- •2.Співвідношення м/н публічного і м/н приватного права
- •19. Роль та місце прин-пів в системі мп.
- •26. Прин-п загальної поваги прав і основних свобод людини.
- •27. Прин-п самовизначення народів і націй.
- •29. Прин-п сумлінного виконання між-х зобов’язань.
- •30.Поняття суб’єкта мп.
- •32.Держава як головний суб’єкт мп.
- •33. Міжнародна правосуб’єктність міжнарод-х орг-цій.
- •34. Нації і народи, що борються за незалежність, як суб’єкти мп.
- •35.Особливі види суб’єктів мп.
- •36.Міжнародна првосуб’єктність індивідів.
- •37 . Інститут визнання у м.П.
- •38. Зміст та визначення правонаступництва держав
- •39.Міжнародно-правова відповідальність
- •40. Види и форми міжнародно-правової відповідальності
- •41. Основні ознаки міжнародно-правової відповідальності.
- •42. Обставини, що звільняють від міжнародної відповідальності.
- •43. Відповідальність за міжнародні злочини
- •44. Визначення та основні характеристики міжнародного спору
- •45. Способи мирного розв'язання міжнародніх спорів.
- •47. Посередництво як засіб мирного розв'язання міжнародніх спорів.
- •48. Узгоджувальна комісія.
- •49. М/н арбітраж , як засіб мирного розв’язання м/н спорів.
- •51.Територія.
- •52. Кордони
- •54. Населення
- •55.Міжнародно-правові питання громадянства.
- •56.Режім іноземців.
- •57. Біженці та переміщені особи.
- •60. Статус апатриду.
- •82. Дипломатичний корпус.
- •84. Процедура призначення консула.
- •85. Основні функції дипломат. Представників
- •90. Роль м/н організацій в праві зовн. Зносин.
- •95. Характеристика злочинів за м/н правом.
- •100. Конітінентальній шельф
- •101. Виключна економічна зона
- •102. Відкрите море та морське дно за межами національної юрісдікції
- •103. Район
- •110. Поняття та джерела мижнародного права навколишнього середовища.
- •111. Етапи розвитку міжнародного права
- •112. Міжнародна правосуб’єктність тнк
- •113. Визнання урядів
- •114. Недержавна (міжнародна) територія
- •115. Території із змішаним режимом
- •116. Про міжнародно-правовий статус Шпіцбергена
- •117. Арктика
- •118. Антарктика
- •119. Право міжнародної безпеки
- •120. Види міжнародної безпеки
- •121. Роззброєння і міжнародна безпека
- •123. Джерела мгп
- •124. Відповідальність в космічному праві
- •125. Правовий режим космічного простору
- •126. Заборонені методи ведення війни
- •Органи:
- •5. Африканський союз
- •6. Міжнародна морська організація
- •8. Нато
- •1. Справа про військові та напіввійськові дії в нікарагуа 1986 р.
- •2. Спарава Лаграндів(Німеччини проти сша)
- •3. Справа про храм Преах-Віхеар 1962 р.
- •4. Справа про протоку Корфу
- •6. Справа щодо проекту Габчіково-Надьмарош 1997 р.
- •7. Справа про юрисдикційні імунітети Італії та Німеччини 2012.
- •8. Справа єс Кононов проти Латвії 2010.
