297

Павленко В.М., Таглін СО.

Етнопсихологія: Навч. посібник. — К.: Сфера, 1999. — 408 с

ПЕРЕДМОВА

Рецензенти: доктор психол. наук,

зав. лабораторії Інституту соціальної

та політичної психології Т. М.Титаренко

доктор філософських наук,

зав. від. соціальної психології Інституту соціології

НАН України Е. І. Головаха

Науковий редактор доктор соціологічних наук М. О. Шульга

15ВЫ 966-7267-79-2

Пропонований навчальний посібник містить великий масив опрацьованого матеріалу — історичного, етнографічного, лінгвістичного, педагогічного, соціологічного, психіатричного, який подано на підставі ретель­ного науково-психологічного аналізу. Його структура досить адекватно відбиває проблематику сучасних досліджень, а також основний зміст етнопсихології як важливої галузі новітньої психологічної науки.

Призначений для широкого кола читачів — студентів, викладачів, науковців, а також усіх, хто цікавиться питаннями розвитку етнопси­хологічної науки.

ББК 88.5я73

I5ВN 966-7267-79-2

( В.М.Павленко, С.О.Таглін, 1999 ) Видавництво «Сфера», художнє оформлення, 1999

Пам 'яті Сергія Тагліна

...Так сталося, що один із авторів Сергій Олександрович Таглін ніколи не тримав у руках і вже ніколи не побачить книжки, яку Ви починаєте читати. Через тиждень після того, як рукопис був зданий на рецензуван­ня, він трагічно загинув...

Останні місяці свого життя він жив ідеєю створення цього посібника — першого вітчизняного навчального посібника з етнічної психології. Він саме жив цією ідеєю, весь час подумки повертався і обмірковував ті чи інші положення, добирав більш вдалі формулювання, міг годинами говорити про етнопсихологічні дослідження, якими він займався чи зби­рався займатися в майбутньому. Здавалося, втома втратила владу над ним, настільки натхненною була ця праця...

Про Сергія Тагліна можна говорити багато, проте й зараз, через 4 роки після його трагічної смерті, про нього важко говорити в минуло­му часі й навіть неможливо дібрати слова, які б змогли хоч частково передати Вам, його читачеві, до якого він стільки разів подумки звер­гався, його образ, образ Людини теплої й щирої вдачі, в очах якої, завж­ди усміхнено примружених, світилася людяність, мудрість і готовність швжди прийти на допомогу...

Сергій Таглін, колишній випускник Харківського відділення психо­логії, продовжував і розвивав ідеї та традиції Харківської психологічної школи. Він не бачив гідної альтернативи традиційному для школи діяль-нісному підходу, був прихильником культурно-історичної теорії, вважав не вичерпаним потенціал концепції поетапного формування розумових дій, що знаходило своє відображення в його ранніх працях (наприклад, із зоопсихологи, проблемам якої була присвячена його кандидатська дисертація) і пізніше на терені етнопсихології.

На сторінках книжки Сергій Таглін виклав своє бачення багатьох проблем етнопсихології, не претендуючи на його повноту чи остаточну істинність, надто молодою, нерозробленою і неусталеною є ця наука. На мій погляд, найкращою пам'яттю про Сергія Тагліна можуть стати Ваші роздуми над написаними нами сторінками, внутрішній діалог з нами чи навіть дискусія.

Хай, якщо вже не судилося інакше, він продовжує жити в нас, людях, яким пощастило знати його, і у вас, його читачах...

Я хочу висловити щиру подяку усім, хто був причетний до видання цієї книжки: Міжнародному фонду «Відродження», який профінансував його підготовку, науковим рецензентам і редакторам, завдяки порадам яких був доопрацьований рукопис, і, нарешті, міжнародному фонду «Сфе­ра», який зробив можливим його видання.

В.Павленко

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ЕТНОПСИХОЛОГІЯ

РОЗВИТОК УЯВЛЕНЬ ПРО ПРЕДМЕТ ЕТНОПСИХОЛОГІЇ

1.Започаткування етнопсихології як науки

2. Етнопсихологія в США в першій половині XX сторіччя .

3. Проблема предмета та методів етнопсихології в першій половині XX сторіччя в СРСР

4. Сучасні уявлення про предмет етнопсихології

Список літератури

Контрольні запитання

ІСТОРІЯ ЕТНОПСИХОЛОГІЇ В УКРАЇНІ

1. Етнопсихологічні ідеї в Україні у XVIII сторіччі

2. Перша половина XIX століття — розквіт етнопсихологічної тематики на Слобожанщині \.

