Тема 10. Облік господарських процесів
Загальні принципи побудови обліку основних господарських процесів.
Господарські засоби підприємства знаходяться у постійному русі в процесі господарської діяльності, змінюючи при цьому свою вартість і форму. Кругообіг господарських засобів складається з окремих стадій – процесів, що, в свою чергу, об’єднують певні господарські операції.
Основними господарськими процесами є процеси постачання (придбання), виробництва (використання, зберігання), реалізації (збуту, продажу) (рис.10.1).
Рис. 10.1. Господарські процеси (кругообіг господарських засобів)
Отже, у процесі кругообігу господарські засоби набувають різної форми:
підприємство витрачає грошові кошти на придбання необхідних факторів виробництва – основних засобів, виробничих запасів і т.д. (грошова форма → товарна форма);
у процесі виробництва фактори виробництва взаємодіють, в результаті чого виникають витрати – матеріальні, трудові, фінансові, та створюється новий продукт – готова продукція, виконані роботи, надані послуги (товарна форма → виробництво → товарна форма);
у процесі реалізації виготовлений продукт обмінюється на гроші (товарна форма → грошова форма).
Слід відмітити, що кожна стадія відрізняється від попередньої не лише формою, але й вартістю, тобто грошові кошти, отримані в процесі реалізації, є більшими за витрачені на початковому етапі (аналогічно відбувається трансформація товарної форми із збільшенням вартості на виході).
Кожний господарський процес відбувається з певною метою:
забезпечення підприємства матеріальними і трудовими ресурсами (процес постачання);
створення нового продукту (процес виробництва);
отримання прибутку (процес реалізації).
Побудова бухгалтерського обліку процесу постачання.
Процес постачання є першим етапом кругообігу господарських засобів підприємства і полягає у тому, що частина грошових коштів витрачається на придбання засобів і предметів праці – обладнання, сировини, матеріалів, запасних частин і т.д.
Підприємство оплачує вартість придбаних матеріальних цінностей, а також сплачує транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю цінностей, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування, страхування ризиків транспортування тощо).
Бухгалтерський облік процесу постачання повинен бути побудований для виконання таких завдань:
своєчасність і повнота забезпечення підприємства необхідними ресурсами;
правильність відображення господарських операцій по надходженню ТМЦ на бухгалтерських рахунках;
контроль за станом розрахунків з постачальниками і підрядниками;
визначення фактичної собівартості придбаних ресурсів;
забезпечення керівництва інформацією для прийняття управлінських рішень.
Схематично облік процесу постачання виглядає наступним чином (рис.10.2):
Кт рахунків |
|
Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» |
|
Дт рахунків |
|||
|
|
|
Дт |
Кт |
|
|
|
30 |
|
|
|
С-до поч. |
|
|
15 |
31 |
Оплата |
|
|
Надход- |
20 |
||
50 |
рахунків |
|
|
ження |
22 |
||
51 |
|
|
|
цінностей |
28 |
||
60 |
|
|
|
|
91 |
||
62 |
|
Об-т Дт |
Об-т Кт |
|
92 |
||
та ін. |
|
|
С-до кін. |
|
та ін. |
||
Рис. 10.2. Облік процесу постачання
Основними документами, якими оформлюють процес придбання цінностей, є: договір купівлі-продажу, рахунок (рахунок-фактура), приходна накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, наданих послуг, прибутковий ордер, довіреність, платіжне доручення, виписка банку та ін.
Транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) можуть відображатись в обліку 2-ма способами:
1) включення ТЗВ до первісної вартості конкретних найменувань, груп, видів запасів при їх оприбуткуванні, якщо можна достовірно визначити суми таких витрат, які безпосередньо відносяться до придбаних запасів;
2) узагальнення суми ТЗВ на окремому субрахунку (напр., 200 «Транспортно-заготівельні витрати на запаси») або окремому додатковому субрахунку (напр., 2011 «Транспортно-заготівельні витрати на сировину і матеріали»), якщо ТЗВ пов'язані із доставкою кількох найменувань, груп, видів запасів. За цим способом ТЗВ списуються лише в момент вибуття запасів, виходячи із середнього відсотка ТЗВ (більш детально розподіл ТЗВ буде розглянуто далі).
Типова кореспонденція рахунків по обліку процесу постачання наведена у підрозділі «Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками», «Запаси», «Основні засоби».
Побудова бухгалтерського обліку процесу виробництва.
Процес виробництва – це сукупність господарських операцій з виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг.
Процес виробництва пов’язаний із здійсненням певних витрат – витрачання сировини, матеріалів, палива, оплата праці і т.д. Сукупність даних витрат формує виробничу собівартість виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно із П(С)БО 16 «Витрати» до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
Рис. 10.3. Склад виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)
Прямі матеріальні витрати включають вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.
Прямі витрати на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Інші прямі витрати включають всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.
До складу загальновиробничих витрат включаються витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення, витрати на вдосконалення технології й організації виробництва, витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень, витрати на обслуговування виробничого процесу, витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища та інші витрати.
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.
До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.
Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.
Узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) здійснюють на рахунку 23 «Виробництво».
За дебетом рахунку відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом - вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунку 90), собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, робіт, послуг (інструменту, енергії, ремонтно-транспортних послуг тощо).
Аналітичний облік за рахунком 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.
Схематично облік процесу виробництва виглядає наступним чином (рис.10.4):
Кт рахунків |
|
Рахунок 23 «Виробництво» |
|
Дт рахунків |
|||
|
|
|
Дт |
Кт |
|
|
|
13 |
|
|
С-до поч. |
|
|
|
24 |
20 |
Прямі |
|
фактична собівартість виготовленої продукції |
|
|||
22 |
витрати |
|
25 |
||||
37 |
|
|
|
|
|
||
66 |
|
|
|
|
26 |
||
та ін. |
|
Об-т Дт |
Об-т Кт |
|
|
||
|
|
С-до кін. |
|
|
|
||
91 |
змінні |
і постійні |
|
|
|
|
|
розподілені загально-виробничі витрати |
|
|
|
|
|
||
Рис. 10.4. Облік процесу виробництва
Основними первинними документами при відображенні виробничих витрат є: накладні-вимоги, накладні, лімітно-забірні картки, акти-вимоги на заміну (додатковий відпуск) матеріалів, табелі, наряди на виконання робіт, авансові звіти, довідки бухгалтерії, відомості розподілу витрат, акти прийому виконаних робіт, наданих послуг та ін.
Приклад розрахунку розподілу загальновиробничих витрат (з додатку до П(С)БО 16 «Витрати»).