44. Визначення та основні характеристики міжнародного спору
Право мирного вирішення міжнародних суперечок - галузь міжнародного права, принципи і норми якої визначають порядок врегулювання спорів між суб'єктами міжнародного права мирними засобами
Міжнародний спір характеризується наявністю виявлених і сформульованих розбіжностей держав щодо предмета спору. При цьому держави свої претензії один до одного обгрунтовують законними інтересами і нормами міжнародного права. Не можна визнати наявність міжнародного спору, якщо одна держава висуває претензії до іншого, яке не приймає їх або погоджується з претензіями частково. Міжнародний Суд ООН відзначав, що «односторонні претензії не утворюють спору». Для будь-якого міжнародного спору характерна наявність розбіжностей з питання факту або норми права, конфлікту юридичних поглядів чи інтересів між двома суб'єктами міжнародного права. Статут ООН вказує на те, що ситуації і спори можуть бути двох видів: 1) загрозливими міжнародному миру і без-пеки; 2) не несучими такої загрози. Існування міжнародного спору зобов'язує Держави вирішувати цей спір. Відповідно до сучасного міжнародного права, держави зобов'язані вирішувати свої суперечки мирними засобами.
45. Способи мирного розв'язання міжнародніх спорів.
Мирні засоби вирішення міжнародних суперечок за Статутом ООН У Статуті ООН виділені наступні види міжнародних спорів: спори, продовження яких могло б загрожувати підтримці міжнародного миру і безпеки; будь-які спори); суперечки юридичного характеру, місцеві спори. У Статуті ООН міститься також положення про ситуацію, яка може призвести до міжнародного тертя або викликати спір (ст. 34). До передачі будь-якого спору в Раду Безпеки згідно зі ст. 33 Статуту ООН сторони, залучені до нього, повинні насамперед намагатися вирішити суперечку шляхом переговорів, об-прямування, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або угод чи іншими мирними засобами.
Загальні правила створення міжнародних арбітражів і арбітражні процедури встановлені в Гаазької конвенції про мирне вирішення міжнародних спорів 1907 і в документах Генеральної Асамблеї ООН - Загальному акті про мирне вирішення міжнародних спорів 1949 р. і Зразкових правилах арбітражного процесу 1958 р. За загальним правилом міжнародні арбітражі для розгляду конкретного спору формуються з непарного числа членів (зазвичай трьох або п'яти). Кожна що сперечається сторона призначає свого арбітра або арбітрів, які в свою чергу обирають з нейтральних осіб суперарбітра.
Найбільш відомими міжнародними судовими установами є Міжнародний Суд ООН (; Європейський Суд з прав людини, Суд Європейського Союзу; Міжнародний трибунал з морського права.
46 . Переговори як засіб мирного розв’язання міжнародних спорів Переговори є ефективним універсальним засобом врегулювання відносин між державами. Дуже важливу роль відіграють переговори у підтримці дружніх відносин між державами і запобігання конфліктних ситуацій і між-народних спорів. Разом з тим переговори виступають і як дієвий засіб вирішення спорів. Пояснюється це простотою, гнучкістю і зручністю даного засобу, що робить його дуже поширеним. Дана обставина зумовило той факт, що переговори стоять на першому місці в переліку мирних засобів вирішення спорів ст. 33 Статуту ООН.
При безпосередніх переговорах відбувається, як правило, двостороннє обговорення спірних питань. При цьому зазвичай виключається будь-який тиск і втручання з боку третіх держав або міжнародних організацій. Під час переговорів встановлюються особисті контакти між сторона мі, що також сприяє позитивному вирішенню проблем, що є предметом переговорів.
Останнім часом все більшого поширення набуває така форма переговорів, як консультації. У ряді двусторонних і багатосторонніх угод консультації передбачені як обов'язковий засіб усунення розбіжностей (Генеральна угода з тарифів і торгівлю 1947 р.; Договір про принципи діяльності держав з використання і дослідженню космічного простору, включаючи Місяць і інші небесні тіла, 1967 р.; Договір про заборону розміщення на дні морів і океанів і в його надрах ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення 1971 року; Конвенція ООН з морського права 1982 р.; Угода про політичні кон-сультації між Бразилією і США 1976; Хартія про особливе партнерство між Україною і НАТО 1997 р. та ін). У документах ОБСЄ підкреслюється, що оновлена структура організації зберігає традиційну роль, що відводиться в її функціонування механізмам консультацій і переговорів між державами-членами.