика
- •118. Антарктика
- •119. Право міжнародної безпеки
- •120. Види міжнародної безпеки
- •121. Роззброєння і міжнародна безпека
- •123. Джерела мгп
- •124. Відповідальність в космічному праві
- •125. Правовий режим космічного простору
- •126. Заборонені методи ведення війни
- •Органи:
- •5. Африканський союз
- •6. Міжнародна морська організація
- •8. Нато
- •1. Справа про військові та напіввійськові дії в нікарагуа 1986 р.
- •2. Спарава Лаграндів(Німеччини проти сша)
- •3. Справа про храм Преах-Віхеар 1962 р.
- •4. Справа про протоку Корфу
- •6. Справа щодо проекту Габчіково-Надьмарош 1997 р.
- •7. Справа про юрисдикційні імунітети Італії та Німеччини 2012.
- •8. Справа єс Кононов проти Латвії 2010.
49. М/н арбітраж , як засіб мирного розв’язання м/н спорів.
МА – це третейський суд для вирішення спорів між державми, що створений на основі угоди сторін, рішення якого має для них обов’язкову силу. Склад арбітражу (один суддя чи декілька), порядок їх діяльності, а також норми права, що повинні бути застосовані визначаються угодою сторін в спорі, що назив-ся компромісом. МА завжди формується з непарної кількості членів, один з яких – суперарбітр. Загальний акт про мирне вирішення м/н спорів встановив, що якщо сторони не погодяться про інше, то А буде скл-ся з 5 членів. Якщо в компромісі не сказано інше, арбітри застосовують норми, що вказані у ст.38 Статуту М/н Суду ООН. В Гаазі знаходиться і діє Постійна палата третейського суду, її амін-на рада, що скл-ся з міністра інозем. Справ Нідерландів та дипломат. представників стран-учасниць. Види м/н арбітражу: ізольований ар-ж (ар-ж ad hoc) – ств-ся в силу особливої угоди сторін, що спорять, для вирішення конкретного спору, не вдаючись до допомоги м/н інституцій; інституціональний (постійний) ар-ж) –здійснюється постійно діючим арбітр. органом ( між сторонами повинно бути укладена особлива угода, за якою вони наперед зобов’язуються передати спір, що може виникнути, третій (незацікавленой) стороні.
50. Роль та компетенція Міжнар. Суду ООН Це головний судовий орган ООН, що діє на підставі Статуту ООН та Статуту Міжнар. Суду. Це постійно діючий орган. Складається з 15 членів і перебуває в місті Гаага (Нідерланди). Рішення мають юрид. силу, якщо присутньо не мен. 9 членів. Основна функція Суду- розв"язаня спорів між дердавами. Згідно Статуту, на виріш. М/н Суду виносяться всі справи, що передаються йому державами-сторонами в спорі; і всі питання, що спеціально передбачені Статутом ООН чи діючими дог-рами та конвенціями. Також до компетенції Суду віднос-ся виріш. спору щодо тлумачення чи застосування певних договірних положень. В Статуті вказано, що Суд відкрито державам, які є учасниками даного Статуту; умови, на яких Суд буде відкрито для ін. держав, визнач-ся Радою Безпеки ООН. Суд при розв"язанні переданих йому спорів застосовує : 1.- м/н конвенції, як загальні, так і спеціальні; 2.- м/н звичаї; як досвід всезагальної практики, визнаної нормою права 3.- загальні принципи права. 4.- судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих спеціалістів в галузі публічного права.
51.Територія.
У широкому сенсі слова під територією в міжнародному праві розуміються різні простори земної кулі з його сухопутною і водною поверхнею, надрами і повітряними просторами, а також космічний простір і знаходяться в ньому небесні тіла. За основними видами правового режиму вся територія поділяється на: 1 - державна територія; 2 - територія з міжнародним режимом; 3 - територія зі змішаним режимом;
До складу державної території входять суша (вся суша в межах кордонів) і води (внутрішні води і територіальне море) з розташованими під ними надрами (без жодних обмежень по глибині) і лежить над сушею і водами повітряний простір, межі яких визначаються державним кордоном. Відповідно до сучасного міжнародного права, ніхто не має права насильно позбавляти державу належить йому території і відповідно природних ресурсів. Державна територія не може використовуватися іноземними державами, їх юридичними і фізичними особами без згоди територіального суверена. У межах своєї території держава здійснює верховенство. Вищі органи державної влади і управління, що виступають в міжнародних відносинах від імені своєї держави, мають повноваження на розпорядження територією в міжнародних відносинах.
