Тема 7. Вступ до економіки

Питання 1. Що вивчає економічна наука.

Питання 2. Типи потреб і їх ранжування.

Питання 3. Основні елементи економічної діяльності.

Висновки

Запитання для самоперевірки

Ключові терміни

Економіка, блага, потреби, виробництво, обмін, торгівля, спеціалізація, продуктивність, товар, послуга, земля, праця, капітал, інформація, підприємницький ресурс.

Питання 1. Що вивчає економічна наука

Для того щоб жити, люди повинні споживати, тобто задовольняти різні потреби за допомогою різноманітних благ. Велику частину таких благ люди виробляють, а не одержують від природи. Для цього вони здійснюють спеціальну діяльність, яка називається господарською. Ця діяльність полягає у тому, що люди використовують обмежені виробничі ресурси (праця, природні ресурси, машини, устаткування і т. д.), що є у них, для створення життєвих благ і подальшого обміну ними.

Блага – все, що цінується людьми як засіб задоволення своїх потреб.

Сукупність способів і методів, використовуваних при організації господарської діяльності, входить в поняття «економіка».

Економіка – 1) діяльність людей, спрямована на створення необхідних їм благ; 2) наука, що вивчає, як люди використовують обмежені ресурси, що є у них, для задоволення своїх необмежених потреб у життєвих благах.

Оскільки господарська діяльність здійснюється людьми зі стародавніх часів, то її проблеми також турбують людей з глибокої старовини. У будь-якому разі першим ученим-економістом вважають великого мислителя Стародавньої Греції Арістотеля (384-322 рр. до н. э.). Саме він створив термін «економіка», поєднавши два грецькі слова «ейкос» – господарство і «номос» – закон, отже «економіка» в перекладі зі старогрецького – це «закони господарства», тобто правила, яких люди зазвичай додержуються в процесі господарської діяльності.

Ці правила люди вивчають вже більше 2 тисяч років, але і сьогодні процес розвитку економічної науки ще не завершений.

У сфері економічного життя є три головні учасники:

1) сім'ї;

2) фірми;

3) держава.

Вони взаємодіють між собою, координуючи свою діяльність як безпосередньо, так і через різноманітні ринки. От чому коло проблем, досліджуваних економічною наукою, охоплює:

1) економіку сім'ї (тобто економічні процеси, пов'язані з господарством, яке веде група близьких людей, що живуть разом, або самотня людина);

2) економіку фірми (тобто економічні процеси, пов'язані з діяльністю організацій, що виробляють блага для продажу);

3) економіку ринків факторів виробництва, товарів і послуг (тобто економічні процеси, пов'язані з купівлею-продажем благ, безпосередньо споживаних людьми або використовуваних для організації діяльності фірм);

4) загальноекономічні процеси (тобто процеси, які впливають не тільки на економіку сім'ї, фірми, регіону або певного ринку, але й на все економічне життя країни в цілому).

Сучасна економічна наука – це фундамент, на який спираються рішення державних органів управління і рекомендації прикладних бізнес-наук (менеджменту, маркетингу, бухгалтерського обліку, фінансового менеджменту та ін.). Нарешті, знання економічних основ життя суспільства допомагає будь-якій людині краще зрозуміти, що відбувається навколо нього, як ті або інші економічні процеси можуть позначитися на рівні його добробуту.

Питання 2. Типи потреб і їх ранжування

Головна з економічних проблем – як розпорядитися обмеженими виробничими ресурсами, щоб створити з них більше тих життєвих благ, які потрібні людям для задоволення своїх потреб.

Потреби – конкретна форма прояву людських потреб, що залежить від умов життя, навиків, традицій, культури, рівня розвитку виробництва і інших чинників.

Скажімо, щонайперша з потреб людини – підтримка сил в організмі. Реально це виявляється потребою в їжі, тобто конкретних благах, які люди можуть використовувати для задоволення. Відповідно створення благ у формі продуктів харчування, що задовольняють потребу в їжі, і є завданням господарської діяльності.

