
- •Термодинаміка біологічних процесів
- •Термодинаміка рівноважних станів
- •Перший закон термодинаміки
- •1.2. Ентальпія. Закон Гесса
- •1.3. Калориметрія
- •Циліндра калориметра, відповідно
- •І енергетичні еквіваленти Qo поживних речовин
- •1.4. Другий закон термодинаміки
- •При досягненні термодинамічної рівноваги (t – час)
- •1.5. Термодинамічні потенціали
- •1.6. Зміна стандартної вільної енергії
- •1.7. Хімічний потенціал
- •1.8. Електрохімічний потенціал
- •Термодинаміка необоротних процесів
- •2.1. Зміна ентропії у відкритих термодинамічних системах
- •2.2. Швидкість продукції ентропії й дисипативна функція
- •2.3. Основні положення лінійної нерівноважної термодинаміки
- •2.4. Співвідношення взаємності Онзагера
- •2.5. Теорема Пригожина
- •2.6. Стійкість системи в рівновазі й у стаціонарному стані
- •2.7. Нелінійна термодинаміка необоротних процесів
- •2.8. Найпростіші коливальні реакції
1.3. Калориметрія
Перші експериментальні вимірювання енергетичного балансу в організмі тварини було проведено в кінці XVIII ст. А. Лавуаз'є і П. Лапласом. Найбільш точні результати було отримано за допомогою дихального калориметра. Конструкція калориметра (рис. 1.1) дозволяє повністю заблокувати проходження потоку теплоти через стінки коаксіальних циліндрів 1 і 2 і накопичується всередині калориметра при перебуванні там людини чи тварини.
За законом Фур'є, виділення теплоти становитиме:
де k – коефіцієнт теплопровідності повітря; d – відстань між циліндрами 1 і 2; S – площа поверхні циліндрів; t1 і t2 – температура на стінках внутрішнього і зовнішнього циліндрів. Якщо температура обох циліндрів буде однаковою t1 = t2, то проходження теплоти через стінки калориметра не відбувається. Цього досягають за рахунок зміни струму в електричній спіралі 3, яка з'єднана з джерелом напруги Е. Електричний струм регулюється реостатом R і вимірюється амперметром А. Різниця температур на стінках циліндрів 1 і 2 реєструється термопарою 5 і гальванометром Г. Калориметр дозволяє вимірювати кількість теплоти й оцінювати дихальний коефіцієнт δ:
де [CO2] – кількість виділеного вуглекислого газу; [О2] – кількість поглиненого кисню.
Рис. 1.1. Дихальний калориметр:
1 і 2 – внутрішній і зовнішній циліндри калориметра;
З – електрична спіраль; 4 – зовнішня теплоізолююча оболонка;
5 – термопари; 6 – система протікання води через калориметр; 7 – ваги;
8 – система подавання О2; 9 – концентрована сірчана кислота
для поглинання парів води; 10 – система для поглинання СО2;
Е – джерело напруги; А – амперметр; R – реостат; Г – гальванометр;
t1, t2 – температури на внутрішній і зовнішній стінках
Циліндра калориметра, відповідно
Дихальні коефіцієнти при окисненні поживних речовин: для глюкози δ = 1, білків δ = 0,8 і для жирів δ = 0,71. Кожному δ відповідає свій енергетичний еквівалент Qo – кількість енергії, яка виділяється при поглинанні 1л O2 (табл. 1.1).
Таблиця. 1.1. Дихальні коефіцієнти δ
І енергетичні еквіваленти Qo поживних речовин
Речовини |
δ |
Qo, Кдж/л |
Вуглеводи |
1,00 |
21,0 |
Білки |
0,80 |
18,8 |
Жири |
0,71 |
19,6 |
Основна кількість виділеної теплоти в калориметрі визначається за зміною температури води, яка надходить у калориметр за температури t1 і витікає за температури t2. Кількість води m, яка протікає через калориметр, вимірюється за допомогою ваг 7 (рис. 1.1). Теплота, яка виділяється в калориметрі, розраховується за формулою:
де с – питома теплоємність води.
Крім цієї теплоти, вимірюється теплота випареної води:
де λ – питома теплота пароутворення; тп – маса випареної води. Пари води уловлюються концентрованою сірчаною кислотою в колбі 9.
Достатня точність вимірювання енергетичного балансу досягається за умови, що організм не виконує роботу й в організмі не відбувається накопичення біомаси. Відповідно до (1.12), якщо не виконується робота (W0 = 0), тоді ΔH = Q. У цих умовах енергетичні зміни ΔH у біологічній системі точно реєструються калориметром, при цьому вимірюється виділена теплота Q1 і Q2. Якщо значення ΔH > 0, теплота поглинається, й реакція називається ендотермічною. Якщо ΔH < 0, система виділяє теплоту, а реакція називається екзотермічною. Більшість метаболічних реакцій є екзотермічними.
Теплота, яка виділяється при повному окисненні вуглеводів і жирів до СО2 і Н2О, а також окиснення білків до сечовини, має важливе значення для розрахунку калоричного еквівалента (Q0 (кДж ∙ кг–1) харчових продуктів, який виражає кількість виділеної теплоти, віднесеної до одиниці маси речовини. Вимірювання теплопродукції в калориметрі й використання даних непрямої калориметрії дозволяють з великою точністю оцінювати енергетичний баланс людини й тварин (табл. 1.2). Наведені дані підтверджують справедливість першого закону термодинаміки для біологічних систем.
Таблиця 1.2. Енергетичний баланс людини за добу
Енергія, що надходить із харчовими речовинами |
Теплота, яка вимірюється калориметром, кДж |
|||
Речовини |
Маса, кг |
Q0, кДж/кг |
Q, кДж |
|
Білки |
0,0568 |
17000 |
965, 6 |
Q1 = 5743 |
Вуглеводи |
0,0799 |
17000 |
1358,3 |
Q2 = 1706 |
Жири |
0,140 |
39000 |
5460,0 |
Qвиділених газів = 180 |
|
Qекскрементів = 96 |
|||
Qпоправок = 46 |
||||
Разом |
7783,9 |
7771 |