Коефіцієнт виплати – сплачений грошима дивіденд на акцію, поділений на дохід на акцію.

Коефіцієнт конверсії – кількість акцій, на які можна обміняти конве-ртовані цінні папери. Обчислюється діленням номінальної вартості на ціну конверсії.

Коефіцієнт кореляції – показник рівня взаємозалежності між двома змінними.

Коефіцієнт кратності – дохід до вирахування податків і

відсотків відсотків, поділений на річні витрати на сплату відсотків (показник того, як підприємство може покрити свої виплати на сплату відсотків).

Коефіцієнт окупності – чистий прибуток після сплати податків,

власного капіталу поділений на власний капітал.

Коефіцієнт β (бета) – показник вимірювання систематичного ризику.

Коефіцієнт чистого – частка від ділення чистого прибутку після

прибутку сплати податків на виручку від продажу товарів.

Короткострокові – інвестиції терміном до одного року задля інвестиції вигідного розміщення тимчасово вільних

грошових коштів.

Критерій – кількісний показник або правило, відповідно до якого варіанти досягнення мети розташовуються в порядку їх переваги; критерії не є виміром мети діяльності.

Критерії прийняття – норми, у відповідності з якими можуть рішень прийматися альтернативні рішення.

Купонна ставка – відсоткова ставка, яка сплачується

щоквартатально, кожне півріччя або

щорічно власникові облігації.

Ланцюжок цінностей – оцінка основних видів діяльності підприємства щодо створення продукції

та вплив на процес виробництва допоміжних видів діяльності.

Ліквідаційна вартість – ціна продажу активів, що повністю

амортизовані.

Ліквідність – готовність грошових коштів (інших активів) до платежу, коли перевага віддається готівці перед її інвестуванням надією на майбутній прибуток.

Майбутня вартість – вартість інвестиції через визначений період з урахуванням певної відсоткової ставки.

Маржинальний метод – врахування змінних і постійних витрат.

обліку

Метод аналізу витрат – визначена діяльність, функції і процеси ланцюжка цінностей з розробки, виробництва, доставки,

маркетингу продукції або послуг.

Метод аналізу – визначення змін чистої теперішнього

чутливості реагування вартоссті проекту залежно від зміни факторів обсягу продажів товарів, матеріальних витрат, витрат на оплату праці, ставки дисконту та інших.

Метод відсотку від – метод прогнозування, що грунтується

продажу на припущенні про стійке співвідноше-

ння різних статей звіту про фінансові

результати та балансу до обсягу реаліза-

ції продукції (това рів, робіт, послуг).

Метод групувань – науково обгрунтована обробка зібраних в процесі спостереження матеріалів, спрямована на узагальнення індивідуальних даних з метою виявлення характерних рис і закономірностей, властивих досліджуваному явищу (процесу).

Метод Дельфі – метод прогнозування, що базується на досягненні згоди групою експертів.

Метод економічного – науково поставлений дослід, активне експерименту втручення в економічний процес і спосте-

реження за результатами. Межа покриття

постійних витрат і прибутків – ціна

продажу товару за вирахуванням змін-

них витрат.

Метод експертних – врахування суб’єктивних думок оцінок експертів про майбутній стан підприємства.

Метод екстраполяції – статистичні спостереження за трендів динамікою певного показника, визначен-

ня тенденції його розвитку й продовжен-

ня його в майбутньому, тобто виявлення

закономірності минулого розвитку в

майбутньому.

Метод комісії – організація “круглого столу” чи інших подібних заходів для узгодження думок експертів.

Метод “мозкових атак” – колективна генерація ідей та творче вирішення поставлених проблем.

Метод оцінки конкуре- – аналіз галузі (ринку товару) й

нтоспроможності певного оцінка конкурентів за основними критеріями, що забезпечують конкурентні переваги.

Метод середньої – розрахунок вартості, витрат як добутку вартості середньої ціни одиниці товару, продукції

цінних паперів і кількості одиниць.

Метод системного – дослідження різних об’єктів за допомогою аналізу їх представлення як систем і аналіз цих

систем.

Метод участі у капіталі – один з методів обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій збільшується або зменшується із збільшенням, зменшенням частки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування.

Методи визначення - розрахунок ефективності, результативно-

продуктивності сті: натуральний, трудовий, вартісний.

Мінливість – коливання значень певного показника навколо визначеної величини, такої, як середньоарифметичне значення цього показника.