Здійснення цієї діяльності вимагає організації сільськогосподарського виробництва. А це пов'язано з необхідністю вирішення величезного кола різних проблем, які входять до сфери економічної науки. Такого роду ланцюжки зв'язків ми легко знайдемо в будь-якому з розділів економіки.

Щоб визначити коло тих потреб, які задовольняються завдяки, перш за все, господарській діяльності, скористаємося спеціальною «пірамідою потреб», запропонованою знаменитим американським соціологом Абрахамом Маслоу. Вигляд цієї піраміди показаний на рис. 7.1.

Рисунок 7.1 – Вигляд піраміди людських потреб

(модель А. Маслоу)

Як ми бачимо, основу цієї піраміди утворюють біологічні потреби (у їжі, воді, одязі, житлі, лікуванні). Задоволення саме цих потреб – щонайперше і постійне завдання господарської діяльності.

Але,, як правило,, господарська діяльність покликана допомагати людям задовольняти всі їх потреби, включаючи ті, які перебувають на вищих ступенях «піраміди потреб», наприклад, духовні.

Питання 3. Основні елементи економічної діяльності

Щоб одержати життєві блага, людям доводиться здійснювати найрізноманітніші типи господарської діяльності. До основних типів такої діяльності можна віднести:

1. виробництво товарів і послуг;

2. обмін виробленими товарами.

Коли про виробництво говорять інженери, то вони розуміють під цим діяльність людей з використовування технологій для перетворення природних матеріалів за допомогою енергії в більш корисні блага і в більшій кількості, ніж здатна створити дика природа. Коли про виробництво говорять економісти, вони вкладають в це поняття дещо інше значення.

З точки зору економічної науки виробництво – це процес поєднання, комбінування виробничих ресурсів (чинників виробництва), що є у людей, з метою створення більшого, ніж раніше, обсягу бажаних благ (товарів або послуг).

Виробництво – процес комбінування виробничих ресурсів для створення товарів або послуг.

Мета обміну – передача вироблених благ тим, хто бажає їх одержати і має на це право відповідно до певних критеріїв (наприклад, за принципом «всім порівну» або «одержує той, хто може заплатити таку ціну, яка склалася в даний період»). Завдяки обміну люди одержують ті різноманітні блага, які їм потрібні для підтримки життя і здатності трудитися далі, відтворення людського роду, а також отримання задоволення.

Для виробництва життєвих благ люди використовують ресурси природи, свою працю і спеціальні пристосування (інструменти, устаткування, виробничі об'єкти та ін.). Все це має загальну назву «фактори виробництва», або «виробничі ресурси».

Як правило, виділяють 3 основні види факторів виробництва:

1. праця;

2. земля;

3. капітал.

Говорячи про працю як чинник виробництва, ми маємо на увазі діяльність з виробництва товарів і послуг. Вона здійснюється людьми і передбачає використовування їх фізичних і розумових можливостей, а також навиків, набутих у результаті навчання і досвіду роботи. Іншими словами, для організації виробничої діяльності купуються не здібності людей як такі, а право на використовування цих здібностей протягом деякого часу для створення певного виду благ.

Праця – використання розумових і фізичних здібностей людей для здійснення роботи, пов'язаної з виробництвом економічних благ.

Відповідно обсяг трудових ресурсів суспільства залежить від кількості працездатного населення країни і кількості часу, який це населення може відпрацювати за рік.

Говорячи про землю як чинник виробництва, ми маємо на увазі всі види природних ресурсів, що є на планеті і придатні для використовування при виробництві економічних благ. Обсяг природних ресурсів не можна звести до єдиної шкали вимірювання, а розміри їх окремих елементів, як правило, виражаються площами земель того або іншого призначення, обсягами водних ресурсів або корисної копалини в надрах.

Земля – всі види природних ресурсів, що є на планеті і придатні для використовування при виробництві економічних благ.

