5. Розмовний стиль

Використання: усне повсякденне спілкування у побуті,

Сфера виробництві.

Призначення: бути засобом невимушеного спілкування, обміном думками, з'ясування побутових стосунків.

Ознаки: усна форма спілкування, неофіційність стосунків між мовцями непідготовленість до спілкування, використання міміки, жестів, рухів.

Мовні засоби: емоційно-експресивна лексика суб'єктивної оцінки, багатство інтонацій, вживання простих речень, просторічна лексика, діалектизми, фольклоризми, скорочені слова, звертання, вживання слів ; суфіксами пестливості, згрубілості чи зневаги.

Усне мовленя передається у формі діалогів і полілогів.

Зразок стилю:

Двієчники

— Професоре,— м'явся студент, притискаючи екзаменаційний білет до своїх грудей — в економіці така нецікава термінологія... І розвалена вона вся —там уже все ясно... Давайте ліпше про життя!

— Давайте,— згодився професор.— Але все одно починаймо з актуального: що таке перебудова.

— Та це, професоре, найлегше: ..— вигукнув студент.— Наша перебудова, нехай не при мені буде скачано, це значить перебудування всього того, що нами досі набудовано.

— А економіка?

— Економіка, усім відомо, повинна бути економною.

— А студент у перебудові та економіці?

— Це така особа, котра повинна все оте знати.

— Двійка,— виголосив професор.

Кому?— безневинно запитує студент.

— Ви про що? Я такого ще не чув... Вам, люб'язний, вам! Яким ви йдете у світ? Як же ви зрушуватимете з місця нашу економіку, яка стоїть, не йде, ба, навіть задкує!..

— Боїться,— коментує студент.— Бо ми доїхали до станції "кінець світу". Нікудишня коняка! Треба пересідати на іншу.

— Одиниця!— нетерпець професорові. — Тридцять років випускаю економістів! Ціла армія науковців НДУ, АН і багато такого іншого... а ви досі виходите ось такі — жодного сміливого вершника...

— То кому ж, професоре, двійка?..

(Г. Кисіль)

6. Епістолярний стиль

З давніх часів уміння листуватись було мистецтвом, кращі зразки якого дали початок епістолярному жанрові в літературі— у формі листів писались філософські й політичні трактати, вірші, новели, навіть романи.

Сучасні форми листування виникли приблизно 150 років тому в Англії, винайденням їх маємо завдячувати лондонському художникові Вільяму Еглі — укладачу першої вітальної листівки.

Існують спільні для всіх країн правила оформлення приватної, ділової та дипломатичної кореспонденції. Це обов'язковість вступних вітань і заключних формулювань — форм ввічливості. За змістом листи можуть бути, зрозумілими, коректними, за формою — орфографічно бездоганними, без виправлень, написаним на білому папері, акуратно згорненими, не більше, ніж удвічі.

Сьогодні майже всі листи, крім приватних, друкують на машинці або комп'ютері, але підпис має бути лише від руки і чіткий. Листи з привітанням, запрошенням, подякою, висловлюванням співчуття завжди пишуть від руки.

У діловому листі спочатку слід поговорити про предмет попередніх контактів, потім викласти його основну мету і на завершення натякнути на очікуваний результат та висловити надію на подальшу співпрацю.

Існує багато видів службових листів: інформаційні, листи-запрошення, супровідні, листи-повідомлення, листи-підтвердження, листи-нагадування, рекламні, гарантійні, ініціативні, листи-відповіді, листи-прохання та ін.