1.2 Поняття про пристрілювання цілі. Пристрілювання із спостереженням за знаками розривів. Стільба на поразку

1.2.1 Пристрілювання цілі

Пристрілювання ведуть за виміряними відхиленнями або із спостереженням за знаками розривів.

За виміряними відхиленнями пристрілювання ведуть за допомогою далекоміра, спряженого спостереження, секундоміра, радіолокаційної станції, підрозділу звукової розвідки і вертольота.

Пристрілювання із спостереженням за знаками розривів застосовують, коли пристрілювання за виміряними відхиленнями за допомогою далекоміра або спряженого спостереження уск­ладнене (туман, дощ, сніг та т.ін.), а за допомогою інших технічних засобів неможливе.

У разі необхідності дозволяється під час пристрілювання переходити від одного способу пристрілювання до іншого.

Для пристрілювання призначають той же вид стрільби, снаряд, тип підривника, номер та партію зарядів, що і для стрільби на ураження.

Дозволяється пристрілювання димовими або снарядами з іншим типом підривника, якщо табличні поправки на відхилення умов стрільби для цих снарядів та снарядів, призначених для стрільби на ураження, однако­ві. У цих випадках, переходячи до стрільби на ураження, установку прицілу знаходять за пристріляною дальністю у Таблицях стрільби снарядами, призначеними для стріль­би на ураження.

Пристрілювання зарядами іншої партії дозволяється в умовах, коли визначено сумарне відхилення початкової швидкості снарядів для партій зарядів. Переходячи до стрільби на ураження, виправляють пристріляну установку прицілу на різнобій партій зарядів.

Пристрілювання забезпечують надійним та безперервним спостереженням розривів, для чого:

визначають (оцінюють) відхилення розривів від цілі за дальністю в метрах (знаки розривів), а за напрямком – в поділках кутоміра;

оцінюють категорії розривів (повітряний, наземний) під час рикошетної стрільби;

оцінюють категорії розривів (повітряний, наземний, “клювок”) і вимірюють кут місця розривів у повітрі від горизонту спостережного пункту (вертикальний кут між повітряним розривом і ціллю) під час стрільби снарядами з дистанційним підривником (трубкою).

Місце розриву визначають у момент його появи за спалахом та хмаркою розриву, за місцем падіння осколків або по вирві. Дослідити хмарку розриву й дати оцінку його знаку можна лише під час бокового відносно лінії спостереження вітру.

Перший розрив спостерігають неозброєним оком або за допомогою приладу з найбільшим полем зору; для чого спочатку помічають місце, де відбувся розрив, а потім виміряють його відхилення від цілі.

Якщо перший розрив не помічено, здійснюють наступний постріл на цих же або на змінених установах з метою отримати розрив на спостережній ділянці місцевості.

Для полегшення виявлення перших розривів пристрілювання снарядами з дистанційним підривником дозволя­ється починати за табличною установкою дистанційного підривника та установкою рівня, збільшеною на 10...20 по­ділок, снарядами з радіопідривником або димовими сна­рядами.

Під час пристрілювання цілі, яка спостерігається, командир підрозділу, який виконує вогневе завдання, зобов'язаний особисто спостерігати та оцінювати відхилення розривів від цілі та за необхідності продовжувати пристрілювання за результатами цих спостережень.

Відхилення розривів від цілі (центру групової цілі) за дальністю в метрах визначають за допомогою приладів.

Якщо не можна визначити відхилення розривів від цілі за дальністю в метрах, їх місцеположення відносно цілі оцінюють як переліт або недоліт; переліт позначають знаком “+” (плюс), а недоліт знаком “–” (мінус).

Під час стрільби на рикошетах і стрільби снарядами з радіопідривником відхилення розривів від цілі за дальністю (знаки розривів) і напрямку визначають однаково, спостерігаючи наземні, повітряні розриви або за місцем падіння осколків.

Бокові відхилення розривів виміряють у поділках кутоміра від цілі (центру групової цілі).

Кут місця повітряного розриву (вертикальний кут між повітряним розривом і ціллю) в поділках кутоміра виміряють від горизонту КСП (одного із пунктів спряженого спостереження) за допомогою квантового далекоміра (бусолі), у виключних випадках – бінокля.

Коректури дальності й напрямку визначають за допомогою ЕОМ (МК), за їх відсутності – за допомогою приладів, а при поправці на зміщення менше 5-00 – і розрахунком.

Визначаючи коректури розрахунком, застосовують коефіцієнт віддалення К_в та крок кутоміра К_к.

Коректури вводять з точністю, яку дозволяють прицільні пристрої.

Коефіцієнт віддалення розраховують з точністю до 0,1 за формулою

,

де – дальність від спостережного пункту до цілі;

– топографічна дальність від вогневої позиції до цілі.

Визначаючи коректури напрямку, для виведення розривів на лінію спостереження бокове відхилення розриву (центру групи розривів), взяте з протилежним знаком, множать на коефіцієнт віддалення.

Крок кутоміра призначений для утримання розривів на лінії спостереження під час зміни дальності стрільби.

Крок кутоміра, який відповідає зміні дальності на 100 м, розраховують з точністю до 0-01 за формулою

,

де ПЗ – поправка на зміщення.

Для визначення довороту на крок кутоміра, що від­повідає коректурі дальності, одну соту коректури даль­ності множать на крок кутоміра.

Доворот на крок кутоміра виконують у бік спостереж­ного пункту, якщо дальність зменшується, та в протилеж­ний бік, якщо дальність збільшується.

Пристрілювання починають на вирахуваних установках по цілі (центру групової цілі). Якщо ціль розташована у безпосередній близькості від своїх військ, то вирахувані установки визначають за точкою, винесеною на місцевості (карті) на 200...400 м у бік, протилежний розташуванню своїх військ.

Під час виконання вогневих завдань батареєю (взводом) пристрілювання ведуть за допомогою далекоміра, а в окремих випадках – із спостереженням за знаками розривів. Крім того, пристрілювання може здійснюватися за допомогою секундоміра.