Тема 9. Облік розрахункових операцій Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками.

Постачальники – це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання різних товарно-матеріальних цінностей (товарів, сировини, матеріалів, палива, запасних частин, основних засобів, МШП тощо).

Підрядники – це юридичні або фізичні особи, які виконують певні роботи або надають послуги (будівельно-монтажні, транспортні, ремонтні тощо).

Заборгованість перед постачальниками і підрядниками називають кредиторською.

Розрахунки з постачальниками та підрядниками слід здійснювати на підставі укладених договорів, в яких зазначають умови постачання, терміни, обсяги поставок ТМЦ, умови оплати тощо.

Поставка товарно-матеріальних цінностей може відбуватись до або після повної чи часткової їх оплати. При безготівкових розрахунках для здійснення оплати постачальник виставляю покупцю рахунок або рахунок-фактуру; при розрахунках готівкою – покупець вносить грошові кошти в касу постачальника та отримує квитанцію до прибуткового касового ордера або чек у випадку використання РРО.

Доставку товарно-матеріальних цінностей може здійснювати постачальник власним транспортом, стороння організація (транспортна організація) або сам покупець.

Основними документами при надходженні ТМЦ є:

• товарно-транспортна накладна (у випадку доставки ТМЦ постачальником або транспортною організацію);

• довіреність (у випадку доставки ТМЦ представником покупця);

• приходна накладна;

• податкова накладна (якщо постачальник є платником ПДВ);

• прибутковий ордер;

• акт про приймання матеріалів (якщо при оприбуткуванні виявлено невідповідність якості та кількості ТМЦ даним супроводжувальних документів);

• акт виконаних робіт, наданих послуг;

• інші документи.

Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги ведуть на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». На цьому рахунку учасник промислово-фінансової групи веде облік розрахунків за одержані від учасників ПФГ товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги).

За кредитом рахунку 63 відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом – її погашення, списання тощо.

Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» має такі субрахунки:

631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»

633 «Розрахунки з учасниками ПФГ»

На субрахунках 631 і 632 ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними та іноземними постачальниками та підрядниками відповідно.

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.

Типову кореспонденцію рахунків по обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками наведено у таблиці 9.1:

Таблиця 9.1

Типова кореспонденція рахунків по обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками

№ з/п	Зміст господарських операцій	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	Надходження ТМЦ з подальшою оплатою: - Оприбутковано матеріальні цінності від постачальників (сума без ПДВ)	10, 15, 20, 22 і т.д.	63
	- Відображено суму податкового кредиту з ПДВ	641	63
	- Оплачено раніше отримані ТМЦ (сума з ПДВ)	63	31
2	Здійснення попередньої оплати: - Здійснено авансовий платіж за матеріальні цінності (сума з ПДВ)	371	31
	- Відображено суму податкового кредиту з ПДВ	641	644
	- Оприбутковано матеріальні цінності від постачальників (сума без ПДВ)	10, 15, 20, 22 і т.д.	63
	- Визнано зобов’язання перед постачальником на суму раніше відображеного податкового кредиту з ПДВ	644	63
	Проведено закриття рахунків обліку розрахунків з постачальниками за сплаченими та отриманими матеріальними цінностями	63	371
3	Відображено виконання підрядниками робіт, надання послуг: - виробничого характеру - загальновиробничого характеру - загальногосподарського характеру - пов’язаних зі збутом продукції	23 91 92 93	63 63 63 63
4	Видано вексель в рахунок погашення кредиторської заборгованості	63	51, 62
5	Погашено заборгованість перед постачальниками за рахунок: - цільового фінансування - кредиту	63 63	48 50, 60
6	Виставлено претензію постачальнику за недостачу ТМЦ	374	63
7	Списано прострочену кредиторську заборгованість	63	717

Облік розра­хунків з покупцями та замовниками.

Покупці – це юридичні та фізичні особи, які придбають певні товарно-матеріальні цінності (товари, сировину, матеріали, паливо, запасні частини, основні засоби, МШП тощо), роботи, послуги.

