(Сітка Томаса-Кілмена)
Стиль конкуренції (акула) |
|
Стиль співробітництва (сова) |
Стиль компромісу (лиса) |
||
Стиль уникання (черепаха) |
Стиль Пристосування (ведмежа) |
|
|
Активні дії
Пасивні дії
Індивідуальні
дії Спільні дії
Задоволення інтересів іншої сторони конфлікту
Основою для виділення розглянутих стратегій та стилів поведінки є динаміка співвідношення між ступенем настирливості у задоволенні своїх інтересів та ступенем готовності піти на зустріч іншому учаснику у задоволенні його інтересів.
Але жодну з названих стратегій не можна зазвати однозначно “доброю” або “поганою”. Кожна з них може бути оптимальною та забезпечити найкращий ефект у залежності від конкретних умов виникнення та розвитку конфлікту. У той же час саме співробітництво у найбільшій мірі відповідає сучасним уявленням про конструктивну довготривалу взаємодію між людьми.
При стратегії співробітництва задоволення потреб усіх учасників конфлікту або конфліктної ситуації призводить до зникнення предмету конфлікту і, відповідно, ризик виникнення його наслідків зводиться до мінімуму. Разом з тим співробітництво відноситься до стратегій та стилю поведінки, яка вимагає відповідної підготовки, сформованих навиків та вмінь у його використанні.
Деякі спеціалісти виділяють також стратегію стримування (придушення, пригнічення), яка передбачає тенденцію придушення конфлікту з метою підтримки стосунків будь-якою ціною. В одних ситуаціях, коли конфронтація з приводу незначних розходжень приводить до стресу у взаємостосунках і може розрушити ділові стосунки, лад у родині, та інше, коли опонент ще не готовий вислухати та зрозуміти, – стратегія придушення конфлікту є розумною стратегією і, відповідно, стилем поведінки у конфліктах.
Вибір власних, продуктивних для кожної людини індивідуальних стратегій та стилю поведінки у конфліктах, а також застосування у відповідності з вибраним стилем поведінки набору тактик впливу залежить:
Від особистісних якостей конфліктуючої сторони та відповідного стилю поведінки;
Стилю поведінки учасників, які задіяні у конфлікті;
Природи самого конфлікту, його виду;
Важливості конфлікту для його учасників.
Істотне місце серед конфліктів та стимуляції конфліктної поведінки займає соціальна роль особистості. У відповідності з класифікацією акцентуацій характеру розрізняють такі типи конфліктної поведінки у залежності від соціальних ролей.
“Демонстративний” – характеризується прагненням завжди бути у центрі уваги, користуватися успіхом, іноді іде на конфлікт, щоб бути на виду.
“Ригідний” (негнучкий, непластичний) – відрізняється честолюбством, підвищеною самооцінкою, небажанням та невмінням рахуватися з думкою оточуючих, відрізняється безцеремонністю, нерідко грубістю, для нього “якщо факти не влаштовують, тим гірше для фактів”.
“Некерований” – характеризується підвищеною імпульсивністю, непродуманістю, непередбачуваністю поведінки, яка часто є зухвалою та агресивною.
“Зверхточний” – характеризується сумлінністю, скрупульозністю, пред’являючи до всіх (починаючи з себе) підвищені вимоги. Всякого, хто не задовольняє ці вимоги (а також більшість), піддає різкої критиці. Йому властива підвищена тривожність, яка проявляється у частковості, у підозрілості, підвищеної чутливості та оцінки його своїх дій оточуючими.
“Раціоналіст” (“мислитель”) – характеризується корисливістю, готовністю до конфлікту у будь-який момент, коли випадає реальна можливість досягнення за допомогою конфлікту особистих цілей (спеціальних, маніпуляцій них, у тому числі розвідувальних та меркантильних).
“Безвільний” (“підстава”, “шестірка”) – нерідко становиться зброєю у руках іншої людини, частіше всього має репутацію (вид) доброї та безпечної людини, від якої не чекають підвода. Тому виступ такої людини у якості ініціатора конфлікту сприймається оточуючими однозначно позитивно.
“Інтриган” (“шавка”, “детонатор”, “провокатор”) – для нього конфлікт є можливістю виставити протилежні сторони у негативному вигляді.
“Агресор” – конфлікт для нього є найбільш вдалим способом вирішення своїх протиріч та досягнення власних цілей. Зазвичай, це людина, яка спілкується з людьми, які її слухають та потакають, звиклій до того, що її бояться та поступаються перед нею, якщо вона сердиться. Завжди реагує зі злістю та агресією на будь-яку протидію, дуже важко та з великим не бажанням визнає свою неправоту.
“Стара Діва” (“комплекс Наполеона”) – частіше всього це людина, яка має помітний фізичний недостаток (наприклад, низький зріст, незвичайний колір волосся та інше); відрізняється надмірною образливістю, нахилом агресивно реагувати навіть на незначні непорозуміння та протиріччя, високою тривожністю та недовірливістю.
“Роздратований” – відрізняється запальністю або агресивністю, що пов’язано з послабленням нервової системи, перевтомою та іншим. У конфліктах легко роздратовується, “спалахує”, плаче, скаржиться.
Д.Скот, ототожнює поняття “конфліктна” та “важка” людина, виділяючи такі типи особистості та властиву їй поведінку у конфліктах:
“Агресивісти” – люди, які говорять колкості, задирають інших та роздратовуються, якщо їх не слухають.
“Скаржники” – завжди на що-небудь нарікають. Самі ж нічого не роблять для вирішення проблеми, так як вважають себе не здатними ні на що або не хочуть ні про що думати.
“Зверхпоступливі” – завжди говорять “так”, з будь-якого приводу обіцяють підтримку, але нерідко їх слова розходяться з ділом, вони не виправдовують покладених на них надій.
“Вічні песимісти” – завжди та у всьому передбачають невдачу.
“Всезнайки” – вважають себе вище за інших. Їх уявна зверхність доповнюється свідомістю особистої важливості.
“Нерішучі” або “стопори” – люди, які не можуть прийняти рішення через боязнь помилитися.
“Максималісти” – хочуть чогось прямо зараз, хоча у цьому немає особливої необхідності.
“Невинні брехуни” – “замітають сліди” обманів так, що неможливо зрозуміти, у що вірити, а у що ні.
“Брехливі (неправдиві) альтруїсти” – роблять добро, але у глибині душі жалкують про це.
Зв’язки та відношення особистості, які виникають у конфліктах, складні та різноманітні. Тому звернення до інтелектуальних та поведінкових ресурсів особистості неминуче. У зв’язку з цим цікаві дослідження особливостей поведінки особистостей у конфліктах у професіональній діяльності.
Навики візуальної діагностики особливостей поведінки дозволяють адекватно оцінювати конфліктність особистості та відрізняти конфліктні типи поведінки, передбачуючи та прогнозуючи можливі розв’язання конфліктів у різноманітних ситуаціях.