Говорячи про капітал, ми маємо на увазі весь той виробничо-технічний апарат, який люди створили з речовини природи для збільшення своїх сил і розширення можливостей виготовлення необхідних їм благ. Простіше кажучи, капітал складається з будівель і споруд виробничого призначення, верстатів і устаткування, залізниць і портів, складів і трубопроводів – усього, без чого неможливо реалізувати сучасні технології виробництва товарів або послуг. Обсяг капіталу, як правило, вимірюють його сумарною грошовою вартістю.

Капітал – устаткування, будівлі і споруди виробничого призначення.

Для зручності аналізу економічних процесів нерідко з праці виділяють ще один особливий різновид факторів виробництва – підприємницький ресурс (підприємництво). Цим терміном ми називатимемо послуги особливого роду, які здатні надавати суспільству люди, наділені підприємницьким талантом. Ці послуги полягають у створенні нових комерційних організацій, називаних фірмами, для виробництва і розподілу життєвих благ.

Підприємницький ресурс – трудові послуги особливого роду, які здатні надавати суспільству люди, наділені підприємницьким талантом.

Обсяг підприємницького ресурсу – це кількість людей, наділених особливою комбінацією здібностей, а саме:

1. підвищеним чуттям до потреб ринку – вмінням правильно оцінювати, які нові товари можна в даний час з успіхом запропонувати до уваги покупців або які технології виробництва товарів, що вже є на ринку, варто впровадити, щоб досягти якнайбільшої вигоди;

2. готовністю взяти на себе ризик втрати своїх заощаджень, вкладених в новий комерційний проект, і неокупності зусиль і часу, витрачених на його реалізацію;

3. талантом координації використовування інших чинників виробництва для створення потрібних суспільству благ.

Обсяг підприємницького ресурсу виміряти практично неможливо. Але непряме уявлення про нього можна одержати на основі даних про кількість власників фірм, які не тільки створили їх на свої гроші, але й здійснюють особисте керівництво ними.

Відзначимо відразу, що найманий керівник, або менеджер, не може бути названий підприємцем – він веде справу не на свої гроші, а втрат у разі невдачі фірми він зазнає значно менших, ніж власник фірми. Менеджер може втратити тільки свою посаду і заробітну плату. Власник фірми може втратити всі гроші, які він вклав колись в її створення.

У XX столітті невимірно більшого, ніж раніше, значення для економічної діяльності набув ще один дуже специфічний вид чинників виробництва – інформація. У даному випадку під інформацією ми розуміємо всі ті знання і відомості, які необхідні людям для усвідомленої діяльності у світі економіки. Обсяг цього ресурсу точному вимірюванню не підлягає, хоча його цінність величезна. При цьому названий чинник виробництва достатньо специфічний: з одного боку, від споживання він не зменшується (хоча може втрачати цінність), з іншого – його виробництво так само вимагає витрат інших ресурсів.

Може здатися дивним, що до складу виробничих ресурсів (чинників виробництва) економічна наука не відносить гроші, хоча всім зрозуміло, що без грошей здійснювати господарську діяльність практично неможливо. Річ у тому, що гроші як такі жодним чином не беруть участі у самому процесі створення благ – вони лише допомагають його організувати. Праця, земля, капітал і підприємницький ресурс, навпаки, є тими елементами, без комбінування яких неможливо створити матеріальне благо або послугу.

Удосконалюючи способи використовування економічних ресурсів (чинників виробництва), людство, врешті-решт, поклало в основу своєї господарської діяльності два найважливіші елементи: спеціалізацію і торгівлю.

Спеціалізація – зосередження певного виду діяльності в руках певних людей або фірм.

В основі всієї піраміди спеціалізації лежить спеціалізація праці людей. Вона ґрунтується на принципах, вироблених людьми за довгі століття розвитку свого господарства.

Найважливішими з них слід вважати:

1. Свідомий розподіл праці між людьми.

2. Навчання людей нових професій і навиків.

3. Можливість кооперації, тобто співпраці заради досягнення загальної кінцевої мети (наприклад, створення складного виробу або будівництва заводу).

