
- •2.Співвідношення м/н публічного і м/н приватного права
- •19. Роль та місце прин-пів в системі мп.
- •26. Прин-п загальної поваги прав і основних свобод людини.
- •27. Прин-п самовизначення народів і націй.
- •29. Прин-п сумлінного виконання між-х зобов’язань.
- •30.Поняття суб’єкта мп.
- •32.Держава як головний суб’єкт мп.
- •33. Міжнародна правосуб’єктність міжнарод-х орг-цій.
- •34. Нації і народи, що борються за незалежність, як суб’єкти мп.
- •35.Особливі види суб’єктів мп.
- •36.Міжнародна првосуб’єктність індивідів.
- •37 . Інститут визнання у м.П.
- •38. Зміст та визначення правонаступництва держав
- •39.Міжнародно-правова відповідальність
- •40. Види и форми міжнародно-правової відповідальності
- •41. Основні ознаки міжнародно-правової відповідальності.
- •42. Обставини, що звільняють від міжнародної відповідальності.
- •43. Відповідальність за міжнародні злочини
- •44. Визначення та основні характеристики міжнародного спору
- •45. Способи мирного розв'язання міжнародніх спорів.
- •47. Посередництво як засіб мирного розв'язання міжнародніх спорів.
- •48. Узгоджувальна комісія.
- •49. М/н арбітраж , як засіб мирного розв’язання м/н спорів.
- •51.Територія.
- •52. Кордони
- •54. Населення
- •55.Міжнародно-правові питання громадянства.
- •56.Режім іноземців.
- •57. Біженці та переміщені особи.
- •60. Статус апатриду.
- •82. Дипломатичний корпус.
- •84. Процедура призначення консула.
- •85. Основні функції дипломат. Представників
- •90. Роль м/н організацій в праві зовн. Зносин.
- •95. Характеристика злочинів за м/н правом.
- •100. Конітінентальній шельф
- •101. Виключна економічна зона
- •102. Відкрите море та морське дно за межами національної юрісдікції
- •103. Район
- •110. Поняття та джерела мижнародного права навколишнього середовища.
- •111. Етапи розвитку міжнародного права
- •112. Міжнародна правосуб’єктність тнк
- •113. Визнання урядів
- •114. Недержавна (міжнародна) територія
- •115. Території із змішаним режимом
- •116. Про міжнародно-правовий статус Шпіцбергена
- •117. Арктика
- •118. Антарктика
- •119. Право міжнародної безпеки
- •120. Види міжнародної безпеки
- •121. Роззброєння і міжнародна безпека
- •123. Джерела мгп
- •124. Відповідальність в космічному праві
- •125. Правовий режим космічного простору
- •126. Заборонені методи ведення війни
- •Органи:
- •5. Африканський союз
- •6. Міжнародна морська організація
- •8. Нато
- •1. Справа про військові та напіввійськові дії в нікарагуа 1986 р.
- •2. Спарава Лаграндів(Німеччини проти сша)
- •3. Справа про храм Преах-Віхеар 1962 р.
- •4. Справа про протоку Корфу
- •6. Справа щодо проекту Габчіково-Надьмарош 1997 р.
- •7. Справа про юрисдикційні імунітети Італії та Німеччини 2012.
- •8. Справа єс Кононов проти Латвії 2010.
26. Прин-п загальної поваги прав і основних свобод людини.