Замовники – це юридичні та фізичні особи, які замовляють у постачальника певні товарно-матеріальні цінності, роботи або послуги.

Заборгованість покупців і замовників називають дебіторською.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість».

Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на:

1) довгострокову – сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу;

2) поточну – сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточну дебіторську заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності, називають безнадійною. А поточну дебіторську заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником, називають сумнівним боргом.

Документування розрахунків з покупцями і замовниками аналогічне документальному оформленню розрахунків з постачальниками та підрядниками (договір, рахунок, рахунок-фактура, прибутковий касовий ордер, чек, видаткова і податкова накладні, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт тощо).

Облік розрахунків з покупцями і замовниками ведуть на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками». На даному рахунку ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи.

Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» має такі субрахунки:

361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»

362 «Розрахунки з іноземними покупцями»

363 «Розрахунки з учасниками ПФГ»

364 «Розрахунки за гарантійним забезпеченням»

За дебетом рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом – сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержані продукцію (роботи, послуги).

На субрахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, обумовленій договором.

На субрахунку 364 «Розрахунки за гарантійним забезпеченням» відображаються розрахунки за гарантійним забезпеченням, пов'язаним зі здійсненням операцій з деривативами (стандартними документами, що засвідчують право та/або зобов’язання придбати чи продати товари, цінні папери, кошти тощо на визначених ними умовах у майбутньому).

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред'явленим до сплати рахунком.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги у балансі відображається за чистою реалізаційною вартістю, тобто як різниця між первісною вартістю і резервом сумнівних боргів.

Величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів:

1) застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості (величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів);

2) застосування коефіцієнта сумнівності:

Р с.б.= Д з.н. х К с. , де (8.1)

Р с.б. – величина резерву сумнівних боргів;

Д з.н. – залишок дебіторської заборгованості на початок періоду;

К с. - коефіцієнт сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності може розраховуватися такими способами:

1) визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;

2) класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення;

3) визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3 - 5 років.

Приклади визначення величини резерву сумнівних боргів (з додатку до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»).

Приклад 1. Визначення величини резерву сумнівних боргів на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Для визначення коефіцієнта сумнівності на 31 грудня 2000 року підприємство для спостереження обрало період за останні півроку (липень - грудень 2000 року).

Місяць	Фактично списано безнадійної дебіторської заборгованості (грн.)			Сальдо дебіторської заборгованості відповідної групи на кінець попереднього місяця (грн.)
	1 група	2 група	3 група	1 група	2 група	3 група
1	2	3	4	5	6	7
Липень	600	800	950	20000	18000	17000
Серпень	-	400	700	22000	12000	14000
Вересень	750	500	-	15000	13000	14500
Жовтень	300	-	770	16000	12000	11000
Листопад	-	650	-	18000	11500	13000
Грудень	550	850	1400	17000	14000	16000
РАЗОМ	2200	3200	3820	Х	Х	Х

Підприємство самостійно визначає групи за строками непогашення поточної дебіторської заборгованості. 

Коефіцієнт сумнівності (Кс) відповідної групи дебіторської заборгованості може визначатися за такою формулою:

Кс = ( Бзн : Дзн) : i,

де Бзн – фактично списана безнадійна дебіторська заборгованість відповідної групи за н-ний місяць обраного для спостереження періоду;

Дзн - дебіторська заборгованість відповідної групи на кінець н-ного місяця обраного для спостереження періоду;

і - кількість місяців в обраному для спостереження періоді.

Коефіцієнт сумнівності відповідної групи дебіторської заборгованості становить:

Першої - (600 : 20000 + 750 : 15000 + 300 : 16000 + 550 : 17000) : 6 = 0,022 (2,2 %);

Другої - (800 : 18000 + 400 : 12000 + 500 : 13000 + 650 : 11500 + 850 : 14000) : 6 = 0,039 (3,9 %);

Третьої - (950 : 17000 + 700 : 14000 + 770 : 11000 + 1400 : 16000) : 6 = 0,044 (4,4 %).

