Тема: Редагування документальних матеріалів

1. Основні правила і норми у текстовому викладі ділових паперів.

2. Методи контролю повідомлення.

3. Послідовність операцій контролю.

4. Методи виправлення тексту.

5. Творче редагування.

Текст — це головний елемент будь-якого документа, який має чітко й переконливо відбивати причину й мету його написання, розкривати суть конкретної справи, містити докази, висновки.

Як факт мовлення текст являє собою окремий індивідуальний (або колективний) твір, продукт мовлення. За логіко-психологічними ознаками текст становить одиницю, яка виражає судження. З інформаційного погляду текст є цілісним і зв'язним повідомленням, складеним для передачі та збереження інформації.

На думку вчених, визначальна функція тексту — бути засобом соціальної комунікації в усіх сферах суспільного життя. Від умілого, грамотного, логічно послідовного викладу матеріалу залежить культура писемного ділового мовлення.

Саме текст і фактична реалізація його — це та проблема вироблення культури письма, розв'язання якої передбачає знання законів логічного й лексичного сполучення слів, умі­ння користуватися словесними формулами, розрізняти стильові особливості текстів, до­бирати до них відповідний мовний матеріал.

Як зазначалося, текст — це основний елемент писемного мовлення. Він має такі кому­нікативні якості: стислість, послідовність викладу матеріалу, лаконічність, смислову точність, логічність, об'єктивність, простоту, виразність мови і стилю, влучність думки тощо. Вони знаходять своє вираження в мовних конструкціях і словесних формулах текстів різного рівня стандартизації (звіт, діловий лист, акт, договір, наказ тощо), у логічних елементах (вступі, доказах, висновках).

Проте є чинники, ігнорування яких утруднює досягнення позитивного результату: надто велика кількість комунікативних якостей текстів, які взаємно доповнюють одна одну, їх важко відмежувати, нелегко провести чіткі грані між ними. З огляду на це методи­сти порушують питання про необхідність звести перелік комунікативних якостей мовлен­ня до прийнятного з дидактичного погляду мінімуму, виокремити серед них найпотрібніші, найзручніші для аналізу й оцінки.

Ділове текстотворення мас необмежені можливості для реалізації мовленнєвої культу­ри в різних ситуаціях, для аналізу мовних засобів (лексичних, граматичних, стилістич­них), для формування умінь і навичок мовленнєвої діяльності, оскільки:

• тексти документів містять повідомлення про факти, явища суспільного життя: оцін­ку ділових і моральних якостей фахівців різних галузей народного господарства; звіти, інформацію про роботу; конкретні, реальні пропозиції;

• тексти документів уможливлюють спостереження вербальних і невербальних засобів мовлення, відповідність їх цілям, умовам ситуації; аналіз структури мовлення з урахуван­ням його комунікативних якостей; виявлення функцій мовлення (комунікативної, волюнтативної тощо), створюючи на їхній основі лексико-тематичні групи;

• тексти документів дають змогу формувати оцінне ставлення, критичну чи позитив­ну думку щодо мовного оформлення тексту; додержання основних правил його складан­ня; виконувати лінгвістичний аналіз, орієнтуючись на види документів, структуру тексту, його семантику; свідомо оволодівати змістом тексту залежно від спеціальності, фаху тощо;

• тексти документів спрямовані на формування практичних умінь і навичок оформ­лення матеріалу текстів; на компонування його логічних частин; на вироблення умінь професійно грамотно оцінювати комунікативні можливості текстів документів, з якими працюватиме майбутній фахівець у певній сфері виробничої діяльності.

У практиці сучасного діловодства вироблено загальні вимоги до створення текстів документів, основні правила, які забезпечують реалізацію комунікативних якостей діло­вого мовлення, додержання лексичних, граматичних та стилістичних норм.

Прийоми виділення окремих частин тексту

Дуже часто в наукових працях, нормативних документах посилаємось до термінів, окремих слів, прикладів тощо. Для їх виділення Глущик С., Дияк О., Шевчук С. радять використовувати чотири способи записів:

1. ВЕЛИКІ ЛІТЕРИ вживаються для виділення окремих слів.

2. Р о з р я д к а використовується при оформленні окремих слів чи коротких фраз. При розрядці після кожної букви у слові робиться проміжок в один знак, а між словами, написаними у розрядку, й текстом роблять відступ у 2 — 3 знаки.

3. Підкреслення -- найзручніший спосіб виділення окремих слів і фраз. Розділовий знак, що стоїть після слова, не підкреслюють. Ціле речення підкреслюється суцільною рискою, починаючи від першої букви і закінчуючи останньою буквою речення.

4. Курсивом виділяються слова, речення, частини тексту. Цим способом переважно користуються, коли текст набирають на комп'ютері.