Місія –послання, адресоване зовнішнім і внутріш-нім користувачам.

Моделювання – використання гіпотетичних ситуацій, схожих на реальні.

Модель динамічна – модель, що описує розвиток явищ або процесів у часі через встановлення залежності внутрішніх змінних (параметрів) об’єкта, що моделюється, від внутрішніх та зовнішних (параметрів) попереднього періоду.

Модель ділової переваги –система стратегічного аналізу і контро-лю, елементами якої виступають стратегічні сфери і взаємозв’язок між ними (останні визначаються з допомогою так званої “імовірнісної логіки”). Призначена для періодичної перевірки результативності бізнесу і визначення змін, потрібно внести у системи планування й управління фірмою.

Модель оцінки –теоретична модель, що визначає необхід-

капітальних інвестицій ну ставку доходу від певних активів,

враховуючи чутливість реагування дохі-

дності окремих активів на зміну показни-

ків, які відображають загальну ринкову

ставку доходу.

Моделювання – розробка моделей явищ і процесів, із можливістю обрахування поведінки (стану) таких за змінності певних показників і критеріїв.

Мультиплікатор – коефіцієнт, який характеризує співвідно-шення між агрегатною величиною та її структурною частиною, ступінь позитивного зворотного зв’язку – впливу однієї величини (вхідної) на іншу (вихідну) у керованій системі.

Накладні витрати – додаткові до основних виробничі витрати, пов’язані з господарським обслуговуванням виробництва, утриман-ням апарату управління підприємства,

створенням належних умов праці, з організацією реалізації продукції (утримання складського господарства, збутових баз, транспортні витрати), що включаються до складу собівартості продукції.

Невизначеність – ситуація, коли майбутні події, які можуть суттєво вплинути на фінансовий стан підприємства та його результати, достовірно не передбачаються та не оцінюються.

Негативний гудвіл – перевищення вартості частки покупця у спра-ведливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов’язань над вартістю придбання на дату придбання.

Нееластичність – незалежність або незначна змінюваність певного показника за зміни вихідного показника, що аналізується.

Необігові (необоротні) – матеріальні, нематериальн і та фінансові

активи ресурси, термін використання яких пере-

вищує календарний рік (або операційний

цикл).

Необхідна ставка – мінімальний майбутній дохід, на який доходу погоджується інвестор, вкладаючі гроші.

Неоплачений капітал – заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капітала.

Неплатоспроможність – неспроможність сплатити борги.

Нерозподілений прибуток – сума прибутку, що реінвестується у підприємство (сума прибутку, що є у розпорядженні підприємства до прийняття рішення про виплату дивідендів).

Нетто-активи – вартість капіталу компанії за її ринковою ціною з урахуванням її нематеріальних активів і боргових зобов’язань.

Нетто-вартість – різниця між активами і пасивами підпри- підприємства ємства, яка становить її власний капітал.

Нетто-грошовий потік – різниця між нетто-прибутком і платежами підприємства плюс амортизаційні відрахування.

Нетто-дохід – дохід, який залишається у підприємства після всіх відрахувань.

Норма – максимально допустима величина матеріальних, трудових і фінансових ресурсів для виробництва одиниці продукції, встановлена для певних господарських умов.

Норма оборота – відношення річного обсягу продаж до обсягу товарів, що зберігаються на складі в середньому протягом року.

Норма прибутку – відношення додаткової вартості до всього авансованого капіталу, виражене у відсотках.

Норма рентабельності – показник ефективності економічної діяльності підприємства, узагальнене відображення раціональності викори-стання наявних ресурсів.

Норма трансформації – збільшення випуску товару, якого можна гранична досягти скороченням випуску іншого

товару на одиницю або скороченням

випуску товару, необхідним для збільше-

ння випуску іншого товару на одиницю.

Нормативи – показники, що характеризують рівень використання знарядь і засобів праці, предметів праці, живої праці, грошових коштів, їх витрат на одиницю продукції, площі, обсягу і т.ін.

Нормування – розробка нормативів і встановлення норм витрат певних видів ресурсів.

Нормування оборотних – встановлення оптимальних розмірів

засобів оборотних засобів, необхідних для забез-

печення безперервного ефективного

виробництва.

Обачність – принцип фінансової звітності підприємства, згідно з яким методи оцінки, що застосо-

вуються у процесі обліку, повинні запобігати зниженню оцінки зобов’язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

Облігація – еміційний цінний папер, що являє собою зобов’язання щодо виплати підприємством-емітентом його власникові номінальної вартості облігації (та обумовлених відсотків).

