Поняття про особистість. Склад і структура особистості
Для розуміння природи особистості потрібно з’ясувати співвідношення цього поняття з іншими поняттями, що використовуються у психології. Це насамперед поняття людина, індивід, індивідуальність.
________________________ – біосоціальна істота, наділена свідомістю, здатністю пізнавати довколишній світ і активно змінювати, перетворювати його.
________________________ – людина як одинична природна істота, представник виду Homo sapiens, продукт філогенетичного й онтогенетичного розвитку, єдності вродженого і набутого, носій індивідуально своєрідних рис.
__________________________ – це своєрідне, неповторне поєднання таких психологічних особливостей людини, як характер, темперамент, особливості перебігу психічних процесів (сприймання, пам’яті, мислення, мовлення, почуттів, волі), особливості її мотиваційної сфери та спрямованості, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей.
_________________________ – це конкретний людський індивід, соціальна істота, суб’єкт пізнання, активний діяч суспільного розвитку, з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями, яка має свідомість, самосвідомість, активно пізнає і перетворює навколишній світ відповідно до людських потреб.
Склад особистості
Питання про психологічний склад особистості є предметом дискусії між різними ідеалістичними течіями, з одного боку, і між ними та матеріалістичною наукою – з іншого. Деякі наукові теорії особистості доводили перевагу у одних особливостей над іншими, оскільки вважалося, що психічні властивості визначені вже від народження людини і вони незмінні. Більше того, виявлялося, що за одним лише зовнішнім виглядом можна повністю вивчити особистість.
Так, Ернст Кречмер, враховуючи будову тіла людини, розрізняв три основі типи:
пікнік – циклотимік – це “широка-тяжка” людина, для якої характерні недостатня емоційна стійкість, швидка зміна настрою, почуття колективізму, товаришування, і проекція на інших;
астенік – шизотимік – людина мало контактна з оточуючими, недостатньо реалістична, часто самовдоволена;
атлет – іксотимік – міцна, кістлява людина із спокійним характером, однак схильна різко “спалахувати”.
Уїльям Шелдон, представник фізичної типології особистості, враховуючи три шари клітин ембріона, з яких в процесі дозрівання організму людини домінує той чи інший, розрізняє три основних типи людей:
Ендоморфний тип – має великий живіт, розвинуті внутрішні органи, слабкі і короткі кінцівки. Як правило, це лагідна чуйна та комунікабельна людина.
Ектоморфний тип – худий, високий, з дуже розвинутою нервовою системою. Людина загальмована та інтровертна, схильна до самотності та розумової діяльності.
Мезоморфний тип – з потужним складом тіла, особливо грудей, розвинутими кінцівками, широкими долонями і стопами. Неспокійна і агресивна людина, сильна, схильна до ризику.
Того ж напрямку, але трохи з інших засад французький учений Сіго зробив спробу поділити всіх людей на запропоновані ним чотири групи залежно від розвитку різних систем органів. Згідно з цією класифікацією існують такі типи людей: дихальний, травний, мозковий, м’язовий. Для кожного з них характерними є свій тілесний склад, міміка, характер і свої хвороби.
Люди дихального типу мають великий ніс, дещо розширені вилиці, довгу шию, широкі плечі, їх грудна клітка подовжена і сплющена. У таких людей міміка зосереджена у середній частині обличчя. Вони переважно похмурі, стримані, енергійні, схильні до хвороб легень.
М’язовий тип – це люди з класичними пропорціями, гармонійні.
Тип травний – це здебільшого самовдоволений флегматик, у якого товсті губи і нижня частина обличчя вища і ширша за верхню.
Мозковий тип – люди з високим чолом, розширеною вгорі головою. Міміка у них зосереджена навколо очей. Вважають, що це основні постачальники видатних особистостей, але й кандидати в істерики і неврастеніки.
Однак чистих типів у дійсності дуже мало, а їх комбінації настільки різноманітні, що класифікація Сіго, по суті, виявилась малопридатною.
У ХІХ ст. Ледо поділяв не все тіло. А лише обличчя на п’ять геометричних типів: квадратний, круглий, овальний, трикутний, конічний. Кожен з цих типів, у свою чергу, поділявся на прямий, поздовжній і короткий. Квадратному типу властиві енергія, практицизм, різкість. Круглий тип – діяльний, імпульсивний, палкий. Овальний тип характеризують вередливість, вразливість. Люди, які мають трикутний тип обличчя, хитрі, люблять пригоди, часом дикуваті, а конічний тип – це в основному практики.
Структуру особистості розглядають по-різному. Одні вважають, що в ній доцільно розглядати лише психологічні компоненти (пізнавальні, емоційно-вольові, спрямованість), інші виокремлюють у ній ще й біологічні аспекти (типологічні особливості нервової системи, вікові зміни в організмі, стать), які не можна ігнорувати у процесі виховання особистості. Однак протиставляти біологічне соціальному в особистості не можна. Природні аспекти та риси існують у структурі особистості як соціально зумовлені її елементи. Біологічне та соціальне у структурі особистості утворюють єдність і взаємодіють.
У структурі особистості розрізняють:
типове – є тим найзагальнішим, що властиве кожній людині і характеризує особистість взагалі: її свідомість, активність, розумові та емоційно-вольові прояви тощо, тобто те, чим одна людина схожа на інших людей;
індивідуальне – це те, що характеризує окрему людину: її фізичні та психологічні особливості, спрямованість, здібності, риси характеру, тобто те. Чим людина відрізняється від інших людей.
На фактах, взятих з великої клінічної практики Зігмунд Фрейд простежив складність і багатоплановість структури особистості, значення в її історії внутрішніх конфліктів і криз, наслідків незадоволених бажань.
З.Фрейд уявляв організацію психічного життя у вигляді моделі, що має своїми компонентами різні психічні інстанції, визначені термінами:
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Психолог К.Платонов у структурі особистості виокремлює чотири підструктури:
Структура особистості (за С.Л.Рубінштейном):
Отже, психологічна структура особистості дуже складна і багатогранна. Пізнавальна, емоційно-вольова діяльність особистості, її потреби, інтереси, ідеали та переконання, самосвідомість – складові духовного життя особистості, які перебувають у складній взаємодії і в своїй єдності становлять її “Я”, яке керує всіма аспектами внутрішнього життя та проявами його в діяльності та стосунках з іншими.