3. Друга половина XIX сторіччя — час вивчення проблеми національного характеру та перших етнопсихологічних експериментальних досліджень

4. Розвиток етнопсихології в Україні у 20-30-х роках XX сторіччя

5. Значення праць діаспори для розвитку етнопсихології в Україні (>. Відродження етнопсихології

Список літератури Контрольні запитання

КАТЕГОРІАЛЬНИЙ АПАРАТ ЕТНОПСИХОЛОГІЇ

1. Поняття «етнос»

1. Основні підходи до визначення поняття «етнос»

2. Поняття етносу в концепції етногенезу Л.Гумільова

3. Поняття етносу і уявлення про сугестію у Б.Поршнева

2. Поняття етнічної свідомості та етнічної самосвідомості З. Етнічна ідентичність

3.1. Вивчення ідентичності в різних психологічних школах

2. Параметри етнічної ідентичності

3. Трансформація етнічної ідентичності

4. Етнічні стереотипи

1. Теоретичні уявлення про етнічні стереотипи

2. Методи дослідження етнічних стереотипів

5. Поняття «етнічна особистість»

1. Етнічна особистість і національний характер

2. Поняття базової та модальної особистості

3. «Етнічна особа» і блок споріднених понять

4. Маргінальна особистість

Список літератури

Контрольні запитання

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ЕТНОПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ

1. Екологічний підхід у етнопсихології

2. Біологічний підхід у етнопсихології

3. Історичний підхід у етнопсихології

4. Культурний підхід у етнопсихології

5. Соціально-економічний підхід у етнопсихології

6. Діяльнісний підхід

1. Теоретико-методологічна схема

2. Механізми етнопсихогенезу з погляду діяльнісного підходу Список літератури

Контрольні запитання

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ В ЕТНОПСИХОЛОГІЇ

1. Загальна характеристика основних стратегій

2. Метод спостереження в міжкультурних дослідженнях

3. Метод опитування в етнопсихології

1. Метод інтерв'ю в етнопсихології

2. Модифікований варіант шкали соціальної дистанції

4. Тести в міжкультурних дослідженнях

1. Діагностичний тест відносин

2. Техніка репертуарних ґрат (тест Дж.Келлі)

5. Регіональна картотека людських відносин

6. Експериментальні кроскультурні дослідження 6.1. Лабораторний експеримент

6.2.Природний експеримент як засіб дослідження міжнаціональних відносин .

6.3.Формуючи та корегуючи методи в етнопсихології

Список літератури

Контрольні запитання

Розділ 2. ПРИКЛАДНА ЕТНОПСИХОЛОГІЯ

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЕТНОПЕДАГІКИ

І Народні системи виховання дитини як засіб, формування психіки

1. Новонародженість і раннє дитинство. Народні засоби фізичного та психічного розвитку дитини перших років життя.

2. Раннє та дошкільне дитинство. Народна гра як засіб психічного розвитку дитини.

1.3.Підлітковий вік та юність. Психолого-педагогічне значення народної обрядовості.

2.Народнопедагогічні засоби етнічної специфікації свідомості

1. Внесок народної педагогіки у формування етнічної специфіки свідомості дитини

2. Етнічні відмінності у психіці як результат народної педагогіки

Список літератури Контрольні запитання

ЕТНОКОНФЛІКТОЛОГІЯ

І Родинна етноконфліктологія

1. Родинні конфлікти за участю дітей

2. Родинні конфлікти серед дорослих членів сім'ї 2. Позасімейні внутрішньоетнічні конфлікти: народні рецепти розв'язання

1. Конфліктні ситуації на базі порушення статусу особи

2. Майнові та інші опосередковано-статусні позародинні конфлікти

2.3. Традиційне весілля: етноконфліктологічний аспект 3. Міжетнічні зіткнення: народна «дипломатія»

1. Об'єктивні та суб'єктивні передумови міжетнічних зіткнень

1. Народні засоби запобігання та розв'язання міжетнічних конфліктів

Список літератури

Контрольні запитання

ЕТНОПСИХІАТРІЯ

1. Історичні віхи етнопсихіатрії

2. Універсальне та культуро специфічне при визначенні понять психічної норми та патології

3. Уявлення про причини захворювання у різних культурах

4. Типи лікарів у різних культурах. Знахар і шаман як лікарі

5. 5.Психопрофілактика та культура

1. Народні психопрофілактичні та психогігієнічні засоби

2. Сучасна психопрофілактика в кроскультурному аспекті

6. Уявлення про діагностику та діагностичні процедури в різних народів .