Оборот – замкнутий цикл відтворення (у виробництві, при обміні тощо); рух товарів, грошових коштів у відновлювальному процесі.

Оборот активів – показник використання активів, що визнача-ється як співвідношення чистої виручки з продаж до середньої величини сукупних активів компанії; є одним з показників ефективності використання активів.

Оборотні засоби – грошові кошти підприємства, що авансуються в об’єкти, які використовуються в межах одного відновлювального циклу або в короткостроковому періоді (до одного року).

– запаси сировини, матеріалів, інструментів, інвентар, запаси готової продукції, кошти в розрахунках.

Оборотність грошей – кількість оборотів, які роблять за рік грошові кошти підприємства.

Оборотність обігових – постійно відновлювальний рух коштів грошових коштів підприємства у сфері

виробництва та обігу, розрізняють чотири стадії: грошові кошти, виробничі запаси, незавершена продукція; оцінюється коефіцієнт оборотності обігових коштів, тривалістю одного обороту в днях.

Оборотність основних – повернення авансових оборотних засобів коштів за період від часу купівлі необхі-

дних матеріальних цінностей для виго-

товлення певної продукції до отримання

готівки за її реалізацію; визначаються

кількістю оборотів оборотних коштів, є

часткою від ділення собівартості реалі-

зованої продукції на середню суму обо-

ротних коштів, що були в розпорядженні

підприємства певний проміжок часу.

Обстеження – нагляд, перевірка, спеціальне вивчення проблеми. Можливі вибіркове статистичне обстеження, управлінське обстеження, технологічне та ін.

Обсяг – кількісний економічний показник, що відображає величину затрат ресурсів, окремих факторів виробництва, попиту і пропозиції товарів і послуг, вимірюється у вартісних (грошових) або натуральних (фізичних) одиницях.

Ознака – характерна риса, властивість, якість цілісної економічної системи, її окремих стадій і етапів, а також певних економічних явищ і процесів.

Окупність інвестицій – чистий прибуток після сплати податків, поділений на активи.

Операційний леверідж – регулювання постійних витрат для збільшення прибутку фірми.

Операційний цикл – період часу між придбанням сировини (інших ресурсів) для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації продукції.

Опитування експертів – метод прогнозування, за якого думки експертів у різних галузях зводяться до єдиного, усереднюються.

Оптимальна структура – теоретична структура капіталу, за якої капіталу досягається найнижча якої вартість капі-

талу та найвищий дохід.

Оптимальний критерій – показник (система показників якості

роботи системи (суб’єкта), значення

якого (яких) мате бути мінімізоване за

певних обмежень.

Оптимальність – найкращий спосіб економічних дій (вирішення суперечностей).

Оптимізація – обрання найкращого варіанта рішення з багатьох можливих; приведення системи в оптимальний (найбільш вигід-

ний) стан.

Опціон – право купували та продавати акції за визначеною ціною.

Опціонні стратегії - методика, яку використовують інвестори на ринку цінних паперів для формування портфеля фінансових активів і управління ними з метою отримання достатньо широкого спектра інструментів і вибору оптимального з них залежно від ситуації на ринку (відкриті позиції, закриті позиції, комбіновані стратегії).

Оренда – угода, з якою орендатор набуває права кори стування.

Оренда операційна – оренда інша, ніж фінансова.

Оренда фінансова – це оренда, що передбачає передачу

орендарю.

Оцінка – процес вираження інформації, що має значення для господарських відносин, у грошовому вартісному вимірі.

Оцінка економічна – кількісна міра впливу економічних процесів, господарських дій тощо на результативність (ефективність) функціонування економічних систем чи структур.

Оцінка номінальна – один із інструментів і результатів економічного виміру, який своєю структурою і загальною величиною,

відображає лише власний обсяг економічних параметрів та економічних процесів.

Оцінка оборотних коштів – система способів виміру вартості оборотних засобів (матеріальних цінностей), вартість яких повністю переходить на собівартість продукції.

Оцінка основних засобів - система способів вимірювання вартості основних засобів залежно від

конкретної мети і завдань обліку та аналізу.

Оцінювання лінейно – тип економічного оцінювання

масштабне (елементарне) (економічного виміру), за якого еконо-мічні форми визначаються кількісно лише щодо їх власного змісту і здій-снюється у певній системі взаємодій.