Величина резерву сумнівних боргів на кінець звітного періоду поточного року має становити:

17000 х 0,022 + 14000 х 0,039 + 16000 х 0,044 = 1624.

Приклад 2 Визначення величини резерву сумнівних боргів на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість на 31 грудня 2003 року становить 966000 грн., з наступним розподілом за строками її непогашення:

1-ша група - 700000;

2-га група - 240000;

3-тя група - 26000.

Залишок резерву сумнівних боргів до складання балансу на 31 грудня 2003 року становить 3020 грн.

Для визначення коефіцієнта сумнівності на основі класифікації дебіторської заборгованості на 31 грудня 2003 року підприємство для спостереження обрало період за попередні три роки.

Дата балансу	Сальдо дебіторської заборгованості відповідної групи (грн.)			Заборгованість, що визнана безнадійною в наступному році, у складі сальдо дебіторської заборгованості відповідної групи на кінець попереднього року
	Група 1	Група 2	Група 3	Група 1	Група 2	Група 3
1	2	3	4	5	6	7
31.12.2000	2000000	50000	5000	1000	800	1000
31.12.2001	4000000	70000	3000	2000	200	590
31.12.2002	6000000	100000	7000	3000	1000	1410
Разом	12000000	220000	15000	6000	2000	3000

Підприємство самостійно визначає групи за строками непогашення поточної дебіторської заборгованості та періоди спостереження.

Коефіцієнт сумнівності (Кс) відповідної групи дебіторської заборгованості визначається за такою формулою:

Кс = ( Бзн : Дзн),

де Бзн - безнадійна дебіторська заборгованість відповідної групи в складі дебіторської заборгованості цієї групи на дату балансу в обраному для спостереження періоді;

Дзн - дебіторська заборгованість відповідної групи на дату балансу в обраному для спостереження періоді.

Коефіцієнт сумнівності відповідної групи дебіторської заборгованості становить:

групи 1 - 6000 : 1200000 = 0,005;

групи 2 - 2000 : 220000 = 0,009;

групи 3 - 3000 : 15000 = 0,2.

Величина резерву сумнівних боргів на 31 грудня 2003 року має становити:

700000 х 0,005 + 240000 х 0,009 + 26000 х 0,2 = 10860.

З урахуванням залишку резерву сумнівних боргів слід донарахувати ще 7840 грн. (10860 - 3020) з уключенням до витрат грудня 2003 року.

Приклад 3. Визначення величини резерву сумнівних боргів, виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати.

За 2003 рік чистий дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати становить 18000000 грн.

Залишок резерву сумнівних боргів до складання балансу на 31 грудня 2003 року становить 1000 грн.

Для визначення коефіцієнта сумнівності підприємство для спостереження обрало період за попередні три роки.

Рік	Чистий дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати	Сума дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги, що визнана безнадійною
1	2	3
2000	8000000	5000
2001	10000000	7000
2002	15000000	9000
Разом	33000000	21000

Коефіцієнт сумнівності дебіторської заборгованості становить 0,0006 (21000 : 33000000).

Відрахування на створення резерву сумнівних боргів за 2003 рік становить 10800 (18000000 х 0,0006).

Разом із залишком резерв сумнівних боргів на 31 грудня 2003 року становить 11800 (10800 + 1000).

Приклад 4. Визначення величини резерву сумнівних боргів на основі платоспроможності окремих дебіторів.

На 31 грудня 2003 року в складі статті "Векселі одержані" відображено вексель, виданий векселедавцем 5 березня 2003 року, на суму 10000 грн. за реалізовані основні засоби. Підприємству стала відома інформація про порушення судом справи про банкрутство векселедавця. На підставі цієї інформації погашення векселя є сумнівним. Величина сумнівних боргів на 31 грудня 2003 року за статтею "Векселі одержані" має бути визнана в сумі 10000 грн., на таку саму суму створюється резерв з уключенням до витрат грудня 2003 року.

Типову кореспонденцію рахунків по обліку розрахунків з покупцями та замовниками наведено у таблиці 9.2:

Таблиця 9.2