Розподіл праці в людському суспільстві постійно змінюється, а сама схема спеціалізації стає все більш складною. При цьому в нормальних умовах спеціалізація веде до того, що здійснення кожного виду діяльності зосереджується в руках тих людей або фірм, які справляються з цим краще за інших (скажімо, витрачають на це менше часу чи ресурсів або добиваються кращої якості).

Спеціалізація виявилася головним способом підвищення продуктивності всіх ресурсів (чинників виробництва), які люди застосовують для виробництва потрібних їм економічних благ. Тому є декілька головних причин.

Підвищення продуктивності, тобто ефективності використовування ресурсів, дає можливість за один і той самий час виробити більше потрібних людям благ, тобто прискорити зростання добробуту.

Продуктивність – обсяг благ, який вдається одержати від використовування одиниці певного виду ресурсів протягом фіксованого періоду часу.

Результат розвитку спеціалізації спонукав людей зайнятися обміном.

Товар – матеріальний предмет, корисний людям і тому цінований ними як благо.

Послуга – нематеріальне благо, що має форму корисної для людей діяльності.

За такої організації господарської діяльності кожному (і людині, і фірмі) вигідно займатися виготовленням тільки тих потрібних людям благ, які він здатний виготовляти краще за інших (з абсолютно або відносно меншими витратами ресурсів або з кращою якістю). Тоді всю решту потрібних благ можна одержати за допомогою обміну.

Регулярний обмін товарами і послугами лежить в основі найважливішої сфери діяльності людей – торгівлі.

Торгівля – добровільний і взаємовигідний обмін результатами спеціалізованого виробництва благ у формі купівлі-продажу.

Розвиток виробництва і торгівлі є найважливішою умовою зростання добробуту громадян, але сам цей розвиток може бути забезпечений лише за певних умов. Про те, що це за умови, мова піде далі.

Висновки

Таким чином, на базі вивченого матеріалу ми з’ясували, що коріння економіки як науки і сфери діяльності людини, сягають трьохсот років до нашої ери. Суттєвим для розуміння є визначення економіки як науки та сфери діяльності людини. У сучасній економічній системі виокремлюють трьох її головних учасників - сім’ї, підприємства і державу, і відповідно коло проблем, які досліджує економічна наука, можна звести до проблем економіки сім'ї, економіки фірми, економіки ринків факторів виробництва, товарів і послуг та проблем загальноекономічних процесів.

Головною з економічних проблем є проблема розпорядження обмеженими виробничими ресурсами, щоб створити з них більше тих життєвих благ, які потрібні людям для задоволення їхніх потреб. Щоб визначити коло тих потреб, які задовольняються завдяки, перш за все, господарській діяльності, знаменитий американський соціолог Абрахам Маслоу запропонував спеціальну «піраміду потреб».

Щоб одержати життєві блага, людям доводиться здійснювати такі основні типи господарської діяльності, як виробництво товарів і послуг та обмін виробленими товарами. Для виробництва людина використовує різні види ресурсів, серед яких виділяють основні фактори виробництва – працю, землю і капітал, а також специфічні – інформацію та підприємницький ресурс. Удосконалюючи способи використання економічних ресурсів, людство поклало в основу своєї господарської діяльності два найважливіші елементи: спеціалізацію, яка стала чинником зростання продуктивності праці, і торгівлю.

Запитання для самоперевірки

1. У чому полягає відмінність визначення категорії «економіка» як діяльності людей і як науки?

2. Коли і хто запропонував до вживання термін «економіка» і що він означав?

3. Назвіть і дайте коротку характеристику основних учасників економічного життя країни.

4. Поясніть сутність «піраміди потреб» А. Маслоу і наведіть відповідно до неї приклади потреб.

5. Назвіть 3 основні фактори виробництва і дайте їх економічну характеристику.

6. Що містить у собі капітал як фактор виробництва?

7. Які специфічні фактори виробництва виділяють у сучасній економіці?

8. Що стало причиною виникнення спеціалізації? Назвіть принципи, на яких вона ґрунтується.

9. Як кількісно можна оцінити підприємницький ресурс країни?

10. У чому полягає специфіка землі як основного фактора виробництва?