Оцінювання системне – один із функціональних типів економі-чного вимірювання, що полягає у здійсненні вимірювальних процедур, результати яких відображають вплив одних елементів систем на інші (або на результативність функціонування систем загалом).

Очікувані доходи – майбутні доходи від інвестицій, на які сподіваються інвестори.

Параметр – показник, величина якого істотно впливає на економічні процеси.

Пасиви стійкі – частина оборотних засобів, що порівнюються до власних, але не належать підприємству і перебувають у його господарському обороті.

Перевага ліквідності – вибір між можливими варіантами, за якого вибір припадає активам у грошовій формі, а не не інші менш ліквідні активи.

Перегрупування акцій – перегляд співвідношення між обсягами статутного капіталу та вартістю акцій підприємства внаслідок заміни привіле-

йованих акцій на прості (випуску приві-

лейованих акцій обміном на прості) або

обміну акцій внаслідок зміни номіналу акцій.

Переоцінка – дооцінка (збільшення вартості) або уцінення (зменшення вартості) активів підприємства внаслідок зміни економічної кон’юнктури, зміни валютних курсів, поліпшення чи зношення основних фондів, зміни рин-кової вартості здійснених інвестицій.

Період базовий – певний період часу (місяць, рік і т. ін.) з даними якого зіставляються дані іншого періоду.

Період окупності – термін, упродовж якого вкладена сума інвестицій в певний інвестиційний проект повністю повертається.

Підприємницький ризик – ризикованість вкладень в активи підприємства, що не дає боргів; невизначеність в одержанні майбутнього валового прибутку від операційної діяльності.

Піраміда фінансова – розподіл активів підприємства за рівнями ризику, за якого обсяг капіталовкладень обернено пропорційний ризику.

План – найвища та найсладніша форма (модель) майбутнього, що передбачає виділення ресурсів та систему заходів: комплексна характеристика, модель розвитку основних показників, а також шляхи і способи досягнення цілей і завдань, необхідні для цього ресурси.

Планування оптимальне – комплекс методів, за допосогою яких із декількох альтернативних варіантів плану або програми розвитку обирається такий, який забезпечує найефективніше використання ресурсів і отримання найбільшого прибутку.

Платоспроможність – здатність суб’єкта своєчасно і в пов-ному обсязі виконувати свої зобов’язан-

ня, що випливають з торговельних, кредитних та інших операцій.

Повна раціональність – припущення в окремих економічних концепціях, згідно з яким суб’єкти повністю використовують доступну їм інформацію, на основі якої розра-ховують найраціональніше використан-

ня доходів, їх реакцію на зміну цін,

іншу кон’юнктуру і т.п.

Податковий коректор – ступінь впливу на ефект фінансового левериджу рівня оподаткування прибутку.

Подвійно-понижуючий – метод нарахування амортизації балансовий метод активів, коли балансова вартість активів

списується за нормою, що, як правило,

удвічі вища за норму амортизації при

рівномірному нарахуванні зносу.

Позитивні методи – пізнавальні методи застосування економічного аналізу емпіричних фактів: нормалізування еко-

номічних процесів до певної маремати-

чної (вербальної, матричної) форми;

індукції; аналізу практики господарюва-

ння; абстракції; аналізу історичної прак-

тики розвитку систем, процесів, явищ;

інші графічні, матрічні, економетрічні

методи.

Показник – кількісна характеристика певної особливості об’єктів і процесів; якісно визначена змінна величина, що набуває повного значення з множини можливих, що є результатом намірів чи розрахунків.

Показник дохідності – відносний показник, що визначається як співвідношення величини усього отриманого підприємством доходу за певний період (як правило, за рік) у роз-

рахунку на 100 % акцій до їх поточної ціни.

Показник конкуренто - – показник, який синтезує окремі

спроможності груповий показники і відображає загальний ріве-

нь задоволення потреби.

Показник конкурентоспро - – відношення групового показника

можності інтегральний за технічними параметрами товару до

групового показника за економічними

його параметрами.

Показник – відношення певного технічного конкурентоспроможності (натурального) показника параметру

одиничний товару до економічного показника за

умови задоволення потреб споживачів.

Показник оборотності – показник швидкості обороту оборотних засобів оборотних засобів (період, упродавж

якого авансовані кошти здійснюють

повний обіг) і тривалості обороту.

Показник фінансового – співвідношення суми основного

стану підприємства капіта лу до функціонуючого, поточ-