Тема: Комп’ютерне редагування

1. Технологічні особливості комп’ютерного редагування.

2. Ступені автоматизації комп’ютерного редагування.

3. Системи автоматизації для контролювання правильності і достовірності повідомлень.

Література:

1. Партико З.В. Загальне редагування: Навчальний посібник. – Л.: Афіша, 2001. – 416с.

2. Погиба Л.Г., Грибіниченко Т.О. Складання ділових паперів: Практикум.- К.: Либідь, 2002.

3. Капелюшний А.О. Стилістика й редагування: Практичний словник журналіста. – Львів: ПАІС, 2002. – 576с.

1. Порівнюючи традиційний видавничий процес із комп'ютеризованим, найперше слід зазначити, що в комп'ютеризованому здебільшого зникає як його складова частина коректура, тобто коректурний обмін між ЗМІ, друкарнею та автором. Це викликане тим, що авторський оригінал більшість авторів уже зараз готують відразу на комп'ютерних носіях інформації (наприклад, дисках), які дають змогу виправляти помилки безпосередньо в електронному оригіналі повідомлення (паперові носії такої можливості не забезпечують) і копіювати його потрібну кількість разів без спотворень. Як результат, у ЗМІ після редагування вже нема потреби набирати текст повторно. Так само зникає ця потреба і в друкарнях, оскільки ЗМІ подають туди видавничий оригінал на плівці або в електронному вигляді. Отже, як уже було зазначено, процес коректури або суттєво скорочується, або стає зовсім зайвим.

Таким чином, видавничий процес, який раніше передбачав як мінімум триразове набирання тексту (автор, ЗМІ та друкарня), зараз став одноразовим.

Проте в тих випадках, коли автор при комп'ютеризованому видавничому процесі подає рукопис на паперовому носії, коректура все ж необхідна. Це викликає певні зміни у видавничому процесі. Так, традиційно спершу проводять редагування, а далі — корек­туру. Комп'ютеризована технологія, коли подають авторський оригінал на папері, вимагає спершу проводити коректуру й тільки потім — редагування. Адже в текст недоцільновносити виправлення, коли заздалегідь відомо про наявність у ньому спотворень. У такому випадку після усунення спотворень його довелось би редагувати повторно.

2. Комп'ютерне редагування має особливості, які відрізняють його від традиційного. Зокрема, в ньому можна, виділити такі ступені автоматизації:

— комп'ютеризоване редагування (операції контролю і виправлення здійснює людина; комп'ютер використовують лише як "електронне перо"; прикладом СР, які дають змогу здійснювати комп'ютеризоване редагування, є ТП);

— автоматизоване редагування (більшу частину операцій контролю виконує СР, а людина—меншу частину операцій контролю та більшість операцій виправлення);

— автоматичне редагування (більшу частину операцій контролю й виправлення виконує СР, а меншу — людина; крім того, людина приймає рішення в неформалізованих конфліктних ситуаціях).

Комп'ютерне редагування має також специфічні розмежовані в часі етапи опрацювання тексту:

— передредагування, тобто попереднє ручне розмічування оригіналу, яке виконує людина з метою наступного автоматизованого чи автоматичного редагування, наприклад задания для рубрик спеціальних стилів їх оформлення, розставлення міток у бібліогра­фічному описі тощо;

— інтерредагування, яке виконує сама СР, проводячи операції контролю й ви­правлення тексту;

— постредагування, яке виконує людина, проводячи ті операції контролю й ви­правлення тексту, що їх не змогла виконати СР.

Комп'ютерне редагування здійснюють послідовно: від однієї одиниці до іншої. Закін­чивши опрацювання на одному рівні, переходять до наступного (в напрямі від нижчих рівнів — до вищих). Специфіка порівневого опрацювання полягає в тому, що переходити до вищого рівня можна лише тоді, коли на нижчому всі помилки вже усунуті (наявність помилки на нижчих рівнях унеможливлює опрацювання вищих). Для порівняння вкажемо, що під час традиційного редагування людина опрацьовує текст інтегрально, тобто охоплює одночасно кілька сусідніх рівнів.

3. Для формування і збереження "портфеля" повідомлень можуть бути використані системи керування базами даних (СКБД). Їх застосування дасть можливість реалізувати у діловиробничій БД сортування повідомлень за всіма потрібними параметрами (джерелом надходження, авторами, обсягом, типом інформації, часом надходження тощо), здійснювати їх пошук, отримувати всі потрібні статистичні дані і т. д. До СКБД, що здатні забезпечити реалізацію вказаних функцій, можна зарахувати dBASE, FoxPro, Paradox та ін.

У наш час можуть бути автоматизовані також операції інформаційного пошуку літератури та даних. Це стало можливим завдяки наявності в Інтернет загальнодоступних електронних бібліотек, особливо зарубіжних, та наявності пошукових систем загально­доступного користування. Отже, сидячи за власним робочим столом, редактор може через Інтернет отримувати енциклопедичні довідки, контролювати правильність бібліо­графічних посилань і достовірність цитування. Ці приклади свідчать, що найближчим часом Інтернет матиме для розвитку ЗМІ першочергове значення.

Для автоматизації цілої низки інших функцій ВД можуть бути використані авто­матизовані системи керування (АСК). В АСК доступна автоматизація операцій планування та взаємоузгодження річних, квартальних і місячних планів (у повному обсязі), а також частково — укладання авторських угод (на основі готових шаблонів, записаних у пам'яті АСК, та з можливістю підрахунку розміру авторського гонорару). Автомати­зація задач цього класу вже має давно розроблені й багаторазово перевірені методи свого розв'язання.

За наявності СР частково може бути автоматизована й підготовка до редагування (добір потрібної множини норм, їх настроювання на конкретну читацьку аудиторію тощо).

131