2. Якісні характеристики фінансової звітності й принципи підготовки й розкриття інформації

Якісні характеристики фінансових звітів. Якісні характеристики є тими критеріями, які забезпечують корисну інформацію для користувачів.

Якісні характеристики підрозділяються на ті, які пред'являються до втримування фінансових звітів і ті, які пред'являються до порядку вистави фінансових звітів.

Якісні характеристики інформації фінансових звітів: доречність, яка визна-чається істотністю, що представляється у звітах; вірогідність, яка визначається правдивістю інформації, нейтральністю, повнотою вистави інформації.

Якісні характеристики порядку вистави фінансових звітів: порівнянність, яка визначається послідовністю розкриття облікової інформації; зрозумілість, яка визначається компетенцією користувачів.

Основна вимога до якісних характеристик: вони повинні бути збалансованими. Це означає, що на практиці збалансованість або компроміс між якісними характеристиками досить часто є необхідною умовою. У цілому, мета полягає в досягненні відповідної збалансованості всіх характеристик для забезпечення мети фінансових звітів. Одночасна важливість характеристик у різних випадках є справою професійних суджень.

Якісні характеристики пов'язані з принципами формування фінансової звіт-ності. Їхній склад визначений Законом про бухгалтерський облік і П(С)БО 1: автономності, послідовності, безперервності, повного висвітлення; нарахування й відповідності доходів і видатків; превалювання сутності над формою, обачність; історична собівартість; єдиний грошовий вимірник; періодичності.

Оцінка елементів фінансових звітів є процесом визначення суми коштів, по якій вони будуть визнані й відображені в Балансі й Звіті про фінансові результатах. Це вимагає вибору відповідної бази оцінки.

При складанні фінансових звітів використовують різні бази оцінок і їх об'єднання. Основні бази оцінки наступні: собівартість (вартість при придбанні або виникненні); поточна собівартість (сума при придбанні або погашенні на теперішній момент); вартість реалізації, погашення (торба під час продажу або погашення); справжня або наведена вартість (дисконтована вартість майбутніх чистих грошових вступів або виплат).

3. Формування облікової політики підприємства

Згідно із принципом послідовності підприємству випливає постійно ( рік у рік) застосовувати єдину вибрану облікову політику. При цьому зміна облікової політики можливо лише у випадках, передбачених П(С)БО, і повинне бути обґрунтоване й розкрите у фінансовій звітності.

Під обліковою політикою розуміється сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для залишення й вистави фінансової звітності.

Закон №996, з одного боку, установив тверді правила організації й ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності, з іншого боку - надав можливість підприємствам самостійно ухвалювати рішення про встановлення облікової політики виходячи з особливостей своєї господарської діяльності, ке-руючись основними принципами бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Таким чином, підприємству надане право самостійне визначати облікову політику й організовувати ведення бухгалтерського обліку. Відразу відзначимо, що не слід плутати захід щодо організації бухгалтерського обліку й елементи облікової політики підприємства. Перелік заходів щодо організації бухгалтерського обліку наведений в 2 питанні.

Для складання фінансової звітності керівництво підприємства повинне формувати облікову політику, тобто обирати принципи, методи й процедури обліку таким чином, щоб вірогідно відбити фінансове становище й результати діяльності підприємства й забезпечити порівнянність фінансових звітів.

Облікова політика підприємства формується на основі введених у дію П(С)БО. Принципи й методи, що формують облікову політику підприємства, установлені нормами п. 23 П(С)БО 1, де прямо зазначене, що підприємство повинне висвітлювати облікову політику шляхом опису:

— принципів оцінки статей звітності;

— методів обліку по окремих статтях звітності.

Отже, облікова політика підприємства укладається у виборі принципів, методів і процедур, пов'язаних з оцінкою або обліком статей звітності.

При цьому більшість принципів, методів і процедур, використовуваних для складання й вистави фінансової звітності, однозначно визначене П(С)БО й альтернативи їм бути не може. Такі принципи, методи й процедури застосовуються в обов'язковому порядку. Але є й такі, які в П(С)БО представлені в декількох варіантах, один або трохи з яких вибираються підприємством самостійно. Такий вибір і повинен бути зафіксований у розпорядчому документі, що визначає облікову політику підприємства.

Виходячи із принципу послідовності для ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності підприємства використовують методи обліку, які базуються на певних оцінках.

Попередня оцінка, використовувана підприємством у процесі підготовки фінансових звітів з метою розподілу видатків і доходів між відповідними звітними періодами, визначена Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.05.99г. №137, зі змінами й доповненнями, як облікова оцінка.

Як правило, облікова оцінка базується на інформації й досвіді попередніх періодів і застосовується, наприклад, для оцінки сумнівної дебіторської заборгованості шляхом нарахування резерву, установлення можливого строку корисного використання (експлуатації) необоротних активів при нарахуванні амортизації й т.п.

Методи оцінки встановлені відповідними П(С)БО, у яких розкриті елементи фінансових звітів (активи, зобов'язання, власний капітал, дохід, видатки) і критерії визнання статей фінансових звітів і різних баз оцінки.

Використання підприємством прийнятих оцінок є істотною частиною складання фінансових звітів, тому що облікова оцінка є невід'ємної складової облікової політики підприємства й забезпечення вірогідності звітності.

Відзначимо, що облікова політика залежно від вибору методів оцінки активів і зобов'язань може вплинути на фінансовий результат діяльності під-приємства за звітний період. Наочним прикладом цього впливу є застосування різних методів амортизації основних коштів. Так, при застосуванні методу прискореного зменшення залишкової вартості видатки підприємства протягом перших років експлуатації об'єктів основних коштів будуть більше, чим при застосуванні прямолінійного методу нарахування амортизації.

Для наочності принципи й методи, пов'язані з оцінкою або обліком статей фінансової звітності, вибір яких передбачений П(С)БО й варіанти яких підприємству необхідно відбити в розпорядчому документі про облікову політику представлені в табл. 1.

Слід звернути увагу, що кожне підприємство вибирає елементи облікової політики винятково виходячи з міркувань економічної ефективності й особливостей своєї діяльності, оскільки від установлених методів обліку залежить не тільки об'єктивність і точність розкриття інформації в його фінансовій звітності, величина чистого прибутку підприємства, але найчастіше — і розмір оподатковуваного прибутку.

При встановленні облікової політики підприємства важливо звернути увагу на істотність інформації. Відповідно до П(С)БО 1 інформація є істотної, якщо її відсутність може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. При цьому істотність інформації визначається відповідними П(С)БО й керівництвом підприємства.

Протягом довгого часу таке наведене в П(С)БО 1 поняття, як «істотна інформація», трактувалося укладачами фінансової звітності досить вільно виходячи з його широкого визначення. У цьому зв'язку Міністерство фінансів України уточнило поняття істотності у своєму листі від 29.07.2003. № 04230-04108, виданому у вигляді методичних рекомендацій. З одного боку, це всього лише рекомендації компетентного органа, які не є нормами національних стан-дартів бухгалтерського обліку, отже, не обов'язкові при веденні такого обліку.

У даному листі введене поняття «поріг істотності», під яким розуміють абсолютну або відносну величину, що є кількісною ознакою істотності облікової інформації, тобто кількісною оцінкою такого