1.2.2 Пристрілювання із спостереженням за знаками розривів

Коректури дальності й напрямку визначають за допомогою ЕОМ (МК), ПРК, ПУВ або розрахунком.

Пристрілювання починають поодинокими пострілами основної гармати на вирахованих установках.

Якщо після першого розриву виміряне тільки бокове відхилення розриву, виводять розрив на лінію спостереження, приймаючи відхилення за дальністю рівним нулю.

Отримавши знак, приймають розрив перельотним (недольотним) по лінії спостереження на величину першої вилки, яка дорівнює 200 м, вводять коректури з урахуван­ням виміряного відхилення розриву в напрямку і призна­чають наступний постріл. Залежно від відхилення роз­риву від цілі в дальності величина першої вилки може бу­ти зменшена або збільшена.

Таким чином діють до отримання розриву протилежного знаку.

Після чого вводять коректури, приймаючи відхилення розриву по лінії спостереження вдвічі меншим від прийнятого попереднього відхилення, якщо потрібно, продовжують пристрілювання.

До стрільби на ураження переходять після введення коректури на прийняте відхилення розривів по лінії спостереження, яке дорівнює:

50 м – для стрільби по цілях глибиною менше 100 м;

100 м – для стрільби по цілях глибиною 100 м та більше.

До стрільби на ураження переходять також, якщо під час пристрілювання було визначене влучення в ціль. При влученні в групову ціль переходять до стрільби на ураження після введення коректури з урахуванням виміряного відхилення розривів у напрямку та з окомірною оцінкою відхилення розриву за дальністю від центру цілі, а якщо розрив снаряда відбувся поблизу дальньої чи ближньої її межі, приймаючи розрив відповідно перельотним або недольотним на величину, яка дорівнює 1/2 гли­бини цілі.

Якщо поправка на зміщення є меншою, ніж 5-00 і визначення коректур за допомогою ЕОМ (МК), ПРК, ПУВ неможливо, то їх визначають розрахунком.

Якщо після першого пострілу виміряне тільки бокове відхилення розриву, то виводять розрив на лінію спостереження, використовуючи коефіцієнт віддалення К_в.

Отримавши знак розриву, змінюють приціл у бік цілі відповідно до величини першої вилки , вводять коректуру напрямку на виміряне бокове відхилення, а для утримання розриву на лінії спостереження використовують крок кутоміра К_к.

Так діють до отримання розриву з протилежним зна­ком, після чого половинять вилку і, якщо потрібно, продовжують пристрілювання.

До стрільби на ураження переходять:

на середині вилки, що дорівнює 100 м, – якщо глибина цілі менше 100 м;

на середині вилки, що дорівнює 200 м, – якщо глибина цілі 100 м і більше.

При стрільби по цілях, розташованих в безпосередній близькості від своїх військ, розриви наближають до цілі з боку противника стрибками величиною 100...200 м до отримання вилки (протилежного знаку) або влучення в ціль після чого, у разі необхідності, першу вилку (200 м) половинять або вводять коректуру і переходять до стрільби на ураження. При наближенні розриву до цілі ве­личина стрибка може бути зменшена.

Якщо на початку пристрілювання розрив відбувся між ціллю і своїми військами, пристрілювання здійснюють за загальними правилами.

3. Стрільба на поразку. Коректування вогню.

Для ураження спостережних цілей вид снаряда, тип підривника та його установку призначають, керуючись правилами ураження аналогічних неспостережних цілей.

Живу силу і неброньовані цілі, розташовані відкрито або в окопах (траншеях) без перекриття, крім того, уражають стрільбою на рикошетах або снарядами з дистанційним підривником, а відкрито розташовану живу силу – снарядами з дистанційною трубкою.

Окремі броньовані цілі (танки, БМП, БТР, уста­новки ПТКР, протитанкові гармати й інші цілі), окремі вогневі засоби в деревоземляних спорудженнях або спорудженнях із складальних конструк­цій знищують високоточними боєприпасами або стрільбою прямою наводкою. За неможливості цього та для ураження інших окремих цілей застосовують снаряди з радіопідривником або ударним підривником з установкою на фугасну або осколкову дію залежно від характеру цілі. Стрільбу ведуть батареєю (взводом) серіями швидкого вогню 2...4 снаряди на гармату на одній установці прицілу і віялом зосередженим до виконання вогневого завдання. У проміжках між серіями швидкого вогню оцінюють стан цілі, ви­значають і вводять коректури.

Групові цілі залежно від їх характеру, важли­вості та обставин подавляють або знищують вогнем дивізі­ону або батареї; спосіб обстрілу цілі призначають, виходячи з її реальних розмірів, які не повинні перевищувати максимальних . Віяло призначають за шириною цілі. Стрільбу на ураження ведуть одним або декількома вог­невими нальотами до виконання вогневого завдання.

Групові цілі глибиною менше 100 м уражають вогнем дивізіону (батареї, взводу) серіями швидкого вогню. Стрільбу ведуть на одній установці прицілу і одній установці кутоміра до виконання вогневого завдання.

Групові цілі глибиною 100 м та більше уражають одним або декількома вогневими нальотами до виконання вогневого завдання.

Дивізіон веде вогонь батареями внакладку, батареями шкалою або з розподілом ділянок цілі між батареями , а батарея – як при самостійній стрільбі по неспостережних цілях (3 установки прицілу,1-2 установки кутоміра)

При стрільбі касетними снарядами і снарядами з дистанційним підривником (трубкою), а також при ураженні високоманеврових цілей дивізіон веде вогонь батареями шкалою. Батарея у складі дивізіону і при самостійній стрільбі у цих випадках веде вогонь на одній установці прицілу і одній установці кутоміра.