7. Етнічна специфіка клініки психічних хвороб

1. Неврози та неврозоподібні стани

2. Вплив культури на формування психопатичної особистості

3. Транскультурні дослідження алкоголізму та наркоманії

4. Регіональні відмінності в клініці шизофренії

5. Кроскультурні дослідження ендогенної депресії

8. Вплив культури на способи лікування психічно хворих

1. Засоби лікування в народній медицині

2. Психотерапія шамана та психоаналіз

3. Західна і східна моделі психоаналізу

9. Особливості психічної патології у процесі акультурації Список літератури Контрольні запитання

ЕТНОПСИХОЛІНГВІСТИКА

1. Порівняльні дослідження взаємозв'язку мови і психіки: основні факти та проблеми

2. Етнопсихолінгвістична проблематика та діяльнісна концепція етнопсихогенезу

Список літератури

Контрольні запитання

^{Розділ 1}

ЗАГАЛЬНА ЕТНОПСИХОЛОГІЯ

РОЗВИТОК УЯВЛЕНЬ ПРО ПРЕДМЕТ ЕТНОПСИХОЛОГІЇ

1. Започаткування етнопсихології як науки

У 1859 році приват-доцент кафедри загального мовознавства Берлін­ського університету Г.Штейнталь разом із філософом М.Лацарусом по­чали видавати спеціальний журнал «Психологія народів і мовознавство». У своїй програмній статті «Думки про народну психологію» вони ого­лосили про зародження нової науки — науки про пізнання народного духу. Відтоді етнопсихологія почала нелегкий шлях розвитку, завойовую­чи нові країни і наукові напрямки, висуваючи та відкидаючи окремі гіпо­тези й цілісні теоретичні концепції, вдосконалюючи систему понять і розроблюючи нові методи дослідження.

Який же зміст вкладали засновники психології народів у це поняття? Вони вважали, що існує два різновиди наук: одні — вивчають природу, інші — дух. У природі діють одні закони — механічні принципи, закони кругообігу, в духовній сфері — інші. Тільки духу властивий прогрес, бо дух постійно творить щось, втілюючись у своїх продуктах. Однією з наук, що вивчають дух, є народна психологія. «її завдання — дослідити спе­цифічні способи життя й форми діяльності духу в різних народів». Вона має встановити психологічну сутність народного духу та його актив­ності, відкрити закони, за якими відбувається внутрішня духовна діяльність етносів, дослідити засади, причини й передумови виникнен­ня, розвитку й зникнення різних етносів.

Згідно з уявленнями Лацаруса і Штейнталя, народна душа має не­змінну субстанцію — дух племені, від якого й залежить її діяльність, а отже, історія народу. У їхній концепції народний дух не набуває конк­ретних рис, а є напівмістичним абстрактним феноменом.

Учені вважали, що народна психологія як наука складається з двох частин — абстрактної та конкретної. Перша, тобто народно історична психологія, має відповісти на питання, що є народний дух, яка його структура та найбільш загальні закони розвитку, безвідносно до конкретних народів. Друга — психологічна етнологія — досліджує окремі народи як прояв цих загальних законів у дії. Джерелом пізнання в народній психології є «продукти» народного духу — мова, міфи, характер, релігія, зви­чаї та історія етносу.

Отже, Лацарус і Штейнталь намагалися вибудувати цілісну систему уявлень про нову науку — народну психологію, систему, яка мала багато методологічних недоліків; найсуттєвішим було ідеалістичне трактування народного духу, надання йому субстанційного характеру, що зробило його позаісторичним і напівмістичним утворенням.

Другу серйозну спробу створити етнічну психологію зробив видатний німецький вчений, засновник експериментальної психології — Вільгельм Вундт. «Душа народу», в уявленнях вченого, це не проста сума душ окремих людей, а їхній специфічний взаємозв'язок і взаємодія, Що й створює нові, специфічні явища із своєрідними законами. Вони й є об'єк­том народної психології.

З погляду Вундта, народний дух — це вищі психічні процеси, що ви­никають у процесі спільного життя членів етносу, сукупний зміст душев­них переживань, відчуттів, прагнень. Дослідник заперечував ідею незмінної субстанційності народної душі Лацаруса й Штейнталя, що було безперечним прогресом порівняно з його відомими попередниками.

Народний дух вивчається за допомогою аналізу конкретно-історичних продуктів культури народів: мови, міфів і звичаїв. Цей троїстий набір для автора не випадковий, бо за аналогією зі своїми уявленнями про інди­відуальну психологію він і народну психологію намагається звести до троїстої структури: розуму (його аналогом у народній душі є мова), по­чуттів (міфи) та волі (звичаї). Мова, за Вундтом, — початок і основна рушійна сила поезії та науки — містить загальні форми всіх уявлень на­роду, закони їхнього зв'язку; міф — основа релігії — вміщує в собі первісні народні уявлення, зумовлені почуттями та прагненнями; звичаї — це мо­ральні принципи, що визначають напрямок дії, волі та бажань.

Концепцію В.Вундта разом з концепцією Лацаруса і Штейнталя час­то об'єднують, включаючи до одного напрямку — психології народів. У сучасній літературі зазначається, що в межах цієї течії було поставле­но численні проблеми етнічної психології, але через певні методологічні спрощення й недоліки цей напрямок загалом не виконав своїх завдань. Водночас варто наголосити, що це був перший напрямок, у межах якого намагалися створити цілісну систему етнопсихологічних уявлень, упер­ше означити предмет і методи науки, напрямок, що створив засади для становлення й розвитку етнічної психології наступними поколіннями.