Закріплен в Статуті ООН. Таким чином був визнананий нерозр-ний зв’язок між підтримкою і збереженням міжн-го миру і безпеки і додержання осн. Прав і свобод людини. В Статуті ООН закріплені основні значення гідності і цінності людської особистості, рівність народів, рівність чоловіків і жінок, недопустимість дескримінації за ознаками раси, статі, мови, релігії. У Заг. дек-ії прав людини 1948р., Міжнародному пакті про екон-ні, соц-ні, кул-ні права, Між-му пакті про громод-кі та політичні права 1966р. перер-ся основні права і свободи людини, які держави зобов’язалися надати всім особам, що знаходяться під їх юрисдикцією, шляхом прийняття відп-х закон-х і ін. заходів. Згідно цих документів, держави зобов’язалися боротися з грубими та масовими порушеннями прав людини, боротися з расовою дискримінацією, захищати інтереси індивідів від зловживання з боку органів держави чи окремих осіб чи орг-цій, гарант-ти окремі категорії прав людини (тру-ві, сімейні, свободу інф-ції, свободу асоціацій, права нац. меншості, мігрантів, біженців). Прин-п є найбілбш нормативно забезпечений. Втілює такі права і обов-ки держави: повага прав і свобод людини незалежно від статі, мови, раси, реліг-х сподівань; ефек-ний розвиток гром-х, політич-х прав людини; обов-к поважати права нац-х меншин, обов-к гарантувати ефек-ні засоби захисту у разі порушення права. Існує Комісія по правам людини, Європ-кий Суд з прав людини, Міжамериканськмй суд з прав людини.
27. Прин-п самовизначення народів і націй.
Етапи розвитку прин-пу:1.проголош-ня пр-пу націон-ті(кінець І Св. Війни);2. Визнання пр-пу самовизначення(після І Св.Війни); 3. Прогол-ня в Статуті ООН пр-п самовиз-ня і рівноправ’я народів; 4. Пр-п рівноправ’я народів, право народів розпоряд-ся власною долею (Заключний Акт НБСЄ 1975р.) У 1966р. ООН прийняла Міжнр. пакт про права людини, де закріплен цей пр-п. Вільно народи встановлюють політ. Статус і вільно забез-ють свій екон., соц., кул-ний розвиток. Закріплен в Деклатації про пр-пи 1970р. В ній містяться обмежувальні положення:1. Кожна держава повинна поважати і дотримуватись прав людини і осн. Свобод. 2. Надається перелік способів здійснення права на самовизначення(створення суверенної і незалежної держави, вільне приєднання до незалежної держави тощо); 3. Не дозволяється розбиття держав, порушення тер-ої цілісності, політ. Єдності держави, якщо держава існує на недискримінаційній основі. Кожна держава має право дійс-ти на власний розсуд свій пол-ний, екон., соц., кул-ний розвиток; право розпоряджатися власними природ-ми ресурсами; право просити і отримувати підтримку тощо. Цей пр-п реал-ся у системі з іншими пр-ми, особливо з пр-пом дотримання прав людини.
28. Пр-п міжнародного співр-ва.
закріплен в Статуті ООН обов-к співроб-ти у цілях підтримки між-го миру та безпеки, вирішення між-х проблем екон-го, соц-го, кул-го і гум-го хар-ру. ГА ООН орг-вує дослідження і робить рекомендації на меті сприяння між-му співроб-ву в політ., екон., соц., кул-ній сферах, у галузі освіти, охорони здоров’я, охорони прав і свобод людини, для прогрес-го розвитку МП, його кодифікації. Співр-во відб-ся незалежно від політ., екон.. соц., розбіжностей систем для сприяння екон. стабільності та прогресу, заг. добробуту народів, між. Спів-ву. Держави повинні спів-ти для стимул-ня росту у всьому світі, особливо в країнах, що розвив-ся. Пр-п співроб-ва між державами міститься у Зак. Акті НБСЄ згідно з яким держави-учасниці зобов-лись розвивати своє співр-во один з одним, так і з усіма державами, у всіх галузях згідно з пр-пами і цілями Статуту ООН, удосконалювати таке співр-во. Заключний акт конкретизує Декларацію 1970р. і закликає до ознайомлення з прогресом і досягненнями країн у екон., соц., кул., політ. Сферах. Кожна з галузей співр-ва конкрктиз-ся і детал-ся за видами і напрямками співр-ва, методами і формами його здійснення. Пр-п спів-ва необхідно розглядати у контексті з прин-пом держ-го сув-та, за яким кожна держава вільна у виборі форм своїх взаємовідносин з ін. державами.