Тема 14. Міжнародна торгівля і валютний ринок

Питання 1. Причини виникнення міжнародної торгівлі.

Питання 2. Зовнішня торгівля і національна економіка.

Питання 3. Валютний ринок і конвертованість валют.

Висновки

Запитання для самоперевірки

Ключові терміни

Імпорт, експорт, абсолютна перевага, відносна перевага, протекціонізм, митний збір, імпортні квоти, ліцензії, тарифне регулювання, валюта, валютний курс, конвертованість .

Питання 1. Причини виникнення міжнародної торгівлі

Після довгих досліджень економісти змогли виділити три основні причини існування міжнародної торгівлі:

• нерівний розподіл природних благ;

• існування абсолютної переваги у виробництві;

• існування відносної переваги у виробництві.

Спробуємо в них розібратися.

Нерівний розподіл природних благ. Найперша з причин виникнення міжнародної торгівлі лежить на поверхні: причиною торгівлі є нерівний розподіл дарів природи між різними країнами і народами. Торгівля допомагає виправити цю нерівність, забезпечуючи всім охочим можливість отримання будь-якого типу природних ресурсів – якщо вони здатні їх купити. Але ця причина не пояснює, чому країни торгують і товарами, кожний з яких вони можуть виробляти самі. Наприклад, американці купують (імпортують) японські автомобілі і телевізори, хоча у них самих є могутня автомобільна і телевізійна промисловість.

Імпорт – купівля товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію держави.

За даними Міністерства торгівлі США, автомобілі становлять 21% американського імпорту і 11% американського експорту.

Експорт – продаж товарів із вивезенням або без вивезення цих товарів за митний кордон.

Принцип «абсолютної переваги». Економічна наука виявила існування абсолютних відмінностей у витратах на виробництво однакових продуктів.

Принцип абсолютної переваги: країни виграють від торгівлі одна з одною, якщо кожна з них спеціалізується на виробництві товарів, які вона може виготовляти з абсолютно меншими витратами своїх ресурсів, ніж її торгові партнери.

Спеціалізація на основі принципу абсолютної переваги веде до того, що людство в цілому досягає найвищої ефективності використовування ресурсів Землі. Адже міжнародний розподіл праці, що в результаті виникає, веде до того, що кожен вид товарів виробляється тією країною, де на це витрачається якнайменша кількість ресурсів. От чому розвиток міжнародної торгівлі має таке велике значення для всіх країн планети і йому надається така особлива увага як урядами, так і міжнародними організаціями.

Принцип «відносної переваги». Та все ж тільки нерівний розподіл природних благ і принцип абсолютної переваги не пояснюють всієї логіки міжнародної торгівлі.

Принцип відносної переваги: кожній країні вигідніше експортувати ті товари, для яких ціни вибору у неї відносно нижчі, ніж в інших країнах (ціна вибору див. тема 2, питання 3).

Іншими словами, кожній країні варто спеціалізуватися у виробництві тих товарів, розширення випуску яких пов'язано з меншою ціною вибору (меншим скороченням випуску інших благ), ніж у країнах, яким вона хоче ці товари продавати.

У реальній комерційній практиці ніхто, як правило, таких наукових розрахунків не веде. Їх цілком замінює аналіз співвідношень цін на внутрішніх і зарубіжних ринках. Саме в цих співвідношеннях і виявляються відмінності в цінах вибору, з якими пов'язана спеціалізація національних економік.

Питання 2. Зовнішня торгівля і національна економіка

Зрозуміло, що розвиток міжнародної торгівлі, безумовно, йде на користь громадянам будь-якої країни. І хоча аналогічний досвід є у всіх націй миру, проте розвиток міжнародної торгівлі завжди був пов'язаний з конфліктами і протидією. Бізнесмени багатьох країн часто докладають величезних зусиль, щоб примусити державу перекрити шлях зарубіжним конкурентам на національний ринок. Під тиском таких вимог уряди багатьох країн більш-менш активно проводять політику протекціонізму (від латинського «протектіо» – захист, заступництво). Її суттю є створення вітчизняним фірмам особливо пільгових умов діяльності на внутрішньому ринку порівняно з іноземними фірмами.

