
- •1. Вступ
- •1.1. Опис
- •1.2. Рівень
- •Тема 1. Основні поняття інтелектуальної власності
- •1.1. Основні поняття I визначення
- •1.2. Результат творчої діяльності як об'єкт власності
- •1.3. Правовий зміст інтелектуальної власності
- •1.4. Поняття об'єктів права інтелектуальної власності
- •Тема 2. Еволюція інтелектуальної власності
- •2.1. Еволюція промислової власності
- •2.2. Еволюція авторського права і суміжних прав
- •2.3. Еволюція інтелектуальної власності в Україні
- •Тема 3. Мiсце I роль інтелектуальної власностi в економiчному 1 соцiальному розвитку суспiльства
- •3.1. Соціально-економічні стратегії в країнах світу
- •3.2. Промислова власність і розвиток
- •3.3. Авторське право і розвиток культури
- •3.4. Соціологічні аспекти інтелектуальної власності
- •Тема 4. Обєкти і субєкти права iнтелектуальної власностi
- •4.1. Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності
- •4.2. Об'єкти і суб'єкти авторського права і суміжних прав
- •4.3. Об'єкти і суб'єкти права промислової власності
- •4.4. Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності
- •Тема 5. Система охорони інтелектуальної власності в україні
- •5.1. Інститути права інтелектуальної власності
- •5.2. Джерела права інтелектуальної власності інтелектуальної власності
- •Тема 6. Міжнародна система охорони інтелектуальної власності
- •6.1. Міжнародні договори в сфері інтелектуальної власності
- •Договори, що встановлюють міжнародну систему охорони Паризька конвенція з охорони промислової власності
- •Мадридська угода про припинення неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження на товарах
- •Найробський договір про охорону олімпійського символу
- •Договір про закони по товарних знаках
- •Договори, що полегшують отримання охорони промислової власності в декількох країнах Договір про патентну кооперацію (рст)
- •Договір про патентне право
- •Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури
- •Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків
- •Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (Мадридський протокол)
- •Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження і їх міжнародній реєстрації
- •Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків
- •Договори, що засновують міжнародні класифікаційні системи Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію
- •Ніцька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків
- •Віденська угода про заснування Міжнародної класифікації образотворчих елементів знаків
- •Локарнська угода про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків
- •6.2. Всесвітня організація інтелектуальної власності (воів)
- •Адміністрування міжнародних договорів
- •6.3. Міжнародна співпраця в рамках регіональних договорів про інтелектуальну власність
- •Африканські угоди про створення організацій інтелектуальної власності
- •Угоди країн Латинської Америки по охороні інтелектуальної промислової власності
- •6.4. Участь України в міжнародних договорах про інтелектуальну власність
- •Тема 7. Правова охорона об'єктiв інтелектуальної власності
- •7.1. Охорона прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
- •7.2. Охорона прав на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг
- •Тема 8. Міжнародна правова охорона інтелектуальної власності
- •8.1. Міжнародна охорона прав на об'єкти промислової власності
- •8.2. Міжнародна охорона об'єктів авторського права і суміжних прав
- •Тема 9. Захист прав на об'єкти інтелектуальної власності
- •9.1. Форми захисту прав інтелектуальної власності
- •9.2. Способи захисту прав інтелектуальної власності
- •9.3. Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди тrірs
- •3. Модульне планування
- •4. Організація самостійної роботи
- •4.1. Перелік тем для виконання самостійної роботи
- •4.2. Ситуаційні завдання
- •4.3. Список рекомендованої літератури для виконання самостійної роботи
- •4.4. Графік виконання і захисту самостійної роботи
- •5. Організація підсумкового контролю знань для студентів денної форми навчання
- •Система оцінювання академічних досягнень студента
- •Переклад з 100-бальної шкали в 5-бальну здійснюється в такий спосіб:
- •5.1. Перелік питань до складання заліку
- •5.2. Тести для підготовки до складання заліку
- •5.3. Приклад завдання при складанні заліку
- •5.4. Список рекомендованої літератури для підготовки до заліку
- •6. Організація контролю знань студентів заочної і прискореної форм навчання
- •6.1. Перелік тем для виконання самостійної роботи
- •7. Організація підсумкового контролю знань (для студентів заочної та прискореної форм навчання)
- •Система оцінювання академічних досягнень студента
- •Переклад з 100-бальної шкали в 5-бальну здійснюється в такий спосіб:
Тема 6. Міжнародна система охорони інтелектуальної власності
6.1. Міжнародні договори в сфері інтелектуальної власності
6.2. Всесвітня організація інтелектуальної власності
6.3. Міжнародна співпраця в рамках регіональних договорів про інтелектуальну власність
6.4. Участь України в міжнародних договорах про інтелектуальну власність
6.1. Міжнародні договори в сфері інтелектуальної власності
Необхідність в міжнародній охороні інтелектуальної власності стала очевидною, коли іноземні учасники відмовились взяти участь у Міжнародній виставці винаходів у Відні в 1873 р., побоявшись, що їхні ідеї будуть «вкрадені» і комерційно використані в інших країнах.
