- •2.Співвідношення м/н публічного і м/н приватного права
- •19. Роль та місце прин-пів в системі мп.
- •26. Прин-п загальної поваги прав і основних свобод людини.
- •27. Прин-п самовизначення народів і націй.
- •29. Прин-п сумлінного виконання між-х зобов’язань.
- •30.Поняття суб’єкта мп.
- •32.Держава як головний суб’єкт мп.
- •33. Міжнародна правосуб’єктність міжнарод-х орг-цій.
- •34. Нації і народи, що борються за незалежність, як суб’єкти мп.
- •35.Особливі види суб’єктів мп.
- •36.Міжнародна првосуб’єктність індивідів.
- •37 . Інститут визнання у м.П.
- •38. Зміст та визначення правонаступництва держав
- •39.Міжнародно-правова відповідальність
- •40. Види и форми міжнародно-правової відповідальності
- •41. Основні ознаки міжнародно-правової відповідальності.
- •42. Обставини, що звільняють від міжнародної відповідальності.
- •43. Відповідальність за міжнародні злочини
- •44. Визначення та основні характеристики міжнародного спору
- •45. Способи мирного розв'язання міжнародніх спорів.
- •47. Посередництво як засіб мирного розв'язання міжнародніх спорів.
- •48. Узгоджувальна комісія.
- •49. М/н арбітраж , як засіб мирного розв’язання м/н спорів.
- •51.Територія.
- •52. Кордони
- •54. Населення
- •55.Міжнародно-правові питання громадянства.
- •56.Режім іноземців.
- •57. Біженці та переміщені особи.
- •60. Статус апатриду.
- •82. Дипломатичний корпус.
- •84. Процедура призначення консула.
- •85. Основні функції дипломат. Представників
- •90. Роль м/н організацій в праві зовн. Зносин.
- •95. Характеристика злочинів за м/н правом.
- •100. Конітінентальній шельф
- •101. Виключна економічна зона
- •102. Відкрите море та морське дно за межами національної юрісдікції
- •103. Район
- •110. Поняття та джерела мижнародного права навколишнього середовища.
- •111. Етапи розвитку міжнародного права
- •112. Міжнародна правосуб’єктність тнк
- •113. Визнання урядів
- •114. Недержавна (міжнародна) територія
- •115. Території із змішаним режимом
- •116. Про міжнародно-правовий статус Шпіцбергена
- •117. Арктика
- •118. Антарктика
- •119. Право міжнародної безпеки
- •120. Види міжнародної безпеки
- •121. Роззброєння і міжнародна безпека
- •123. Джерела мгп
- •124. Відповідальність в космічному праві
- •125. Правовий режим космічного простору
- •126. Заборонені методи ведення війни
- •Органи:
- •5. Африканський союз
- •6. Міжнародна морська організація
- •8. Нато
- •1. Справа про військові та напіввійськові дії в нікарагуа 1986 р.
- •2. Спарава Лаграндів(Німеччини проти сша)
- •3. Справа про храм Преах-Віхеар 1962 р.
- •4. Справа про протоку Корфу
- •6. Справа щодо проекту Габчіково-Надьмарош 1997 р.
- •7. Справа про юрисдикційні імунітети Італії та Німеччини 2012.
- •8. Справа єс Кононов проти Латвії 2010.
8. Нато
Організація Північноатлантичного договору (ОПАД) — міжнародна політично-військова організація, створена 4 квітня 1949. Сьогодні 28 держав є членами НАТО. Головним принципом організації є система колективної оборони, тобто спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на атаку з боку зовнішньої сторони. НАТО народилася як результат нездатності ООН того часу забезпечити мир у світі, тоді, коли СРСР ветував багато постанов Ради безпеки цієї організації. Для легітимізації нової організації скористалися 51-м пунктом Статуту ООН, у частині 5 у рамках легітимного колективного захисту.
НАТО є військово-політичним блоком 28 держав, що володіє всією необхідною інфраструктурою і системою органів з її управління. Це сотні комітетів, груп, служб, управлінь чи підрозділів планування, військових і цивільних (транспортних, медичних і т. д.) і навіть навчальних Центрів з підготовки та перепідготовки фахівців. НАТО — міжурядова організація, члени якої виділяють кошти та ресурси, необхідні для повсякденного функціонування її згідно з Договором: проведення зустрічей, підготовка та прийняття рішень, реалізація інших завдань в рамках спільних інтересів всіх членів альянсу. Основна частина військових сил та військової інфраструктури належить державам-членам НАТО, залишається під їх безпосереднім управлінням і національним командуванням до тих пір, поки не виникне необхідність в їх виділенні цілком (або частково) для вирішення певних військових завдань під загальним НАТОвським командуванням. Фінансування навчання і складу національних контингентів здійснюється за рахунок бюджету відповідних держав. Вони ж несуть всі витрати з утримання своїх представництв при НАТО, виплачують платню офіцерам, прикомандированим до штаб-квартири альянсу. Платня цивільних службовців виплачується з бюджету НАТО. Всі програми НАТО фінансуються спільно тими державами, які в них беруть участь.
9. Співдружність Незалежних Держав, СНД — регіональна міжнародна організація, до якої входять більшість пострадянських країн.
СНД засновано на засадах суверенної рівності всіх його членів, тому всі держави-члени є самостійними суб'єктами міжнародного права. Співдружність не є державою і не володіє наднаціональними повноваженнями.
Основні цілі організації:
Співпраця в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній, культурній та інших галузях;
Всебічний розвиток держав-членів в рамках єдиного економічного простору, міждержавної кооперації та інтеграції;
Забезпечення прав і свобод людини;
Співпраця в забезпеченні міжнародного миру і безпеки, досягнення загального і повного роззброєння;
Взаємна правова допомога;
Мирне вирішення суперечок і конфліктів між державами організації
Головним органом СНД є Рада голів держав-учасниць, що обговорює і вирішує принципові питання пов'язані з діяльністю держав-учасниць, які стосуються їхніх спільних інтересів, а також розглядає будь-які питання, в яких зацікавлені окремі держави-члени Співдружності, враховуючи інтереси решти учасниць.
Рада голів урядів Співдружності координує співробітництво органів виконавчої влади в економічній, соціальній та інших сферах спільних інтересів.
Міжпарламентська Асамблея СНД була заснована як консультативний орган для підготовки проектів законодавчих документів, що становлять взаємний інтерес.