Дивізіон веде вогонь батареями шкалою на одній установці кутоміра під час ураження високоманеврових цілей, а також під час стрільби касетними снарядами і снарядами з дистанційним підривником (трубкою).

Укриту живу силу та вогневі засоби, розташовані у взводних опорних пунктах (на взводних оборонних пози­ціях), уражають у період артилерійської підготовки од­ним або декількома вогневими нальотами, між якими може вестись вогневе спостереження.

До стрільби залучають не менше дивізіону (двох батарей). Витрата снарядів визначається так само, як і по неспостережних цілях. Стрільбу ведуть до витрати призначеної кількості снарядів батареями внаклад­ку або з розподілом ділянок цілі (явно виражених груп цілей) між батареями. В останньому випадку загальна витрата снарядів на ціль розподіляється між батареями в рівних долях, призначається спосіб обстрілу відповідно до розмірів ділянок цілі (груп цілей) та здійснюється ко­ректування вогню кожної батареї.

Танки, БМП, БТР, установки ПТКР, протитанкові гармати та інші важливі вогневі засоби у складі взводних опорних пунктів (на взводних оборонних позиціях), як правило, знищують високоточними боєприпасами або стрільбою прямою наводкою.

Під час бою в глибині, укриту живу силу та вогневі засоби в опорних пунктах (на оборонних позиціях), які є об’єктами атаки, уражають, керуючись правилами ведення ПЗВ на одному рубежі.

Під час стрільби на ураження між серіями швидкого вогню або вогневими нальотами оцінюють стан цілі, визначають і вводять коректури.

Якщо під час пристрілювання окрема або групова ціль стала неспостережною (пристрілювання не закінчено), то її уражають, призначаючи спосіб обстрілу і витрату снарядів, яка передбачена для ураження неспостережної цілі аналогічного характеру.

Якщо ціль стала неспостережна після пристрілювання або під час стрільби на ураження, то спосіб обстрілу не мі­няють, а витрату снарядів призначають як по неспостережній цілі, зменшивши її на 1/4 норми, без урахування раніше витрачених снарядів. Якщо в ході пристрілювання снарядами з дистанційним підривником ціль стала неспостережною, стрільбу на ураження продов­жують осколково-фугасними снарядами, спосіб обстрілу цілі призначають як по неспостережній цілі з реальними розмірами.

Коректування вогню під час стрільби на ураження

Під час ураження спостережних цілей визначають і вводять коректури дальності, напрямку, віяла, висоти розривів та стрибка прицілу (величини шкали).

Коректування вогню під час стрільби на ураження проводять за результатами окомірної оцінки відхилення центру групи розривів від цілі (центру групової цілі), із спостереженням за знаками розривів, а за сприятливих умов – за допомогою далекоміра.

Під час самостійної стрільби батареєю та під час ведення зосередженого вогню дивізіоном з розподілом ділянок цілі (груп цілей) між батареями коректування вогню проводять командири батарей за залпом батареї.

Коректури дальності і напрямку визначають за допомогою ЕОМ (МК), ПРК, ПУВ, а при поправці на зміщення менше 5-00 – і розрахунком з використанням К_в і К_к. Для коректування вогню за результатами окомірної оцінки відхилення центру групи розривів від цілі (центру групової цілі) коректури дальності та напрямку визначають так само, як при пристрілюванні за допомо­гою далекоміра.

Якщо оцінити відхилення центру групи розривів від цілі (центру групової цілі) неможливо або важко, то коректування вогню проводять із спостереженням за знаками розривів.

Для коректування вогню із спостереженням за знаками розривів відхилення центру групи розривів за дальністю від цілі (центру групової цілі) по лінії спостереження приймають рівними:

при глибині цілі менше 100 м – 50 м, якщо отримані всі перельоти або недольоти, і 25 м, коли отримана накриваюча група з перевагою перельотів або недольотів;

якщо глибина цілі 100 м і більше – глибині цілі, якщо отримані всі перельоти (недольоти), та 2/3 глибини цілі, якщо отри­мана перевага перельотів (недольотів) відносно дальньої (ближньої) межі цілі;

1/2 глибини цілі, якщо отримано приблизно однакову кількість перельотів і недольотів відносно дальньої (ближньої) межі цілі.

Віяло розривів коректують шляхом з’єднання або роз’єднання вогню при поправці на зміщення менше 5-00 у тих випадках, коли частина розривів (1/3 і більше) виходять за межі фронту цілі більше, ніж на 25 м при ураженні укритих, і більше, ніж на 50 м – при ураженні відкритих цілей, або коли обстрілюється менше, ніж 2/3 фронту цілі.

Якщо при цьому центр віяла зміщений відносно центру цілі, вводять єдину для дивізіону (батареї) коректуру для сполучення центра віяла з центром цілі.

Стрибок прицілу (величину шкали) виправляють у тих випадках, коли обстрілюється не вся глибина цілі або ко­ли більша частина розривів виходить одночасно за даль­ню та ближню межі цілі.

Для коректування стрільби на ураження снарядами з радіопідривником та стрільби на рикошетах, спостереження знаків повітряних розривів (під час стрільби на рикошетах – повітряних і наземних розривів) та місць падіння осколків використовують на однакових засадах.

Під час стрільби на рикошетах стежать за тим, щоб кількість повітряних розривів було не менше половини; в інших випадках – від стрільби на рикошетах відмовляють­ся та переходять до стрільби на ураження при установці підривника на осколкову дію.

Під час стрільби снарядами з дистанційним підривником коректури дальності, напрямку, віяла розривів визначають за загальними правилами; коректуру дальності супроводжують зміною установки підривника.

Перевищення розривів снарядів з дистанційним підривником над ціллю коректують зміною установки рівня так само, як і під час пристрілювання цілі.