Всі договори в сфері інтелектуальної власності прийнято поділяти на три групи:
договори, що встановлюють міжнародну систему охорони;
договори, що полегшують одержання охорони промислової власності в декількох країнах;
договори, що започатковують міжнародні класифікаційні системи.
Розглянемо основні міжнародні угоди згідно з цією класифікацією.
Договори, що встановлюють міжнародну систему охорони Паризька конвенція з охорони промислової власності
1878 року в Парижі був скликаний Міжнародний конгрес з промислової власності, головним результатом роботи якого стало рішення просити один з урядів скликати міжнародну (дипломатичну) конференцію, яка б визначила засади одноманітного законодавства-в області промислової власності.
Як наслідок цього, у Франції був розроблений документ, який пропонував створення міжнародного союзу з охорони інтелектуальної власності. Цей проект разом із запрошенням взяти участь у Міжнародній конференції в Парижі в 1880 році був розісланий французьким урядом ряду інших держав. На цій конференції був прийнятий проект конвенції, який вміщував суттєві положення, які і дотепер є основними моментами Паризької конвенції.
1883 року в Парижі була скликана нова дипломатична конференція, яка закінчилась остаточним прийняттям і підписанням 14 державами Паризької конвенції з охорони промислової власності. До кінця XIX століття кількість країн, що приєднались до конвенції, досягла 19.
Після підписання в 1883 році Паризька конвенція час від часу переглядалась. Конференції з перегляду відбулися в Римі (1886 р.), Мадриді (1890 і 1891 рр.), Брюселі (1897 і 1900 рр.), Вашингтоні (1911 р.), Гаазі (1925 р.), Лондоні (1934 р.), Лісабоні (1958 р.), Стокгольмі (1967 р.). Остання конференція з перегляду проводила свою першу сесію в Женеві (1980 р.), ДРУГУ - в Найробі (1981 р.), третю - в Женеві (1982 р.) і четверту в Женеві (1984 р.).
Кожна з конференцій, починаючи з брюсельської конференції 1900 року, закінчувалась прийняттям Акту перегляду Паризької конвенції. За виключенням актів, прийнятих на конференціях з перегляду в Брюсселі і Вашингтоні, які більше не діють, всі раніше прийняті акти все ще мають значення, хоча найбільша кількість країн є тепер сторонами останнього акту, укладеного в Стокгольмі в 1967 році.
Положення конвенції можуть бути розбиті на чотири основні категорії:
норми матеріального права, які гарантують основне право національного режиму в кожній із країн-членів;
норми, які встановлюють право пріоритету;
загальні норми матеріального права, які встановлюють права і обов'язки фізичних і юридичних осіб, а також норми, які зобов'язують або дозволяють країнам-членам передбачати в своєму законодавстві відповідні цим нормам положення;
положення стосовно адміністративних рамок, встановлених з метою реалізації Конвенції, і включає заключні статті Конвенції.
Принцип національного режиму означає, що стосовно охорони промислової власності кожна держава-учасник Паризької конвенції повинна надавати таку ж охорону громадянам інших країн-членів, яку вона надає своїм власним громадянам. Такий же національний режим надається громадянам країн, які не є учасницями Паризької конвенції, якщо вони мають місцепроживання в країні-члені або якщо вони мають «дійсне і серйозне» промислове або торговельне підприємство в такій країні. Однак ніякі вимоги щодо місця проживання або наявності підприємства в країні, де заявник просить охорону, не можуть пред'являтись до громадян країн-членів в якості умови отримання вигод від користування правами інтелектуальної власності.
Положення стосовно права пріоритету містяться в статті 4 Конвенції. Право пріоритету означає, що на основі звичайної заявки на право промислової власності, поданої заявником в одній із країн-членів, той же заявник (або його правонаступник) може протягом певного строку (6 або 12 місяців) просити охорону в усіх інших країнах-членах. Ці пізніші заявки будуть розглядатись так, як би вони були подані в той же день, як і перша (або раніша) заявка. Іншими словами, ці пізніші заявки мають статус пріоритетних стосовно всіх заявок, що відносяться до цього ж винаходу і подані після дати подачі першої заявки. Вони мають статус пріоритетних стосовно всіх дій, здійснених після цієї дати, які звичайним порядком могли б позбавити юридичної сили права заявника або патентоздатність його винаходу.
Охорона проти несумлінної конкуренції доповнює охорону, що надається об'єктам інтелектуальної" промислової власності, і тим самим посилює її. Особливе значення боротьба з несумлінною конкуренцією має для охорони (ноу-хау), що представляють собою цінну інформацію, але не захищену охоронним документом.