Протекціонізм – державна економічна політика, що захищає вітчизняних виробників товарів від конкуренції з боку фірм інших країн за допомогою встановлення різного роду обмежень на імпорт.

Якщо покупці майже завжди виграють від появи на ринках товарів іноземних виробників, то бізнесмени можуть від цього постраждати і тому вимагатимуть захисту «національної економіки».

Для захисту вітчизняних виробників від повного і швидкого краху уряд може вживати ряду заходів державного регулювання імпорту. Найчастіше при цьому використовується такий гнучкий інструмент, як митний збір.

Митний збір – податок, стягуваний на користь державної скарбниці з власника товару іноземного виробництва при ввезенні цього товару в країну для продажу.

Сплативши мито, власник товару, що імпортується, вимушений підвищити на нього ціну, щоб уникнути збитків і одержати прибуток. У результаті іноземний товар стає дорожче і втрачає частину тієї відносної переваги, яка забезпечує йому конкурентоспроможність. Але і збільшення, і зменшення розміру митних зборів має свої переваги і недоліки.

Для захисту внутрішнього ринку і національних виробників уряди користуються також такими інструментами протекціонізму, як імпортні квоти і ліцензії. Імпортна квота є встановлюваною урядом граничною величиною ввезення в країну за рік певних товарів з конкретної країни-виробника. Ліцензія за природою близька до квоти і є видаваним державою дозволом на ввезення в країну або вивезення з неї певного виду товарів.

Необхідно сказати, що імпортні квоти – найгрубіший метод захисту ринку. Уряди інших країн, як правило, реагують на таку політику окремої країни дуже різко, вводячи аналогічні квоти на ввезення її товарів. Не варто сподіватися на безперешкодне розширення експорту, якщо сам ти вводиш обмеження на імпорт товарів із тих країн, куди хочеш експортувати свою продукцію.

Питання 3. Валютний ринок і конвертованість валют

Найважливіша особливість міжнародної торгівлі порівняно з торгівлею внутрішньою полягає у тому, що її обслуговують різні грошові одиниці, тобто різні національні валюти.

Кожна країна вимагає при цьому, щоб на її території всі розрахунки здійснювалися тільки в національній валюті. Через це міжнародна торгівля завжди вимагає вирішення проблем двоякого характеру, пов'язаних із:

1. організацією власне купівлі-продажу товарів;

2. валютним забезпеченням торгових операцій.

Навіщо ж створювати такі валютні перешкоди на шляху міжнародної торгівлі, якщо всі країни зацікавлені в її розвитку? Причин тому декілька:

1. наявність національної валюти полегшує уряду пошук засобів для розрахунків з тими, хто одержує гроші прямо від держави. До них належать службовці, включаючи армію, бідні громадяни і фірми, що поставляють товари і послуги для державних потреб. У крайньому випадку держава може просто здійснити додаткову емісію паперових знаків;

2. наявність національної валюти дозволяє державі управляти ходом справ в економіці країни;

3. національна валюта дозволяє забезпечити повний суверенітет країни, її незалежність від волі урядів інших країн;

4) наявність власної валюти допомагає уникнути інфляції, якою можуть бути «хворі» валюти інших країн.

Для ведення міжнародної торгівлі в умовах існування різних валют людство створило механізм взаємних розрахунків між громадянами і фірмами різних країн. Як правило, його називають валютним ринком.

Основа цього механізму – пропорції обміну валют, називані валютними курсами.

Валютний (обмінний) курс – ціна однієї національної грошової одиниці, виражена в грошових одиницях інших країн.

Як і на будь-якому ринку, ціни на валютному ринку залежать від співвідношень попиту і пропозиції на ту або іншу валюту. Розміри попиту і пропозиції на валютному ринку залежать перш за все від обсягів взаємної торгівлі між країнами.

