29. Прин-п сумлінного виконання між-х зобов’язань.

Цьому прин-пу передував пр-п дотримання між-х договорів(pacta sunt servanda), поява і розвиток якого тісно пов’язаний з римським правом, а потім з виникненням і розвитком між-х відносин і МП. Пр-п має довгу історію. Укладення перших між-х договорів обумовило необ-ть їх виконання, бо порушення зобов’язань, що передбачені між. Договорами, призвело б до нестійкості міждерж-х відносин. На Лондонській конференції 1871р. було визнано, що повага договорів є 1 з пр-пів МП. В 20ст. цей пр-п набув нового юрид-го значення-він поширив свою дію і на ін. норми МП. Цей пр-п має велике значення для підтримки між-го миру та безпеки. Зобов-ня за дог-ми повинні виконув-ся добросовісно, тобто чесно і точно. Держава не може ухилятися від викон-ня зобов-нь, що виходять з міжнор.-пр. норм і не може посилатися на положення внутрішнього права, чи на ін. обставини як на причину невиконання чи відмови від виконання своїх зобов-нь. Держава може відмовитися від викон-ня між-пр. зобов’язань, але така відмова повинна здійснюватися лише на основі МП, що відображено у Віденській конвенції про право між-х договорів 1969р. Значення пр-пу в тому, що він є основою МП, тому що без цього пр-пу дійсність МП була б проблематичною. В силу своєї значимості і ролі в системі МП, даний пр-п набув імперативний х-р (jus cogens). 

30.Поняття суб’єкта мп.

Суб’єкти МП-учасники між. відносин, які володіють правами і обов’язками, які виходять з між-го правопорядку. Суб’єкти беруть участь у становленні та підтримці між. правопорядка; в їх виняткову компетенцію входять створення і реалізація норм МП, а також здійснення заходів по притягненню до виконання норм різних форм між-пр. від-ті. В між. відносинах від імені суб’єктів МП виступають представницькі органи чи спеціально уповноважені посадові особи. С. МП в залежності від своєї пр. природи та походження поділ-ся на 2 категорії: первинні і вторинні. Первинні с.-держави, народи і нації, які самос-но беруть участь у між-х від-х і еволюц-ть у напрямку отримання первинної форми власної державності. Первинні с.-самостійні і самоврядувальні утворення, які самим фактом свого існування стають носіями між. прав і обов’язків. Вторинні суб’єкти МП-утворення, джерелом правосуб’єктності яких, є угоди чи ін. домовленості первинних суб’єктів МП, в першу чергу держав. Вторинні суб’єкти МП-в основному неурядові орг-ції. Всі вони діють в межах компетенції, що передбачена відповідними статутними документами-статутами тощо. Правосуб’єктність має конститутивний х-р і може перерватися(змінитися) одночасно з припиненням чи зміною статутного документа.

31.Заг. хар-ка суб’єктів МП.

Суб’єкти МП-учасники між. відносин, які володіють правами і обов’язками, які виходять з між-го правопорядку. Суб’єкти беруть участь у становленні та підтримці між. правопорядка; в їх виняткову компетенцію входять створення і реалізація норм МП, а також здійснення заходів по притягненню до виконання норм різних форм між-пр. від-ті. В між. відносинах від імені суб’єктів МП виступають представницькі органи чи спеціально уповноважені посадові особи. С. МП в залежності від своєї пр. природи та походження поділ-ся на 2 категорії: первинні і вторинні. Первинні с.-держави, народи і нації, які самос-но беруть участь у між-х від-х і еволюц-ть у напрямку отримання первинної форми власної державності. Первинні с.-самостійні і самоврядувальні утворення, які самим фактом свого існування стають носіями між. прав і обов’язків. Вторинні суб’єкти МП-утворення, джерелом правосуб’єктності яких, є угоди чи ін. домовленості первинних суб’єктів МП, в першу чергу держав. Вторинні суб’єкти МП-в основному неурядові орг-ції. Всі вони діють в межах компетенції, що передбачена відповідними статутними документами-статутами тощо. Правосуб’єктність має конститутивний х-р і може перерватися(змінитися) одночасно з припиненням чи зміною статутного документа.