Таким чином, головний чинник формування валютних курсів – співвідношення обсягів взаємного експорту і імпорту між різними країнами.

Коливання валютних курсів прямо позначаються на всіх громадянах країни, хоча вони не завжди це відразу усвідомлюють. Чим більше країна залучається до міжнародного поділу праці, чим активніше вона торгує на світовому ринку, тим більше добробут її громадян залежить від обмінних курсів національної валюти. При цьому вплив обмінних курсів виявляється украй суперечливим.

Наприклад, знецінення гривні (збільшення суми гривні, яку необхідно заплатити, скажімо, за покупку одного долара) веде до зростання гривневих цін імпортних товарів, зменшення кола осіб, здатних їх купити і відповідно скорочення імпорту до України. Звужуються для українців і можливості поїхати за кордон у туристичні поїздки, на лікування або навчання – при незмінних валютних витратах на ці цілі їх гривневий еквівалент стає все більше.

З іншого боку, знецінення гривні покращує умови для експорту українських товарів. Фірми, що виробляють і експортують ці товари, одержують великі доходи і можуть розширити свою діяльність, найняти нових працівників, підвищити зарплату. Більше доходів у вигляді податків надходить і до державного бюджету.

Висновки

Після довгих досліджень економісти змогли виділити три основні причини існування міжнародної торгівлі: нерівний розподіл природних благ; існування абсолютної переваги у виробництві; існування відносної переваги у виробництві.

Бізнесмени багатьох країн часто докладають величезних зусиль, щоб примусити державу перекрити шлях зарубіжним конкурентам на національний ринок. Під тиском таких вимог уряди багатьох країн більш-менш активно проводять політику протекціонізму (від латинського «протектіо» – захист, заступництво). Її суттю є створення вітчизняним фірмам особливо пільгових умов діяльності на внутрішньому ринку порівняно з іноземними фірмами. Протекціонізм – державна економічна політика, що захищає вітчизняних виробників товарів від конкуренції з боку фірм інших країн за допомогою встановлення різного роду обмежень на імпорт.

Для захисту вітчизняних виробників від повного і швидкого краху уряд може вживати ряду заходів державного регулювання імпорту. Найчастіше при цьому використовується такий гнучкий інструмент, як митний збір. Для захисту внутрішнього ринку і національних виробників уряди користуються також такими інструментами протекціонізму, як імпортні квоти і ліцензії. Імпортна квота є встановлюваною урядом граничною величиною ввезення в країну за рік певних товарів з конкретної країни-виробника. Ліцензія за природою близька до квоти і є видаваним державою дозволом на ввезення в країну або вивезення з неї певного виду товарів.

Найважливіша особливість міжнародної торгівлі порівняно з торгівлею внутрішньою полягає у тому, що її обслуговують різні грошові одиниці, тобто різні національні валюти. Валютний (обмінний) курс – ціна однієї національної грошової одиниці, виражена в грошових одиницях інших країн. Головний чинник формування валютних курсів – співвідношення обсягів взаємного експорту і імпорту між різними країнами. Коливання валютних курсів прямо позначаються на всіх громадянах країни, хоча вони не завжди це відразу усвідомлюють.

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть основні причини виникнення міжнародної торгівлі.

2. Дайте визначення експорту та імпорту.

3. У чому полягає принцип відносної переваги в міжнародній торгівлі?

4. У чому полягає принцип абсолюної переваги в міжнародній торгівлі?

5. Що таке протекціонізм?

6. Назвіть інструменти державного регулювання імпорту

7. У чому полягає відмінність між імпортними квотами і ліцензіями?

8. Назвіть основні причини існування різних валют у різних країнах.

9. Дайте визначення валютного курсу.

10. На прикладі поясніть, як впливає коливання валютного курсу (знецінення і подорожчання національної валюти) на національних виробників – імпортерів і експортерів продукції.